Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/1617/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4143/23 Справа № 208/1617/22 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 57 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» про захист прав споживачів, В С Т А Н О В И Л А: У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2022 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що під час переоформлення особового рахунку як споживача за вказаою адресою дізнався про наявну заборгованість перед КП ДОР «Аульський водовід» (далі - КП ДОР «Аульський водовід») у розмірі 68 714,94 грн., нараховану попереднім власникам, у зв`язку з чим звернуся до відповідача з заявою про виключення із особового рахунку заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла до 25 січня 2022 року, але отримав відмову. На підставі вищезазначеного, просив суд зобов`язати КП ДОР «Аульський водовід» виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 квартири АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення попередніх власників за період до 25 січня 2022 року. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано КП ДОР «Аульський водовід» за особовим рахунком № НОМЕР_2 споживач ОСОБА_1 власника квартири АДРЕСА_1 , виключити заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка обліковується за особовим рахунком станом на 24 січня 2022 року, як заборгованість попередніх власників квартири, яка виникла до 25 січня 2022 року. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для задоволення вимог, оскільки діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Не погодившись з рішенням суду, КП ДОР «Аульський водовід» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до необґрунтованого висновку суду про задоволення позову, оскільки сам факт нарахування за певною квартирою боргу не свідчить про порушення прав позивача. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що за адресою квартира АДРЕСА_1 , за послугами з централізованого водопостачання та водовідведення КП ДОР «Аульський водовід», наявний особовий рахунок № НОМЕР_2 . 25 січня 2022 року, між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю в інтересах ОСОБА_4 , як продавцями, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіною Р.С., що підтверджено копією договору (а.с. 7-8). Згідно до особового рахунку № НОМЕР_2 за квартирою АДРЕСА_1 , за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 25 січня 2022 року обліковується заборгованість у розмірі 68664,81 гривні, Факт звернення споживача ОСОБА_1 до КП ДОР «Аульський водовід» із заявою про виключення з обліку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення заборгованість яка обліковується за попередніми власниками зазначеної квартири станом на 25 січня 2022 року, підтверджено матеріалами справи, позицією позивача та відповідача, відповіддю на звернення від 07 лютого 2022 року (а.с. 9), і довідкою про наявність заборгованості за № 1 від 03 лютого 2022 року, заявою представника позивача від 14 лютого 2022 року (а.с. 10), відповіддю КП ДОР «Аульський водовід» від 18 лютого 2022 року (а.с.11). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №200/14925/15-ц (провадження №61-13874св18). При цьому у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №686/6276/19 (провадження №61-3604св20) зроблено висновок, що діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Оскільки договір купівлі-продажу від 25 січня 2022 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру, не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні), тому заборгованість, яка обліковується та рахується за позивачем, як новим власником квартири, є безпідставною. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_1 не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення попередніх власників квартири АДРЕСА_1 , на нього не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам до 25 січня 2022 року, тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача виключити з обліку по особовому рахунку наявну заборгованість попередніх власників за період до 25 січня 2022 рок. Водночас, п.5.3 укладеного договору купівлі-продажу регулює відносини між продавцем та покупцем за договором купівлі-продажу та не доводить обов`язку позивача погашати заборгованість попередніх власників перед відповідачем, яка сформувалась за період до набуття позивачем права власності на квартиру. Доводи апеляційної скарги про те, що чинним законодавством не визначено механізму списання боргів за отриманні житлово-комунальні послуги, тому сам по собі факт нарахування суми заборгованості за квартирою, якій підлягає доведенню при пред`явленні відповідачем позову про їх стягнення до позивача, як до нового власника квартири, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки це суперечить принципу ефективного судового захисту. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Оскільки позивач заперечував щодо наявної заборгованості, яка сформульована у довідці, а відповідач належним чином не відреагував на звернення позивача та не звернувся з вимогами до попередніх власників квартири, а лише посилався на відсутність механізму списання боргів за спожиті комунальні послуги, вимога позивача виключити з обліку по його особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири за період до 25 січня 2022 року є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення такої вимоги відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги фактично дублюють позицію відповідача у суді першої інстанції, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, тому рішення суду підлягає залишенню без змін. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова