Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/323/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/323/24 пров. № А/857/30396/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВ БРУК" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є., м. Рівне) у справі №460/323/24 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВ БРУК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в с т а н о в и в : 09.01.2024 Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до ТОВ "ВІВ БРУК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 40859,06 грн. та пені в розмірі 2745,96 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, чим порушив вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що до облікового складу штату працівників не включаються працівники, прийняті на роботу за сумісництвом та за цивільно-правовими договорами. Зазначає, що середньо-облікова кількість штатних працівників за звітний період 2022 року по ТОВ «ВІВ БРУК» становила 7 осіб, тобто менше восьми осіб, що унеможливлює утворення на підприємстві навіть одного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вважає, що у відповідача у вказаний період був відсутній обов`язок із виділення та сповіщення відповідного центру зайнятості про створені та наявні у відповідача вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Наголошує про пропуск позивачем строку звернення до суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення позову без розгляду. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю: - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "ВІВ БРУК" за рік становить 8 осіб; - середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; - норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 653745,03 грн; - середня річна заробітна плата штатного працівника 81718,13 грн; - кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0,00; - сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 40859,06 грн. Розрахунок пені станом на 10.07.23: облікова ставка Національного Банку України 25% річних; кількість днів 366; відсотки від ставки НБУ 120%; сума заборгованості 40859,06 грн; розрахунковий розмір пені 0,04% = (13,5 х 120 : 100 : 366); сума пені за один день 32,69 грн; кількість днів прострочення 84; загальна сума пені 2745,96 грн. Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2022 році. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що першочерговим є вирішення питання про належне з`ясування судом першої інстанції обставин дотримання позивачем строку звернення з даним позовом. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до частин першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. (абз.2 ч.2 ст.122 КАС України). Таким чином, законодавством регламентовано тримісячний строк звернення суб`єкта владних повноважень до суду, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд. Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Таким чином, останній день строку звернення до суду з позовом про стягнення з підприємств адміністративно-господарських санкцій з урахуванням вимог абз.2 ч.2 ст. 122 КАС України, - 15 липня відповідного року. З матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік та нарахованої пені звернувся до суду 09.01.2024. Отже, позивачем пропущений встановлений ч.2 ст.122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з цим позовом. Жодних обставин, які були об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем не наведено і докази на їх підтвердження в матеріалах справи відсутні. Колегія суддів наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Оскільки позивач звернувся до суду з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.122 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що на підставі статті 240 КАС України слід залишити позов без розгляду. При цьому, слід наголосити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Вирішення питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті, що судом першої інстанції залишено поза увагою. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317, 319 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме, не досліджено питання строку звернення до суду, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 240, 311, 317, 319, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВ БРУК" задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №460/323/24 скасувати та ухвалити постанову, якою позов залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар