Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3364/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2025 р. Справа № 520/3364/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Хлібопекарський комплекс" (в інтересах якого діє адвокат Щеглов Дмитро Сергійович) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 06.03.2025 року по справі №520/3364/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Хлібопекарський комплекс" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський Хлібопекарський комплекс" (далі позивач, ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі відповідач-2, ДПС України), Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач-3, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати Рішення № 11763854/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.01.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; визнати протиправним та скасувати Рішення № 11588566/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 30.04.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; визнати протиправним та скасувати Рішення № 12317157/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 17 від 30.06.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; взнати протиправним та скасувати Рішення № 12317158/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 30.06.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; визнати протиправним та скасувати Рішення № 11588567/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 30.04.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; визнати протиправним та скасувати Рішення № 12308887/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 30.06.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; визнати протиправним та скасувати Рішення № 12326906/44844675 про відмову в реєстрації податкової накладної № 19 від 30.06.2024, а також зобов`язати ДПСУ зареєструвати в ЄРПН зазначену ПН датою її подання; - стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 16956,80 грн; - стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позовну заяву ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" залишено без руху. На виконання вимог ухвали суду від 20.02.2025 позивачем надано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій просить визнати пропуск строку поважним та поновити пропущений процесуальний строк. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позовну заяву ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" до ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто позивачу в частині оскарження рішень комісії Головного управління ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, № 11588566/44844675 від 06.08.2024, №11588567/44844675 від 06.08.2024. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що пропуск строку для звернення до суду стався з поважних причин, а саме несвоєчасне повідомлення бухгалтера підприємства про отримання відмови в рамках досудового оскарження через переміщення бухгалтерії підприємства з Львівської області до Харківської області, що підтверджується заявою свідка. Таке переміщення безпосередньо пов`язано із російським вторгнення в Україну. У зв`язку з чим позивач пропустив строк на оскарження рішень через суб`єктивний фактор, який не залежав від волі уповноваженого представника юридичної особи. Відповідачі по справі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як підтверджується матеріалами справи, 12.02.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позовну заяву ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до Харківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині оскарження рішень комісії ГУ ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, № 11588566/44844675 від 06.08.2024, №11588567/44844675 від 06.08.2024 та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення. Також, роз`яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. 27.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" надано до суду заяву про усунення недоліків, в якій просив суд визнати причину пропуску строку поважною та поновити пропущений процесуальний строк. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що адміністративним оскарженням рішень комісії ГУ ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, № 11588566/44844675 від 06.08.2024, № 11588567/44844675 від 06.08.2024 про відмову в реєстрації податкових накладних займалася бухгалтер ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс". У період листопад-грудень 2024 року (у період спливу 3 місячного строку на судове оскарження) відбувалось переміщення бухгалтерії ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" із Львівської області до Харківської області. Під час переміщення документації документи тимчасово переплутались. Лише, у лютому 2025 року, коли бухгалтер здійснювала адміністративне оскарження нових рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, знайшлись документи щодо оскарження рішень комісії Головного управління ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, № 11588566/44844675 від 06.08.2024, № 11588567/44844675 від 06.08.2024. Після чого, бухгалтер повідомив директора про необхідність судового оскарження зазначених рішень, у зв`язку з чим позивач пропустив строк на оскарження рішень через суб`єктивний фактор, який не залежав від волі уповноваженого представника юридичної особи. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 позовну заяву ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" до ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ДПС у Львівській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто позивачу в частині оскарження рішень комісії ГУ ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024, № 11588566/44844675 від 06.08.2024, №11588567/44844675 від 06.08.2024. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив передбачений КАС України строк звернення до суду, та на виконання ухвали про залишення адміністративного позову без руху не надав належних та повних доказів поважності причин пропуску цього строку. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску. Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21. Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Так, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. За загальним правилом визначеним частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 6 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до частини другої зазначеної статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду. Так само право звернення до суду гарантується суб`єкту владних повноважень, який звертається до суду в інтересах держави та суспільства в цілому або окремої групи осіб. Водночас, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2020 у справі № 520/6895/19, аналізуючи положення п. 56.1, п. 56.18 ст. 56, 102 ПК України, зазначив, що застосовуючи саме системний аналіз норм Податкового кодексу України, враховуючи сутність і зміст спірних правовідносин, законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом «або інше рішення контролюючого органу» розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків. Виходячи із вищенаведеного колегія суддів вважає, що, оскільки рішення про відмову у реєстрації ПН за своєю суттю не є іншим рішенням контролюючого органу, яким визначено розмір грошового зобов`язання, строк на його оскарження становить 6 місяців з днів, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та законних інтересів. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач перед зверненням до суду оскаржив рішення Комісії ГУ ДПС у Львівській області № 11763854/44844675 від 12.09.2024 (т. 2 а.с. 183-189), № 11588566/44844675 від 06.08.2024 (т. 2 а.с. 162-168), № 11588567/44844675 від 06.08.2024 (т. 2 а.с. 148-154) про відмову в реєстрації податкових накладних. Рішенням податкового органу від 14.08.2024 № 51528/44844675/2, скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення Комісії без змін (т. 2 а.с. 192-193). Рішенням податкового органу від 15.08.2024 № 51900/44844675/2, скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення Комісії без змін (т. 2 а.с. 196-197). Рішенням податкового органу від 26.09.2024 № 61359/44844675/2, скаргу платника податків залишено без задоволення, рішення Комісії без змін (т. 2 а.с. 139-140). У такому разі, приписами частини четвертої статті 122 КАС України передбачено тримісячний строк для звернення до адміністративного суду. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" (в інтересах якого діє адвокат Щеглов Д.С.) звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 12.02.2024 через підсистему «Електронний суд», тобто після спливу тримісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України. У апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на звернення до суду позивач зазначав, що директора товариства несвоєчасно повідомили про отримання відмови в рамках досудового оскарження. Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Поряд з наведеним колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що саме після переміщення бухгалтерії підприємства з Львівської області до Харківської області бухгалтер повідомила директору про наявність рішень ДПС. Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас, зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки. Так, обставини неповідомлення бухгалтером директора товариства, через що директор не міг дізнатись про наявність спірних рішень ДПС, належать суто до суб`єктивних факторів, заснованих на неналежній організації, зокрема, процесу реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Слід зазначити, що таке право могло бути реалізовано у вказаний період і шляхом залучення професійної правової допомоги, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, скаржник не наводив. Проте, в матеріалах справи міститься ордер серія ВВ № 1045807 (т. 1 а.с. 11), у якому зазначено що адвокат Щеглов Д.С. представляє інтереси ТОВ «Львівський хлібопекарський комплекс» у Харківському окружного адміністративного суді та ордер серія ВВ № 1045807 у Другому апеляційному адміністративного суді. Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі вказано обставини та підстави, що унеможливлювали вчасне звернення до суду з даним позовом (неналежне виконання бухгалтером посадових обов`язків). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що внутрішіньоорганізаційні процеси у роботі товариства, не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, адже позивач про порушення своїх прав мав дізнатись після прийняття оскаржуваних рішень та проходження процедури адміністративного оскарження. Колегія суддів вважає, що лише одного посилання скаржника на певні обставини, не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позову без зазначення конкретної обставини, а не низки причин, яка унеможливила своєчасне звернення до суду з позовною заявою. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ТОВ "Львівський Хлібопекарський комплекс" у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у оскаржуваний період не надано суду. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та залишає без змін судове рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Хлібопекарський комплекс" (в інтересах якого діє адвокат Щеглов Дмитро Сергійович) - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 по справі № 520/3364/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов