Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/22629/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22629/24 пров. № А/857/1736/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій обл. про визнання відмови протиправною, зобов`язання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (суддя суду І інстанції: Брильовський Р.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.12.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 01.11.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням остаточно сформульованих позовних вимог, просив: визнати протиправною та неправомірною відмову відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Вінницькій обл., викладену у формі рішення № 134450000847 від 11.10.2024р. про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок про суддівську винагороду №№ 63, 64 від 10.09.2024р., виданих Восьмим апеляційним адміністративним судом; скасувати рішення № 134450000847 від 11.10.2024р.; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України у Вінницькій обл. здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі на підставі довідок про суддівську винагороду №№ 63, 64 від 10.09.2024р., виданих Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням виплачених сум; стягнути судові витрати зі сплати судового збору; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду (а.с.1-3, 21, 27-31, 44-46, 53-55). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.23 і на звороті). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024р. заявлений позов частково задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України у Вінницькій обл. № 134450000847 від 11.10.2024р. про відмову в перерахунку грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФ України у Вінницькій обл. провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 01.01.2023р. на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду № 63 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2023р., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано ГУ ПФ України у Вінницькій обл. провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 01.01.2024р. на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду № 63 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Вінницькій обл. 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору (а.с.57-60). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Вінницькій обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити у повному обсязі (а.с.66-72). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що з 18.02.2020р. порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється ст.142 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір зазначеної виплати не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Зазначеною статтею вирішується також питання перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зокрема, - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурс, проведеного після набрання чинності Законом № 1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу за викладених умов виникає за зверненнями, що надходять після 18.02.2020р. за дотримання умов ч.4 ст.142 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів». Водночас, про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Згідно п.1 ч.3 ст.135 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; судді Верховного суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Статтею 7 Закону України № 3460-ІХ від 09.11.2023р. «Про Державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді складає 2102 грн., тобто, на рівні 2020 року. Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024р. не відбулося. Відтак, у пенсійного органу відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, оскільки з 01.01.2024р. не відбулось зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Після прийняття рішення Конституційним Судом України (після 18.02.2020р.) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалося. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку у відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. з 10.05.2010р. як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2024р. у справі №380/9095/24, з врахуванням ухвали суду від 27.08.2024р. про виправлення описки, зобов`язано Восьмий апеляційний адміністративний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , з розрахунку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 01.01.2023р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., з 01.01.2024р. 3028 грн., беручи до уваги стаж судді 28 років (а.с.16-19). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2024р. у справі №380/9095/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд видав довідки № 63 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2023р. та № 64 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (а.с.4-5). 02.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаних довідок №№ 63, 64 від 10.09.2024р., виданих Восьмим апеляційним адміністративним судом. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України у Вінницькій обл. визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024р. За результатами вищезазначеної заяви відповідачем ГУ ПФУ у Вінницькій обл. прийнято рішення № 134450000847 від 11.10.2024р. про відмову в перерахунку пенсії. Підставою для такого рішення визначено, що починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.; ст.7 Закону України № 2710-ІХ від 03.11.2022р. «Про Державний бюджет на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року; ст.7 Закону України № 3460-ІХ від 09.11.2023р. «Про державний бюджет на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Таким чином, на цей час відсутні підстави для перерахунку в зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди (а.с.6 і на звороті). Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання спірне питання врегульовано положеннями Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів». Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Правові норми Порядку № 7-2 та Порядку № 22-1 не наділяють повноваженнями територіальні органи Пенсійного фонду України на ревізування складових довідки про розмір суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 2-р/2020 від 18.02.2020р. та № 11-р/2020 від 11.03.2020р. Закон України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Відтак, з 12.03.2020р. у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів». Отже, довідки видані Восьмим апеляційним адміністративним судом №№ 63, 64 від 10.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача. Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФ України у Вінницькій обл. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Восьмого апеляційного адміністративного суду №№ 63, 64 від 10.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Водночас, в суду є відсутніми підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстав для встановлення судового контролю не має. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України № 1402-VІІІ від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів». За приписами ч.1 ст.142 цього Закону суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч.2 ст.142 вказаного Закону). Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення № 18-рп/2011 від 14.12.2011р. вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013р. (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016р., у абзаці 2 п.3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4 та 5 ст.142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Відповідно до п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом України № 193-ІХ від 16.10.2019р. «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., було виключено зазначені пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Відповідно до п.24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020р. визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020р. у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020р. Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Предметом розглядуваного позову є рішення відповідача про відмову у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідок про суддівську винагороду №№ 63, 64 від 10.09.2024р., виданих Восьмим апеляційним адміністративним судом. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018). 30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України № 1401-VIII від 02.06.2016р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "»розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій». Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст.135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 1 січня календарного року. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України № 966-XIV від 15.07.1999р. «Про прожитковий мінімум» /Закон № 966-XIV/. Відповідно до ст.1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 2270 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня становить 2684 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні. Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Водночас, Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII. Аналогічна правова позиція щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10.11.2021р. у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021р. у справі № 360/503/21, від 13.09.2023р. у справі № 240/44080/21, від 13.11.2024р. у справі № 200/1707/24. Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020р. визнано неконституційним положення п.3 ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України № 193-ІХ від 16.10.2019р. Положення п.3 ч. 3 ст.135 Закону № 1402-VIII в редакції Закону України № 193-ІХ від 16.10.2019р. стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду. Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень № 2-р/2020 від 18.02.2020р. та №11-р/2020 від 11.03.2020р. Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Відтак, з 12.03.2020р. у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Отже, видані Восьмим апеляційним адміністративним судом довідки №№ 63, 64 від 10.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує про право позивача перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, починаючи з 01.01.2023р., на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду № 63 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2023р. та, починаючи з 01.01.2024р., на підставі довідки Восьмого апеляційного адміністративного суду № 63 від 10.09.2024р. станом на 01.01.2024р. Відтак, рішення ГУ ПФ України у Вінницькій обл. № 134450000847 від 11.10.2024р. щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Восьмого апеляційного адміністративного суду №№ 63, 64 від 10.09.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції. Разом з тим, колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства. Будь-яких доводів стосовно інших висновків суду апелянтом не наведено, через що останні слід вважати правильними і обґрунтованими. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково у визначений спосіб. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Вінницькій обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2024р. в адміністративній справі № 380/22629/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 11.04.2025р.