Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 314/2226/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 314/2226/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.10.2024 р. (суддя Кононенко І.О.) по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В: 20.05.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, де просила скасувати постанову ГАБІ № 273804 від 23.5.2023 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, а провадження по справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та стягнути судові витрати. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області адміністративний позов задоволений повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.10.2024 р. та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов до такого висновку на підставі припущень, без наявності відповідних доказів, без встановлення дійсних обставин справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2023 р. в 12.45 ОСОБА_1 , знаходячись за своїм місцем мешкання в стані алкогольного сп`яніння за адресою АДРЕСА_1 , здійснила завідомо неправдивий виклик по спеціальному номеру « 102» та повідомила про те, що насправді не було. Статтею 183 КУпАП передбачено, що «Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КпАП України, полягає в тому, що дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вказує на наступне. Як слідує з матеріалів справи, 23.05.2023 р. до підрозділу поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області по телефону №102 від заявника ОСОБА_1 надійшло повідомлення, що її батько в неадекватному стані буянить. Зазначений виклик зареєстровано до інформаційно- телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області під № 4399, як домашнє насильство. Так, 23.05.2023 р. за вказаною адресою прибув наряд СРПП відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП Запорізькій області з метою припинення правопорушення та здійснення превентивних поліцейських заходів відносно порушника. Однак, приїхавши на місце встановлено, що ОСОБА_1 не потребує допомоги, перебуває в стані алкогольного сп`яніння, та здійснила завідомо неправдивий виклик на спецлінію №102». Як слідує з матеріалів справи, наряд СРПП відділення поліції №2 Запорізького РУП ГУНП Запорізької області, прибувши на місце події, не опитали присутніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших осіб, не здійснили освідчення ОСОБА_1 на підтвердження її стану алкогольного сп`яніння та наявності чи відсутності тілесних ушкоджень, а, лише, склали постанову за ст. 183 КУпАП. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 - батько позивачки, постановами від 15.06.2023 р. та 22.08.303 р. притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, однак, доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, саме, 23.05.2023 р. матеріали справи не місять. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку що, твердження позивача про не вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовано. Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 315, 316,321,32,325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 30.10.2024 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова