Постанова 4854 № 420/30553/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30553/24 Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ ( АДРЕСА_1 ) (ВЧ НОМЕР_2 ), у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ (ВЧ НОМЕР_3 ) щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 21.05.2024р. компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» відповідно до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702 за період із 2017р. по 21.05.2024р.; - зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ (ВЧ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702 за період із 2017р. по 21.05.2024р.. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона проходила військову службу за контрактом в ДПСУ та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону №433-ОС від 21.05.2024р. була виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення. Разом з тим, при звільненні позивачки з військової служби їй не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулась до відповідача із відповідною заявою. Однак, листом від 30.08.2024р. ВЧ НОМЕР_2 відмовила позивачці у задоволенні її заяви. Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ (ВЧ НОМЕР_3 ) щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 на день звільнення 21.05.2024р. компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» відповідно до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702 за період із 2017р. по 21.05.2024р.. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ (ВЧ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702 за період із 2017р. по 21.05.2024р.. В апеляційній скарзі НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ (ВЧ НОМЕР_3 ), посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ від 1.08.2012р. №702, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою КМУ від 1.08.2012р. №702 за 2017-2024 роки. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом в ДПСУ та згідно із Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону за №433-ОС від 21.05.2024р. її виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. 19.08.2024р. позивачка звернулась до НОМЕР_1 прикордонного загону із заявою, в якій просила виплатити кошти за невикористану додаткову відпустку, передбачену Постановою КМУ №702 від 1.08.2012р. із розрахунку 7 календарних днів пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах). Однак, листом від 30.08.2024. №08/ІІ-200/209 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви. Не погодившись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій прикордонного загону у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правилами ч.1 ст.2 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Абзацом 3 п.14 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Відповідно до п.17 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені п.п.17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Закону України від 21.10.1993р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 6.12.1991р. №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно). Згідно ст.1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону №1932-XII визначено, що особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби. Між тим, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені п.п.17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ДПСУ встановлено наказом МВС №558 від 25.06.2018р. Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306 (далі Наказ №558). Згідно із п.6 ч.8 розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Наказу №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки. Згідно з ч.4 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Згідно з додатком 2 Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою КМУ №702 військовослужбовцям, військовослужбовці які проходять службу у підрозділах Збройних Сил України на посадах, зокрема інспектор прикордонної служби встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів. Відповідно до п.1 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого Постановою КМУ від 1.08.2012р. №702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Згідно з п.11 цього ж Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах. Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, що регулюють питання надання відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону №2011-XII, судова колегія констатує, що підставою надання такої додаткової відпустки є виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я. Тобто, п.4 ст.10-1 Закону №2011-XII передбачено дві окремі підстави для надання відповідної додаткової відпустки, а конкретизація подальших умов її надання визначена Постановою КМУ №702, де визначені самостійні умови для кожного випадку надання такої відпустки. В апеляційній скарзі НОМЕР_1 прикордонний загін посилається виключно на те, що позивачка не проходила службу на території із особливими природними географічними, геологічними, кліматичними і екологічними умовами та умовами підвищеного ризику для життя і здоров`я. Однак, із матеріалів справи вбачається, згідно із витягом з наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ №433-ОС від 21.05.2024р. виключено із списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), звільнену наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ №429-ОС від 20.05.2024р. у відставку, за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). Судова колегія звертає увагу, що посада інспектора прикордонної служби 1 категорії, на якій позивачка проходила службу у підрозділі, що виконує завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби, передбачає надання щорічної додаткової відпустки до 7 календарних днів згідно з Додатком 4 до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702. Відтак, судова колегія дійшла вважає, що позивачка має право на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Постанови КМУ від 1.08.2012р. №702 за період із 2017р. по 21.05.2024р., а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної службі України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: І.О. Турецька О.А. Шевчук