Постанова 4854 № 420/24831/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24831/24 Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В., повний текст судового рішення складено 18.11.2024, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 на день звільнення 19.07.2024 року компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2019 року по 19.07.2024 року; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2019 року по 19.07.2024 року. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у ДПСУ. Позивач вказує, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2019 року по 19.07.2024 року при звільненні з військової служби є протиправною, оскільки суперечить приписам ст.10-1 Закону Україні «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та порушує його права, які гарантовані Конституцією України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). З огляду на довідку про перебування на посадах капітана ОСОБА_1 та зміст наказів начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №465-ОС від 06.12.2019 року, №248-ОС від 09.07.2020 року, №32-ОС від 04.02.2021 року, №341-ОС від 20.09.2021 року, №253-ОС від 06.07.2022 року, №45-ОС від 15.01.2024 року, ОСОБА_1 проходив службу у періоди: з 06.12.2019 року по 09.07.2020 року старший інспектор прикордонної служби 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 09.07.2020 року по 04.02.2021 року - начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип Л) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (1 категорії) ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 04.02.2021 року по 20.09.2021 року - заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » I категорії ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 20.09.2021 року по 06.07.2022 року - начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 06.07.2022 року по 15.01.2024 року- начальник відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України; з 15.01.2024 року по 19.07.2024 року - начальник відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №589-ОС від 19.07.2024 року, ОСОБА_1 , звільненого зі служби за станом здоров`я, виключено зі списків загону та знято з усіх видів забезпечення з 19.07.2024 року. 19.07.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702. Листом від 01.08.2024 року за №08/P-161/177 НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України відмовив позивачу у задоволення вказаної заяви з посиланням на те, що місцевість, у якій проходив службу ОСОБА_1 , не включена до переліку, затвердженого Постановою №702. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, зокрема, у період з 2019 по 2024 роки, визначені додатком 4 до Постанови №702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до абз.1-2 ч.4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 затверджено Перелік військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служб, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2-5. Вказаною постановою Уряду затверджено також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. А отже, право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, виникло з 2012 року, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 року №702. Судом першої інстанції вірно зауважено, що як приписи статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і приписи Постанови КМУ від 01.08.2012 року №702 між словосполученнями «пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням» та «здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я» містить розділовий сполучний «АБО», який вказує на наявність двох окремих підстав для надання військовослужбовцю додаткової відпустки. Як вбачається з вище встановленого, позивач у період з 2019 року по 19.07.2024 року перебував на посадах: старший інспектор прикордонної служби, заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби, начальник відділення інспекторів прикордонної служби. Вказані посади відноситься до посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, що передбачено Додатком 4 до вказаної постанови №702. За таких обставин, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, зокрема, у період з 2019 по 2024 роки, визначені додатком 4 до Постанови №702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, про що вірно зазначено судом першої інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька