Постанова 4803 № 208/10807/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/257/25 Справа № 208/10807/23 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №208/10807/23 за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Івченко Т.П., - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, який мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25.03.2009 №161 визначено Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал» виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м.Дніпродзержинськ. Також, рішенням Дніпропетровської обласної ради від 05.11.2021p. №138-8/VIII «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» затверджено нову редакцію статуту КП ДОР «Аульський водовід», за змістом якої визначено, що Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та юридичних обов`язків Комунального підприємства «Кам`янський водоканал» Дніпропетровської обласної ради. Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі-КП ДОР «Аульський водовід», позивач) є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 06.08.2021 року №94-7/VIII вирішено реорганізувати КП «Кам`янський водоканал» ДОР шляхом приєднання до КП ДОР «Аульський водовід». Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради №973 від 21.12.2021 року КП ДОР «Аульський водовід» визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території Кам`янської міської територіальної громади. Таким чином, КП ДОР «Аульський водовід» з 01.01.2022 року є єдиним надавачем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м.Кам`янське. За адресою АДРЕСА_1 , у зазначений період споживачами послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення були відповідачі. Таким чином, відповідачі є споживачами послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, так як вони за згодою власника квартири ОСОБА_1 були зареєстровані та користувались даною квартирою, в тому числі користувались послугами централізованого водопостачання та водовідведення. З врахуванням уточнених позовних вимог позивач просив стягнути на користь КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»: 8913 грн. 48 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 01 жовтня 2019 року за адресою квартира АДРЕСА_2 , 13 507 грн. 76 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01 жовтня 2019 року по 01 лютого 2024 року за вказаною вище адресою, судові витрати у розмірі 2684,00 покласти на відповідачів. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 квітня 2024 року позовні вимоги КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість: 8913 грн. 48 коп. - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 01 жовтня 2019 року за адресою квартира АДРЕСА_2 ; з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 13507 грн. 76 коп. заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01 жовтня 2019 року по 01 лютого 2024 року за вказаною вище адресою. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки останні є неналежними відповідачами, т.я. особовий рахунок зареєстрований на ОСОБА_1 , а у разі коли житлове приміщення належить одній особі на праві приватної власності, а інші особи мають тільки право користування, то належними відповідачами за позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги є власник житлового приміщення. Окрім цього, апелянт просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача за період з 01.03.2017р. по 01.03.2020. У зв`язку з цим просять рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 квітня 2024 року скасувати, та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 квітня 2020 року по 01 лютого 2024 року в решті позовних вимог відмовити. Просив рішення суду скасувати, в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми 22 421, 24 грн. в повному обсязі. Задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2020р. по 01.02.2024р. в сумі 645,43 грн. Також просив стягнути з позивача на користь відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу по 6000 грн. кожному. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її доводи безпідставними та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав у задоволенні позову, та зводяться до викладення відповідачами обставин справи з наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, у зв`язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 квітня 2024 року залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 , що також діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 за дорученням, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила суд відмовити у її задоволенні. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про місце, дату та час розгляду справи в установленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що КП ДОР «Аульський водовід» є правонаступником КП «Кам`янський водоканал» ДОР, що підтверджується постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27 лютого 2023 року у справі № 904/160/19. Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (далі-КП ДОР «Аульський водовід» є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, КП ДОР «Аульський водовід» з 01 січня 2022 року є єдиним надавачем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в м. Кам`янське. Судом також встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 споживачами послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення були відповідачі, що підтверджується довідкою, виданою Житлово-будівельним кооперативом №26 від 22 жовтня 2008 року, уповноваженому власнику (співвласнику/наймачу) ОСОБА_1 , про те, що склад його сім`ї складається з трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 14 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дербіною Р.Є., квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , знято з реєстрації за даною адресою 09 жовтня 2019 року, що підтверджується відміткою у його паспорті. Як встановлено судом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , були зареєстровані за вказаною адресою з 09 липня 2007 року і по 28 листопада 2023 рік, що підтверджується довідкою виданою відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 28.11.23р. (а.с.23, 24 т.1). Згідно матеріалів справи за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній засіб обліку води, тому нарахування плати за надані послуги, здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання за кількістю зареєстрованих осіб та тарифами, встановленими уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01 березня 2017 по 01 жовтня 2019 року борг відповідачів складає 8913,48 коп. 01 квітня 2022 року між КП ДОР «Аульський водовід» та відповідачами було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - договір) за адресою: АДРЕСА_1 . З розрахунку заборгованості про надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 жовтня 2019 року по 01 лютого 2024 року вбачається, що заборгованість відповідачів за надані послуги становить 13507,76 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості за надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, загальний розмір заборгованості відповідачів за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 березня 2017 року по 01 лютого 2024 року складає 22 421,24 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в суді є доведеним, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. Згідно з п.5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статей 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Укладення публічного договору приєднання врегульованого ст.633 Цивільного Кодексу України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги вказано, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. 01 березня 2022 року КП ДОР «Аульський водовід» опублікувало на своєму офіційному веб-сайті (https://www.aulivoda.org.ua/) текст повідомлення про публічну пропозицію (оферту) КП ДОР «Аульський водовід» про укладення індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення і текст індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, у зв`язку з чим з 01 квітня 2022 року вказаний договір вважається укладеним. Отже, 01 квітня 2022 року між КП ДОР «Аульський водовід» та відповідачами було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - договір) за адресою: АДРЕСА_1 . Визначаючи розмір належної до сплати заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд врахував, з посиланням на надані докази, періоди проживання та реєстрації відповідачів за адресою надання послуг з наведенням відповідного розрахунку. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (на яку посилається апелянт) дійсно було визначено, що індивідуальний споживач це фізична особа, яка є власником нерухомого майна та з якою укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг. Разом з тим дана редакція закону втратила чинність з дня введення в дію ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017р. Згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (ст.6) учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно ч.3 ст.9 Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст.64 Житлового кодексу України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. Таким чином відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 хоч і не є власниками даної квартири, але вони користувались даною квартирою та отримували житлово-комунальні послуги, про що свідчить факт реєстрації їх місця проживання. Вони є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою, а отже, на них також лежить обов`язок по сплаті за надані позивачем послуги централізованого водопостачання та водовідведення у відповідні періоди. Як встановлено судом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , були зареєстровані за вказаною адресою з 09 липня 2007 року і по 28 листопада 2023 рік, що підтверджується довідкою виданою відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 28.11.23р. (а.с.23, 24 т.1). Тому доводи апеляційної скарги, що суд при ухваленні рішення керувався довідкою щодо зареєстрованих в квартирі осіб від 2008 року, яка не відображає точних даних станом на момент виникнення спірних правовідносин і за спірним періодом, спростовуються вищенаведеним. Окрім цього, в апеляційній скарзі представник відповідачів зазначав про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача та вказував, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 01 березня 2020 року, а позивач звернувся з уточненими позовними вимогами 06 лютого 2024 року, а закон щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності лише 02 квітня 2020 року. Колегія суддів відхиляє такий довід апеляційної скарги з огляду на наступне. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України). Судом встановлено, що 23 листопада 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення за період 01 березня 2017 року по 01 лютого 2024 року, який 07 лютого 2024 року був уточнений. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11 березня 2020 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09 грудня 2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України. Таким чином, враховуючи той факт, що дата спливу позовної давності для заборгованості за послуги спожиті відповідачами в березні 2017 року припадає на період, коли вже було встановлено карантин, строк позовної давності для даної вимоги (а відповідно і для більш пізніх вимог позивача) не сплив, а був продовжений на строк дії карантину, який діяв до 30 червня 2023 року. Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами та доповненнями) з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб. Термін воєнного стану продовжено з 05 год. 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Враховуючи дату введення воєнного стану, а також керуючись п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, зупинено на час дії зазначених обставин. Таким чином, враховуючи той факт, що дата введення воєнного стану раніше, ніж дата закінчення дії карантину, то строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги, спожиті відповідачами за березень 2017 року і в подальшому - не сплив. Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, є продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину та зупиненими, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану. За такого, висновок суду про стягнення на користь позивача з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за надані послуги за вказаний у судовому рішенні період, є правильним. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року -відмовити. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.В. Агєєв Судді: А.В. Гапонов Г.В. Новікова Повне судове рішення складено 09.04.2025 Головуючий суддя О.В. Агєєв