Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/28601/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28601/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 ( суддя Калугіна Н.Є.) в адміністративній справі №160/28601/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги дитині війни - сироті ОСОБА_2 щодо відмови у доступі його до правосуддя, що гарантований статтями 8, 59 Конституції України; стягнути з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на користь дитини війни - сироти ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн (один мільйон гривень). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні правничої допомоги як захисника Козирського Родіона Олександровича у кримінальних провадженнях, заяви позивача, подані до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі Козирського Родіона Олександровича від 08.04.2024, 17.06.2024, 01.07.2024,20.06.2024, 20.06.2024, 05.08.2024 про надання безоплатної правничої допомоги залишені без відповіді. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 закрито провадження у справі №160/28601/24 в частині позовних вимог щодо оскарження відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 25.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/4, від 09.07.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/8, від 07.08.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/9. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд виходить з наступного. Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо оскарження відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, що оформлені наказами від 25.06.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/4, від 09.07.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/8, від 07.08.2024 №В-БВПД/005/07.3-04/9, суд першої інстанції виходив з того, що з метою оскарження наведених відмов Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, позивачу слід звернутись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області та Марганецького міського суду Дніпропетровської області, в порядку ч.3 ст. 30 Закону №3460. Вирішуючи справу в апеляційному порядку, судова колегія виходить з наступного. Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року №3460-VI (далі по тексту - Закон №3460-VI). Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Згідно зі ст.15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Приписами ст.16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правової допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. За змістом ст.29 Закону №3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України. Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 року №967/5. Відповідно до п.1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру. Відповідно до п.6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями. Згідно з п.8 Положення регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань, зокрема, укладають договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, в установленому порядку; приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами. Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону №3460-VI рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду. Рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 20 цього Закону, може бути оскаржене разом з поданням відповідною особою позовної заяви про захист або відновлення її прав у спорі (справі), для вирішення якого така допомога запитувалася, до суду, в який подана така позовна заява. З урахуванням викладених норм, слід дійти висновку про помилковість тверджень суду першої інстанції про наявність відповідної позовної заяви про захист або відновлення прав, оскільки як встановлено зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги дитині війни - сироті Козирському Родіону Олександровичу щодо відмови у доступі його до правосуддя, що гарантований статтями 8, 59 Конституції України за його заявами поданими до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в особі Козирського Родіона Олександровича від 08.04.2024, 17.06.2024, 01.07.2024,20.06.2024, 20.06.2024, 05.08.2024 про надання безоплатної правничої допомоги, які залишені без відповіді. Згідно зі ст.31 Закону №3460-VI дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правничої допомоги, надання неякісної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку. Разом з тим, статтями 30, 31 Закону №3460-VI не може бути обмежено право позивача на звернення до суду щодо оскарження рішення про припинення надання правової допомоги та дій щодо порушення строків надання такої допомоги, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суд зазначає, що припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги позбавляє позивача права на отримання такої допомоги та може бути розцінена як відмова у наданні правової допомоги. Згідно з ч.ч.1-5 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. З урахуванням того, що на час перегляду спірної ухвали, судом апеляційної інстанції отримано рішення по суті за наслідками розгляду даної справи, яким вирішено ідентичні позовні вимоги, та за якими відкрито апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вчинити дії передбачені ст. 320 КАС України, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає про доцільність розгляду позовних вимог, відносно яких скасовано ухвалу під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 28.01.2025. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 в адміністративній справі №160/28601/24 скасувати. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова