Постанова 4852 № 160/12277/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12277/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (головуючий суддя Жукова В.О.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (далі Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі Відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.07.2019 р. №UA500060/2019/000081/2; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.07.2019 р. № UA500060/2019/00425. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що ним надано до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500060/2019/020974 та декларацію митної вартості до МД вн. № 3052 на відповідний товар, а саме: вироби побутові з чорних металів: - арт. ESTJ002 - Набір металевих вішалок для одягу 5 шт. з ПВХ покриттям - 41352 наборів; Торговельна марка: немає даних; Виробник: EISHO CO., LTD; Країна походження: CN. Загальна сума заявленої митної вартості 34 701,05 дол. США. Код товару 7323990000. Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становила 891833,50 грн. (34 701,05 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. При цьому, Позивач вказав, що останнім було надано до Одеської митниці ДФС відповідні документи, встановлені ч.2 ст.53 МК України для митного оформлення. Разом із тим, рішення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/000081/2 від 12.07.2019 р., та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/0042 є протиправними. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.22-30, т.2). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що Позивачем подано до Одеської митниці ДФС достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, тому заявлена Позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування Відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, із посиланням на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, викладено вимоги щодо скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Надані Позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення митної вартості та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України документи та відомості. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Позивач вказує, що у Відповідача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, але він вирішив скоригувати вартість товару, наданого для митного оформлення, за резервним методом без законного обґрунтування чому не були застосовані попередні методи визначення митної вартості. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що 11.07.2019 р. ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500060/2019/020974 та декларацію митної вартості до МД вн. № 3052 на наступний товар, а саме: вироби побутові з чорних металів: - арт. ESTJ002 - Набір металевих вішалок для одягу 5 шт. з ПВХ покриттям - 41352 наборів; Торговельна марка: немає даних; Виробник: EISHO CO., LTD; Країна походження: CN. Загальна сума заявленої митної вартості 34 701,05 дол. США. Код товару 7323990000. Поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції від 03.10.2018 р. № 3231-ЕІ/CN, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та EISHO CO., LTD. Відповідно до п. 2.2. Контракту № 3231- ЕІ/CN ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB - Шенжень, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2000»), і включає в себе вартість завантаження товару у Постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інші умови не вказані в специфікації. В свою чергу в специфікації № 2 до вищевказаного договору зазначені умови FOB - Шекоу . Таким чином, в даному випадку застосовуються умови FOB - Шекоу, оскільки це прямо передбачено специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору поставки. Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 891833,50 грн. (34 701,05 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Для митного оформлення Позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3231-ЕІ/СN від 03.10.18 р.; специфікація №2 від 31.05.2019 р.; рахунок-фактура (інвойс) № WKAT1901-2 від 31.05.2019 р.; транспортні документи, а саме: № 048267 від 10.07.2019 р. № SZ19060008 від 04.06.2019 р.; № 799/.1 від 11.07.2019 р.; № 799/2 від 11.07.2019 р.; № 02-2015-7 від 02.07.2017 р.; генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-19-00032 від 26.02.19 р.; страховий сертифікат № 40-0197-19-00032/1494 від 10.06.19 р. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.07.2019 р. Одеською митницею ДФС було направлено ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення (ідентифікатор повідомлення 04a7bd60-7f65-47d5-8d7e-84fe25589536), в тексті якого зазначено наступне. За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.10.2018 № 3231-EI/CN витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) відповідно до п.п 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.10.2018 № 3231-EI/CN вартість товару розраховано згідно умов поставці FOB-ШЕНЖЕНЬ. У наданих до митного оформлення документах , а саме: специфікації від 31.05.2019 №2, інвойсі від 31.05.2019 № WKAT1901-2, та МД від 11.07.2019 №UA 500060/2019/020974 - умови поставки FOB Shekou; 3) відповідно до п.п 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.10.2018 № 3231-EI/CN та специфікації від 31.05.2019 №2 оплата за товар має бути здійснена в розмірі 100% в термін 25 днів від дати коносамента від 04.06.2019 № SZ19060008, тобто до 29,06,2019. Проте на дату подання МД№UA 500060/2019/020974 жодного платіжного документу не надано. При цьому, зобов`язано ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на Українську мову); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» листом від 12.07.2019 р. за вих. № 1207/2019 надав Одеській митниці ДФС пояснення щодо зауважень, а також: прайс-лист виробника товару б/н від 17.05.2019 р.; комерційну пропозицію б/н від 24.05.2019 р.; банківський платіжний документ swift № б/н від 27.06.2019 р. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» протягом 80 днів з дня випуску товару надав Одеській митниці ДФС разом із заявою вих. № М-2019-4489 від 18.09.2019 р. наступні документи, а саме: оригінал виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 10.09.2019 р.); платіжне доручення № 1610 від 25.06.2019 р.; заява на купівлю іноземної валюти № 1610 від 25.06.2019 р.; повторно SWIFT від 27.06.2019 р. до платіжного доручення № 1610 від 25.06.2019 р.; експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-2062 від 12.08.2019 р.; акти надання послуг (Звіт експедитора) № 1061 та № 1062 від 12.07.2019 року від ТОВ «Фосдайк Груп» до договору транспортного експедирування № 02-2015-7 від 02.07.2015р.; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення № 9107 та № 9111 від 01.08.2019 р.; повторно документи, які надавалися разом з листом № 1207/2019 від 12.07.2019 р. 12.07.2019 р. Одеською митницею ДФС було надіслано ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» друге повідомлення (ідентифікатор 3d47e6d6-45e6-4ff3-9b75-05b1641313ea), яким повідомлялось Позивача про те, що митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № UA500060/2019/020974 буде скориговано, в результаті чого сума переплати митних платежів склала 106 337,67 грн. 12.07.2019 р. Одеською митницею ДФС було направлено на адресу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00425. Правовідносини сторін, пов`язані із справлянням митних платежів, встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митним оформленням і митним контролем, застосуванням механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; веденням митної статистики; обміном митної інформації; веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійсненням відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України; запобігання та протидією контрабанді; боротьбою з порушеннями митних правил; організацією і забезпеченням діяльності органів доходів і зборів та іншими заходами, спрямованими на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України; Податкового кодексу України, тощо. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність. За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів. Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Зауваження, що викладені Відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, є помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Відповідно до умов поставки оцінюваного товару, якими є FOB Циндао (Інкотермс 2010), продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження у відповідності зі звичаями порту, а покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження до порту призначення. Так, відповідно до умов п.2.5 Контракту ціни на товар, що поставляється встановлюються Постачальником з урахуванням витрат на доставку товару від місця виробництва до порту відвантаження і його завантаження на борт судна, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. По відношенню до укладення договору страхування відповідно до умов поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 у покупця немає жодних зобов`язань. Поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції від 03.10.2018 р. № 3231-ЕІ/CN, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та EISHO CO., LTD. Відповідно до п. 2.2. контракту № 3231- ЕІ/CN ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB - Шенжень, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2000»), і включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість всіх митних формальностей в країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість пакування, маркування, не включаючи податки та мита на території України, якщо інші умови не вказані в специфікації. В свою чергу в специфікації зазначені умови FOB - Шекоу. Відтак, умовами Контракту № 3231- ЕІ/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару. На підставі викладеного вище, доводи Відповідача стосовно, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є безпідставними та спростовуються тим, що п. 2.2. контракту № 3231- ЕІ/CN ціна на товар розуміється відповідно до умовами FOB - Шенжень, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2000»). Водночас, Відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. ст. 72-77 КАС України, не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом: за резервним методом. Таким чином, здійснені Відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивачем подано до Одеської митниці ДФС достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої Позивачем за першим методом, тому заявлена Позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування Відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02 березня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у справі №160/12277/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова