Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2473/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2025 р.Справа № 480/2473/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/2473/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (далі по тексту позивач, ТОВ "ТД "ЛАТІМЕР") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі також митний орган, відповідач, апелянт), в якій просив: - визнати протиправним і скасувати Рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів від 06.10.2023 №UА100380/2023/000259/2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов ТОВ "ТД "ЛАТІМЕР" задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 06.10.2023 №UА100380/2023/000259/2. Стягнуто на користь ТОВ "ТД "ЛАТІМЕР" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір в сумі 3028,00 грн. Київська митниця, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подалf апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції приписів Митного кодексу України (надалі - МК України). Вважаючи, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, стверджує, що обов`язок доведення митної вартості та ціни товару при митному оформленні покладений на декларанта. За результатами митних консультацій митний орган дійшов висновку про непідтвердження заявлених декларантом позивача, при митному оформленні, митна вартість товарів. Стверджує, що доводи митного органу залишилися поза увагою суду. Вказує, що заявку до договору від 28.04.2024 № 2804/23-01 декларантом не надано. Отже не можливою повною мірою перевірити достовірність декларування витрат на: - міжнародне перевезення згідно з коносаментом за маршрутом м.Шанхай, Китай м.Гданськ, Польща; - навантажувально-розвантажувальні роботи, документація у порту м.Гданськ, Польща; - транспортно-експедиторське обслуговування. Окремо звертає увагу суду, що в коносаменті від 25.07.2023 № SHWS223070622 місце завантаження товару (Place of loading) зазначено порт SHANGHAI, хоча при цьому, місце видачі коносаменту (Place of issue) порт SHENZHEN. Відстань від порту SHANGHAI до порту SHENZHEN становить 1498 км. Таким чином, відбувалось перевантаження товару з одного порту в інший порт, що, в свою чергу, є окремою складовою митної вартості товарів, яка додається до ціни товару, відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України товару відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України. Також зазначає, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 № 64367 не відповідає ч. 2 ст. 9 Закону, в частині, що стосується посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Вказує, що країна Польща як і Україна є державами які приєдналися до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Україна приєдналася до вищевказаної конвенції 01.10.2022 відповідно до закону № 2555-IX від 30.08.2022), на спірний товар Позивач повинен був здійснити митне оформлення транзитного документу форми ТН1. А також сплатити за транзитне перевезення по території країни Конвенції. У той же час, Позивач не залучає до митного оформлення жодного доказу, який би підтвердив транзитне переміщення в рамках Конвенції та оплату за транзит. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано та досліджено того, що подані декларантом документи не можуть бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки декларант не надав всіх документів для підтвердження митної вартості, а надані не усувають виявлені розбіжності. Вказує, на необхідність врахування практики Верховного Суду, на яку посилався митний орган. Також посилався на «практику» розгляду побідних справ Шостим апеляційним адміністративним судом. З огляду на вказане, апелянт вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів законним та обґрунтованим. Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки ним були надані достатні документи для розмитнення за першим методом за ціною договору. Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської митниці задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені такі обставини. З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 27.04.2023 №27042023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» і компанією «CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD», (KHP), позивачем до Київської митниці Державної митної служби України, 06.10.2023 було подано електрону митну декларацію №23UA100380614249U0, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України. Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: Пакувальний лист від 20.07.2023 б/н; Рахунок-проформа від 22.06.2023 №КZ-2306LА, Рахунок-фактура від 20.07.2023 №КZ-23061LА; Коносамент від 25.07.2023 №SHWS223070622; Автотранспортна накладна від 04.10.2023 №TGHU1872772; Декларація про походження товару від 20.07.2023 №КZ-2306LА; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.06.2023 №230628/000581509; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 15.09.2023 №230915/000589437; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №299; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №64367; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №04/10/2023FМ/6; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №44; Прайс-лист виробника товару від 22.06.2023 б/н; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 27.04.2023 №27042023-UK; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2023, додаткова угода №1 №3; Заявка на перевезення від 03.10.2023 №03/10/; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 27.04.2023 специфікація №4; Договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 №3; Договір (контракт) про перевезення від 28.04.2023 №2804/23-1; Договір (контракт) про перевезення від 08.08.2023 №МЗТ/08.08.2023; Паспорт якості від 20.07.2023 б/н; Копія митної декларації країни відправлення від 21.07.2023 №223120230002498250. Також, на повідомлення відповідача з пропозицією надати додаткові документи, позивачем було направлено заяву від 06.10.2023, у якій повідомлялось про надання на підтвердження понесених транспортних витрат довідок про транспортні витрати, рахунків-фактур, проформи-інвойса, а також зазначено наступне: "Виписку з бухгалтерської документації не має можливості надати, так як не зазначено яку саме виписку і щодо яких бухгалтерських проводок; Висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, надати не маємо можливості, з-за відсутності таких; Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не маємо можливості оскільки товар додатково не страхувався.". Розглянувши отримані документи, 06.10.2023 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2023/000259/2, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного. У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000829. 15.09.2023 у зв`язку із незгодою із Рішенням № UА100380/2023/000876 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 23UА100380614301U7, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 173392,07 грн. Не погоджуючись із вказаним рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, вказавши на недоведеність належних підстав неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у спірному рішенні про визначення митної вартості товару не наведено обґрунтованого розрахунку скоригованої митної вартості, що є належною та достатньою підставою для його скасування. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються зокрема МК України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії, або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (ч. 1 ст. 257 МК України) Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. (ч. 6 ст. 257 МК України) Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (ст. 49 МК України) Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України) Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. ( п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України) Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Аналізу приписів частин першої та другої ст. 53 МК України дає підстави для висновку про те, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методі її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару. Вказана позиція суду щодо обов`язковості надання нормативно визначеного пакету документів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15 (адміністративне провадження №К/9901/4716/18). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із положеннями ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема,: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданими до митного оформлення ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатами розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, перелік яких визначений частинами 3 та/або четвертою ст.53 МК України, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин 3 та/або четвертої ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товарів і складанням їх переліку. Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом та проведенням верифікації митної декларації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, саме наведений перелік додаткових документів був запитаний у декларанта, що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 53 МК України. Також декларанта було повідомлено про можливість подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. На письмову вимогу митного органу щодо надання додаткових документів декларант направляв заяву від 06.10.2023, у якій повідомив про надання на підтвердження понесених транспортних витрат довідок про транспортні витрати, рахунків-фактур, проформи-інвойса, а також зазначено наступне: "Виписку з бухгалтерської документації не має можливості надати, так як не зазначено яку саме виписку і щодо яких бухгалтерських проводок; Висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, надати не маємо можливості, з-за відсутності таких; Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не маємо можливості оскільки товар додатково не страхувався. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу. Або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості ; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний. Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. (ч. 5 ст. 57 МК України) При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовуються у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон. У якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) до продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійне прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З оскаржуваного рішення встановлено, що підставою його ухвалення були такі обставини: - декларантом не забезпечено надання заявок до договорів з перевізниками, отже неможливо повною мірою перевірити достовірність декларування витрат на транспортування та інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, зокрема вартість розвантаження, розвантаження, зберігання, митного оформлення, обробки товарів. - при здійсненні порівняння цін із попередніми митними оформленнями ідентичних товарів виявлено зниження ціни. Щодо доводів апелянта про незабезпеченння декларантом надання заявок до договорів з перевізниками, колегія суддів зазначає. Умови постачання «FOB» згідно з «Інкотермс 2010» передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця. Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України). Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що перевезення товарів позивача здійснювалось ДП «Формаг-Київ», ТОВ «Транс-Північ» на підставі укладеного договору транспортного експедирування також позивач подав митному органу такі документи: Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №299; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №64367; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №04/10/2023FМ/6; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №44; Заявка на перевезення від 03.10.2023 №03/10/; Договір (контракт) про перевезення від 28.04.2023 №2804/23-1; Договір (контракт) про перевезення від 08.08.2023 №МЗТ/08.08.2023; довідки про транспортні витрати, рахунки-фактури, проформи-інвойса. Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Отже, подані позивачем документи відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і це були не лише довідки про транспортні витрати. На підтвердження правомірності твердження митного органу про те, що при здійсненні порівняння цін із попередніми митними оформленнями ідентичних товарів виявлено зниження ціни, апелянт, всупереч імперативної вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України не надав жодних доказів. Інші доводи апеляційної скарги щодо сумнівів митного органу та інших підстав для відмови колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі підстави не були вказані в оскаржуваному рішенні, хоча воно повинно бути обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 1, 2 ч.2 ст.55 МК України, згідно з якими прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, за змістом ст.55 МК України митний орган у рішенні про коригування митної вартості товарів повинен зазначити всі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому у випадку не наведення всіх таких підстав в оскаржуваному рішенні суд позбавлений права надавати їм відповідну оцінку. Одночасно колегія суддів звертає увагу апелянта на такі висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/17201/17, згідно з якими: «суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування. У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення)». Також, колегія суддів зауважує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17. У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна

позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А). Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України. Покликання апелянта на «практику» розгляду подібних справ судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє з огляду на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не є постановами Верховного Суду, в яких викладені висновки щодо застосування норм права. За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року по справі №480/2473/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 09.04.2025.