Постанова 4857 № 500/7153/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7153/24 пров. № А/857/8533/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Курильця А.Р., з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, суддя у І інстанції Мартиць О.І., час ухвалення судового рішення 11 год 55 хв, місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 14 лютого 2025 року, ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі ГУ ДПС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 117 062,40 грн, а саме: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 117 062,40 грн. (основний платіж); з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 6857,45 грн (основний платіж). Позивач подав адміністративному суду зустрічний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі ППР) ГУ ДПС: від 26.03.2024 №0130218-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 32937,20 грн; від 26.03.2024 №0130219-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 2432,10 грн; від 26.03.2024 №0130220-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 31443,10 грн; від 26.03.2024 №0130221-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 45908,40 грн; від 26.03.2024 №0130222-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 4341,60 грн. Ухвалою суду від 30.12.2024 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження із позовом ГУ ДПС про стягнення податкового боргу. Ухвалою суду від 05.02.2025 провадження у справі за позовом ГУ ДПС до ОСОБА_1 у частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в сумі 6857,45 грн (основний платіж) закрито у зв`язку із відмовою від позову. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі № 500/7153/24 позов ГУ ДПС було задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 117 062,40 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними і скасування ППР відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що контролюючий орган здійснює нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів податкового законодавства на підставі даних з Державного реєстру речових прав. ОСОБА_1 своє право щодо звернення до компетентних органів для внесення відповідних відомостей про припинення речового права до Державного реєстру речових прав реалізував тільки у жовтні 2024 року. Оскільки відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, яке на час прийняття оспорюваних ППР від 26.03.2024 було зареєстровано за позивачем, то ГУ ДПС правомірно сформувало такі ППР про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції та задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі, відмовивши у задоволенні позову ГУ ДПС. Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що об`єкти нежитлової нерухомості, по яких визначено податкові зобов`язання, до 2022 року перебували у власності ОСОБА_1 , однак у зв`язку із їх непридатністю для використання було проведено повний демонтаж (знесення) вказаних приміщень. 16.12.2022 комісією у складі директора ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» Конончука О.П., техніка товариства ОСОБА_2 та власника ОСОБА_1 був складений акт обстеження будівель і споруд у зв`язку із знесенням та виключення їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого виходом за адресами АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 20-22, 24, АДРЕСА_3 встановлено, що ці об`єкти нерухомого майна демонтовано. Таким чином, станом на 01.01.2023 і протягом всього 2023 року вказаних об`єктів нерухомості не існувало у зв`язку з їх знищенням. На підставі вказаного акту обстеження від 16.12.2022 атестованою особою ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» ОСОБА_3 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 23.10.2024 створено Висновки про відсутність зазначеного майна. Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав від 25.10.2024 за індексними номерами: 400996189 стосовно складу загальною площею 64,8 м2 за адресою АДРЕСА_4 ; 400997143 стосовно складу загальною площею 491,6 м2 за адресою АДРЕСА_5 стосовно складу загальною площею 685,2 м2 за адресою АДРЕСА_6 стосовно піднавісу загальною площею 469,3 м2 за адресою АДРЕСА_7 стосовно будинку вагової загальною площею 36,3 м2 за адресою АДРЕСА_8 речове право припинено 24.10.2024. Таким чином, зміни щодо вказаних об`єктів нерухомого майна зафіксовані у витягах з Державного реєстру речових прав 25.10.2024, тобто після винесення оскаржуваних ППР від 26.03.2024, якими визначена сума податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік. 28.10.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДПС про проведення звірки щодо нарахування за 2023 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю нерухомого майна (демонтовано) згідно з актом обстеження будівель і споруд у зв`язку із знесенням та виключення їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2022 та висновків про відсутність майна. Листом №372/Л/19-00-24-07-02-04 від 27.11.2024 ГУ ДПС повідомило ОСОБА_1 , що оспорювані ППР сформовані відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому підстави для проведення звірки даних щодо вказаних об`єктів нерухомого майна у контролюючого органу були відсутні з огляду на внесення записів щодо припинення речового права на них у 2024 при формуванні податкового зобов`язання за 2023 рік. Разом із тим, станом на 01.01.2023 і протягом всього 2023 року об`єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , 17, 20-22, 24, АДРЕСА_3 не існувало у зв`язку з їх знищенням. Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме нерухоме майно (а не права на таке майно). Фактична відсутність такого майна виключає виникнення податкових зобов`язань з вказаного податку. Суд першої інстанції не надав належної оцінки дотримання контролюючим органом вимог підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК) при розгляді звернення ОСОБА_1 , який передбачає право платників податків звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування та обов`язок контролюючого органу в разі встановлення розбіжностей провести перерахунок суми податку, вручити нове податкове повідомлення-рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду у режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити зустрічний позов, відмовивши у задоволенні позову ГУ ДПС. Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості. Згідно із відомостями ІКС "Податковий блок" у 2023 році за ОСОБА_1 обліковувалися об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою АДРЕСА_9 , а саме будівлі промисловості та склади площею 685,20 м2, 64,80 м2, 491,60 м2, 469,30 м2, 36,30 м2. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником вказаних об`єктів нерухомого майна було зазначено позивача. Відтак, ГУ ДПС провело розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік на об`єкти нерухомості, які належали ОСОБА_1 , у зв`язку із чим сформувало ППР від 26.03.2024: №0130218-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 32937,20 грн; №0130219-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 2432,10 грн; №0130220-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 31443,10 грн; №0130221-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 45908,40 грн; №0130222-2407-1918-UA61040150000098181 на суму 4341,60 грн, а всього на загальну суму 117062,40 грн. 28.10.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДПС про проведення звірки щодо нарахування за 2023 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю нерухомого майна (демонтовано) згідно з актом обстеження будівель і споруд у зв`язку із знесенням та виключення їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2022 та висновків про відсутність майна. У відповідь на звернення позивача ГУ ДПС листом №372/Л/19-00-24-07-02-04 від 27.11.2024 повідомило, що зазначені ППР сформовані відповідно до чинного законодавства. У зв`язку із несплатою визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік ГУ ДПС звернулося із позовом, що розглядається, а ОСОБА_1 у відповідь звернувся із зустрічним позовом про визнання протиправними та скасування ППР, якими таке зобов`язання було визначено. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК. За правилами статті 265 ПК податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК). У відповідності до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом із тим, підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК передбачає, що саме власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку. Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності. Таким чином, законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи контролюючого органу щодо визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості лише на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV). За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. За правилами частини 2 статті 12 Закону №1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Питання застосування норми частини 2 статті 12 Закону №1952-IV неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 24.01.2020 у справі №910/10987/18), від 26.10.2022 у справі №538/2185/14-ц, від 20.02.2018 у справі №917/553/17 Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини 2 статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі. Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, відомості Державного реєстру презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Отже, за загальним правилом, якщо особа заперечує актуальність відомостей, внесених до Державного реєстру, такі можуть бу ти спростовані шляхом надання для дослідження документів, на підставі яких відповідне право було набуто чи припинено. Аналогічний підхід впроваджено законодавцем і у нормі підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК, яка передбачає можливість встановлення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки на підставі відомостей Державного реєстру, але й з урахуванням оригіналів документів платника податків, зокрема документів про право власності. Під документами про право власності слід розуміти як документи щодо набуття такого права, так і щодо його втрати платником податків. Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема, унормований підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Отже, підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК прямо передбачає, що за наявності розбіжностей між даними податкового органу і даними платника податків, пріоритет мають дані, підтверджені таким платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності (його набуття чи втрати). Таким чином, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган має використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності (за умови їх подання). За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як свідчать матеріали справи та не спростовано представником ГУ ДПС, 16.12.2022 комісією у складі директора ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» Конончука О.П., техніка товариства ОСОБА_2 та власника ОСОБА_1 складено акт обстеження будівель і споруд у зв`язку із знесенням та виключення їх з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого виходом за адресами АДРЕСА_1 , 17, 20-22, 24, АДРЕСА_3 встановлено, що всі ці об`єкти нерухомого майна демонтовано. На переконання апеляційного суду, є слушним зауваження скаржника про те, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме нерухоме майно (а не права на таке майно), і фактична відсутність такого майна виключає виникнення податкових зобов`язань із вказаного податку. З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що станом на 01.01.2023 і протягом всього 2023 року об`єктів нерухомості, щодо яких ГУ ДПС було сформовано оспорювані ППР від 26.03.2024 №0130218-2407-1918-UA61040150000098181, №0130219-2407-1918-UA61040150000098181, №0130220-2407-1918-UA61040150000098181, №0130221-2407-1918-UA61040150000098181, №0130222-2407-1918-UA61040150000098181, фактично не існувало у зв`язку з їх знищенням (демонтажем), а отже були відсутні фактичні підстави для нарахування відповідного податкового зобов`язання. Вказані обставини були залишені без належного реагування ГУ ДПС за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.10.2024 у відповідності до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 267 ПК. Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову ГУ ДПС. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати, у задоволенні позову ГУ ДПС відмовити із задоволенням зустрічного позову ОСОБА_1 . На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 968,96+1453,44 = 2422,40 грн. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 500/7153/24. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26 березня 2024 року №0130218-2407-1918-UA61040150000098181, №0130219-2407-1918-UA61040150000098181, №0130220-2407-1918-UA61040150000098181, №0130221-2407-1918-UA61040150000098181, №0130222-2407-1918-UA61040150000098181. У задоволенні позову Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_10 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 44143637, 46003, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим А. Р. Курилець Постанова у повному обсязі складена 10 квітня 2025 року.