Ухвала КЦС ВС № 757/44892/17-ц

УХВАЛА 10 квітня 2025 року м. Київ справа № 757/44892/17-ц провадження № 61-2830ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання порядку користування та вселення, ВСТАНОВИВ: У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання порядку користування та вселення. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання порядку користування та вселення задоволено частково. Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині відмовлено. Вирішено питання стягнення судових витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Апеляційну скаргу адвоката Деканя М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Ухвала Київського апеляційного суду мотивована тим, що заявники не усунули недоліки апеляційної скарги. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направила матеріали на усунення недоліків, де, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 21 серпня 2024 року відповідачкою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. 02 вересня 2024 року адвокатом Деканем М. В. у інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу поза межами процесуального строку на оскарження рішення суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, запропоновано подати до апеляційного суду апеляційну скаргу у новій редакції, яка за формою та змістом відповідатиме вимогам статті 356 ЦПК України, а саме міститиме доводи щодо незаконності та (або) необґрунтованості рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року. Супровідним листом №757/44892/17-ц/260642/2024 від 20 грудня 2024 року копію ухвали направлено на поштову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , вказану у апеляційній скарзі. Поштове відправлення повернулось до апеляційного суду «за закінченням терміну зберігання». Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Деканя М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Запропоновано визначитись із процесуальною формою поданого 02 вересня 2024 року документу та подати його у новій редакції з додержанням вимог статті 364 ЦПК України. Ухвала мотивована тим, що оскільки 21 серпня 2024 року Василенко Н. Х. самостійно у межах процесуального строку звернулась до суду із апеляційною скаргою, подання адвокатом другої апеляційної скарги в інтересах відповідачки не відповідає вимогам процесуального закону. Зі змісту поданого документу суд не зміг встановити, що його можна розцінювати як доповнення чи зміну апеляційної скарги. Супровідним листом №757/44892/17-ц/260659/2024 від 20 грудня 2024 року копію вказаної ухвали направлено на поштову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , яку вказано у її апеляційній скарзі, а також засобами електронного зв`язку адвокату Деканю М. В. до його електронного кабінету. Електронну копію вказаної ухвали доставлено адвокату Деканю М. В. 20 грудня 2024 року о 16 год 50 хв до його електронного кабінету. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Апеляційну скаргу адвоката Деканя М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Повертаючи апеляційні скарги суд керувався тим, що станом на дату постановлення ухвали про повернення апеляційним судом не отримано ні відповіді на супровідні листи, ні заяви про усунення недоліків апеляційної скарги. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Керуючись приписами процесуального законодавства, а також, встановивши факт невиконання приписів процесуального законодавства щодо форми і змісту апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її повернення. Водночас, повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 356 ЦПК України, про що їй було належно роз`яснено апеляційним судом в оскарженій ухвалі. Колегія суддів звертає увагу на те, що заявник не оспорює наявність недоліків апеляційної скарги, натомість зазначає виключно про те, що законом не передбачено її обов`язку щоденно перевіряти наявність поштового відправлення у відділенні поштового зв`язку. Заявник також не спростовує того факту, що у її інтересах у суді апеляційної інстанції діяв адвокат, який отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до свого електронного кабінету. Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявники зобов`язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не завдається шкоди самій суті права і переслідується легітимна мета за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Європейський суд з прав людинивказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Частиною першою статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що ухвали апеляційного суду про залишення апеляційних скарг без руху були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень та перебувають у вільному доступі. Отже, правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання порядку користування та вселення, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник