Постанова 4824 № 359/3064/21

Постанова Іменем України 08 квітня 2025 року м. Київ провадження № 22-ц/824/6120/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д., за участю секретаря Марченка М. С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року в складі судді Семенюти О. Ю. у цивільній справі №359/3061/21 Бориспільського міськрайонного суду Київської області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на прибудову до житлового будинку, У С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст первісних позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_2 , посилаючись на порушення її прав у спільному користуванні домоволодінням, а саме невиконанням співвласницею ОСОБА_1 умов договору конкретного користування, звернулася до останньої з позовом, у якому просила: · здійснити поділ в натурі домоволодіння по АДРЕСА_1 ; · передати їй у власність частину житлового будинку, що складається з веранди 1-І площею 8,7 м2, кухні 1-1 площею 5,8 м2, житлової кімнати 1-2 площею 7,7 м2, житлової кімнати 1-3 площею 12,9 м2 та житлової кімнати 2-4 площею 10,5 м2; · а також такі надвірні будівлі та господарські споруди: веранду «а», убиральню «Г», ґанок «а-1» та колонку питну «Ж»; передати у власність відповідача іншу частину житлового будинку, що складається з передпокою 2-1 площею 12,2 м2, кухні 2-2 площею 20,1 м2, санвузла 2-3 площею 5,8 м2 та житлової кімнати 2-5 площею 9,3 м2; · а також такі надвірні будівлі та господарські споруди: погріб під частиною будівлі «В», прибудову «а2», сарай «Б», ґанок «а3» та яму вигрібна «З»; · інші надвірні будівлі та господарські споруди, а саме колонку питну «Ж», хвіртку №1, огорожу №2, огорожу №3, огорожу №4 та ворота №5, залишити у спільній частковій власності сторін з визнанням за кожним співвласником права власності на 1/2 частку в цих об`єктах нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що що 21 травня 2015 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 частку в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Інша частка в цьому об`єкті нерухомого майна належить ОСОБА_1 . Спірне домоволодіння складається з житлового будинку, до складу якого входить веранда 1-І площею 8,7 м2, кухня 1-1 площею 5,8 м2, житлова кімната 1-2 площею 7,7 м2, житлова кімната 1-3 площею 12,9 м2, передпокій 2-1 площею 12,2 м2, кухня 2-2 площею 20,1 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2, житлова кімната 2-4 площею 10,5 м2 та житлова кімната 2-5 площею 9,3 м2, а також з таких надвірних будівель та господарських споруд: погреба під частиною будівлі «В», сараю «Б», убиральні «Г», ґанку «а-1», ґанку «а3», колонки питної «Ж», ями вигрібної «З», огорожі №, хвіртки №1, огорожі №2, огорожі №3, огорожі №4, воріт №5. 21 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір конкретного користування, за яким у користування ОСОБА_3 була передана частина житлового будинку, та після того, як ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 частку в домоволодінні, умови договору конкретного користування від 21 травня 2015 року зберегли свою обов`язковість для сторін, однак ОСОБА_1 їх не виконувала, що стало підставою для даного позову.

2. Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 пред`явила зустрічний позов, в якому посилається на те, що передпокій 2-1 площею 12,2 м2, частина кухні 2-2 площею 11,86 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2 та ґанок «а3» складають прибудову «а2», площею 36,1 м2, яку вона побудувала за свій рахунок ще у 2007 році, тобто задовго до придбання позивачем 1/2 частки в домоволодінні. Просила суд визнати за нею право власності на прибудову «а2» по АДРЕСА_1 .

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року первісний позов задоволено частково. Здійснено поділ в натурі домоволодіння по АДРЕСА_1 та виділено у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 м2, що складається з таких приміщень: веранди 1-І, площею 8,7 м2, кухні 1-1, площею 5,8 м2, житлової кімнати 1-2, площею 7,7 м2, житлової кімнати 1-3, площею12,9 м2. Виділено у власність ОСОБА_1 іншу частину домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з таких приміщень житлового будинку, загальною площею 57,9 м2 передпокою 2-1, площею 12,2 м2, кухні 2-2, площею 20,1 м2, санвузла 2-3, площею 5,8 м2, житлової кімнати 2-4, площею 10,5 м2 та житлової кімнати 2-5, площею 9,3 м2; а також таких господарських будівель і споруд: ґанку «а3», сараю «Б», погребу під частиною будівлі «В» та ями вигрібної «З». Огорожу №3 та ворота №5 залишено у спільному користуванні сторін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відступлення від розміру часток в домоволодінні в розмірі 359 089 гривень 00 копійок. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що поділ в натурі домоволодіння за відступу від ідеальних часток буде відповідати умовам договору користування домоволодінням та буде справедливим для сторін даної справи, адже у перших двох варіантах з відповідача стягується грошова компенсація, яка у грошовому вираженні майже ідентична розміру компенсації за умов поділу за фактичним користуванням і перші два варіанти суперечать договору фактичного користування. В частині вирішення зустрічного позову суд виходив із відсутності правових підстав для задоволення таких вимог.

4. Короткий зміст апеляційної скарги ОСОБА_2 . Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову. 4.1 Аргументи ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відійшов від концепції дотримання ідеальних часток співвласників, адже за старою позицією Верховного Суду визначальним для виділу частки або поділу майна в натурі є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Вказувала, що за варіантом №1 позивачу виділяється частина домоволодіння, яка менша на 2,1 м2, в грошовому вираженні частка менша на 300 075 грн, при цьому арифметична частка співвласника складає 21/100 в порівняні із частиною домоволодіння, яке виділяється відповідачу - 79/100. За варіантом № 2 позивачу виділяється частина домоволодіння, яка менша на 0,9 м2, у грошовому вираженні частко менша на 295 023,00 грн, при цьому арифметична частка співвласника складає 22/100 в порівняні із частиною домоволодіння, яке виділяється відповідачу 78/100. Натомість за варіантом конкретного користування, встановленого договором від 21 травня 2015 року, позивачу виділяється частка домоволодіння, яка менша на 359 089,00 грн, при цьому арифметична частка співвласника складає 16/100 в порівняні із частиною домоволодіння, яке виділяється відповідачу 84/100. Натомість суд обрав варіант поділу, який є найбільш віддаленим від ідеальної частки позивача у домоволодінні. Вважала, що положення закону про дотримання ідеальних часток при поділі домоволодіння перевалює над конкретним порядком користування таким домоволодінням.

5. Короткий зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 15.11.2024 ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в повному обсязі у задоволенні первісного позову. Вказувала, що прибудова «а2» площею 36 м2, до якої входять передпокій «2-1» площею 12,2 м2, частина кухні «2-2», площею 11,86 м2, санвузла «2-3», площею 5,8 м2 та ганку «а3» здійснена нею особисто та не повинна була включатися до поділу домоволодіння в натурі, а має бути визнано її приватною власністю. Звертала увагу, що експерт помилково визнав веранду та ганок демонтованими, адже вони фактично наявні і лише змінили свої розміри, наявні в реєстрі прав власності, а тому не є самочинним будівництвом. Вказувала, що експерт не врахував наявність питної колонки, а в експертизі визначена як свердловина. Скаржник не погоджується із визначеною експертом грошовою оцінкою майна та відповідно розмірами компенсації.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та того ж дня витребувано матеріали справи. 03 січня 2024 року справа надійшла до Київського апеляційного суду разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.01.2025 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

7. Позиція сторін та учасників справи у судовому засіданні. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8., апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав з підстав, наведених в ній, та просив задовольнити, а проти апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував та просив залишити без задоволення. В судовому засіданні пояснив, що фактично домоволодіння належить сторонам не у рівних частках, як то зазначено в правовстановлюючих документах. Доводив, що правовстановлюючі документи формально так оформлено. Фактично ОСОБА_1 належить більша частка будинку, тому що вона особисто здійснила добудову за власні кошти, однак погодилася з пропозицією попереднього власника про оформлення правовстановлюючих документів про право власності в рівних частках. Вважав, що підписання ОСОБА_1 та попереднім власником договору фактичного користування доводять факт належності останній на праві власності більшої частки у спільному майні. А тому без оспорення попередньої державної реєстрації про право власності, вважав, можливим визнати за нею право власності на частину майна, яке вже пройшло державну реєстрацію. ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, свого представника не направила. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 .

8. Позиція Київського апеляційного суду Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8., перевірила доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

9. Фактичні обставини справи 8 лютого 2006 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зі змісту якого вбачається, що вона набула право власності на частку в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10093996 від 15 березня 2006 року (том 1, а. с. 188-189). В той же день ОСОБА_4 також отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, зі змісту якого вбачається, що він набув право власності на іншу частку в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10049774 від 10 березня 2006 року (том 1, а. с. 184-185). 18 вересня 2008 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, за яким він відчужив у власність ОСОБА_3 його частку в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21427602 від 26 грудня 2008 року (том 1, а. с. 213, 218). 21 травня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3 договір конкретного користування, яким був визначений порядок спільного користування домоволодінням по АДРЕСА_1 . Зокрема, у користування ОСОБА_3 були передані такі приміщення житлового будинку: веранда 1-І площею 8,7 м2, кухня 1-1 площею 5,8 м2, житлова кімната 1-2 площею 7,7 м2 та житлова кімната 1-3 площею 12,9 м2, а також убиральня «Г». У користування ОСОБА_1 були передані інші приміщення житлового будинку: передпокій 2-1 площею 12,2 м2, кухня 2-2 площею 20,1 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2, житлова кімната 2-4 площею 10,5 м2 та житлова кімната 2-5 площею 9,3 м2; а також такі господарські будівлі і споруди: погріб під частиною будівлі «В», сарай «Б» та яма вигрібна «З». У спільному користуванні співвласників були залишені колонка питна «Ж», огорожа № та огорожа №1-№5 (том 1, а. с.14-15) В той же день ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність позивача 1/2 частку в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37877960 від 21 травня 2015 року (том 1, а. с.8-11, 12-13).

10. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо усталеної практики Верховного Суду що, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо обраного ним варіанту виділу частки саме за фактичним користуванням з огляду на таке. З копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що спірне домоволодіння складається з житлового будинку, до складу якого входить веранда 1-І площею 8,7 м2, кухня 1-1 площею 5,8 м2, житлова кімната 1-2 площею 7,7 м2, житлова кімната 1-3 площею 12,9 м2, передпокій 2-1 площею 12,2 м2, кухня 2-2 площею 20,1 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2, житлова кімната 2-4 площею 10,5 м2 та житлова кімната 2-5 площею 9,3 м2, а також з таких надвірних будівель та господарських споруд: погреба під частиною будівлі «В», сараю «Б», убиральні «Г», ґанку «а-1», ґанку «а3», колонки питної «Ж», ями вигрібної «З», огорожі №, хвіртки №1, огорожі №2, огорожі №3, огорожі №4, воріт №5. У справі було проведено судову оціночну-будівельну та будівельно-технічну експертизу. В ході проведення дослідження експерт ОСОБА_5 здійснював огляд спірного домоволодіння та виявив, що ґанок «а-1», убиральня «Г», колонка питна «Ж», огорожа №, хвіртка №1, огорожа №2 та огорожа №4 демонтовані. Тому об`єктом поділу є домоволодіння по АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку, до складу якого входить веранда 1-І площею 8,7 м2, кухня 1-1 площею 5,8 м2, житлова кімната 1-2 площею 7,7 м2, житлова кімната 1-3 площею 12,9 м2, передпокій 2-1 площею 12,2 м2, кухня 2-2 площею 20,1 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2, житлова кімната 2-4 площею 10,5 кв. м. та житлова кімната 2-5 площею 9,3 м2, а також з таких надвірних будівель та господарських споруд: погреба під частиною будівлі «В», сараю «Б», ґанку «а3», ями вигрібної «З», огорожі №3, воріт №5. За результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №10246 від 21 листопада 2023 року вбачається можливість поділу в натурі домоволодіння по АДРЕСА_1 з урахуванням умов договору конкретного користування, укладеного 21 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зокрема, експерт запропонував виділити у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку загальною площею 35,1 м2, що складається з веранди 1-І площею 8,7 м2, кухні 1-1 площею 5,8 м2, житлової кімнати 1-2 площею 7,7 м2, житлової кімнати 1-3 площею 12,9 м2, а у власність ОСОБА_1 виділити іншу частину житлового будинку, що складається з таких приміщень загальною площею 57,9 м2: передпокою 2-1 площею 12,2 м2, кухні 2-2 площею 20,1 м2, санвузла 2-3 площею 5,8 м2, житлової кімнати 2-4 площею 10,5 м2 та житлової кімнати 2-5 площею 9,3 м2, а також таких господарських будівель і споруд: ґанку «а3», сараю «Б», погребу під частиною будівлі «В» та ями вигрібної «З»; огорожу №3 та ворота №5 залишити у спільному користуванні сторін. В грошовому вираженні частка ОСОБА_2 в домоволодінні буде меншою на 359 08,00 грн, а частка ОСОБА_1 в цьому об`єкті нерухомого майна - навпаки буде збільшено на 359 08,00грн. В такому випадку ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню грошова компенсація за відступлення від розміру часток в домоволодінні в розмірі 359 089,00 грн. Експерт запропонував ще два варіанти поділу в натурі домоволодіння, в яких у власність ОСОБА_2 виділяється житлова кімната 2-4 площею 10,5 м2 або житлова кімната 2-5 площею 9,3 м2. Однак виділення у власність позивача хоча б однієї з вказаних кімнат суперечитиме п. 4 договору купівлі-продажу від 21 травня 2015 року. Умови договору конкретного користування від 21 травня 2015 року були обов`язковими для позивача, який був обізнаний про те, що у користуванні ОСОБА_3 перебувала лише веранда 1-І площею 8,7 м2, кухня 1-1 площею 5,8 м2, житлова кімната 1-2 площею 7,7 м2, житлова кімната 1-3 площею 12,9 м2 та убиральня «Г». Сторони користувались домоволодінням з дотриманням узгодженого порядку протягом 9 років. Посилання ОСОБА_6 на те, що здійснення поділу в натурі домоволодіння з урахуванням вказаного договору нібито призведе до позбавлення її права на додаткову кімнату, колегія суддів не приймає, адже ОСОБА_2 отримає грошову компенсацію. У зв`язку з тим, що на підставі договору конкретного користування від 21 травня 2015 року в житловому будинку були облаштовані дві ізольовані квартири, здійснення поділу в натурі домоволодіння з урахуванням вказаного договору навіть не потребуватиме витрат на виконання будівельних робіт з переобладнання житлового будинку. За варіантом поділу №1 ОСОБА_1 не тільки буде позбавлена житлової кімнати 2-5 площею 9,3 м2, а також з неї будуть стягуватись грошові кошти в розмірі 300 075,00 грн. За варіантом №2 ОСОБА_1 буде позбавлена житлової кімнати 2-4 площею 10,5 м2, а також з неї підлягатиме стягненню сума коштів в розмірі 295 023,00 грн; А за варіантом поділу домоволодіння в натурі, визначеним з урахуванням договору конкретного користування від 21 травня 2015 року, з ОСОБА_1 стягуватимуться грошові кошти в розмірі 359 089,00 грн, тоді як за нею зберігатимуться житлові кімнати 2-4 та 2-5, якими вона користується протягом тривалого періоду часу. Одночасне позбавлення відповідача вказаних житлових кімнат та стягнення з нього грошових коштів фактично в однаковому розмірі суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, які згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України відносяться до загальних засад цивільного законодавства. Тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що при поділі в натурі спірного домоволодіння суд не застосовував варіанти №1 та №2 висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів що передпокій 2-1 площею 12,2 м2, частина кухні 2-2 площею 11,86 м2, санвузол 2-3 площею 5,8 м2 та ґанок «а3» були побудовані виключно за рахунок ОСОБА_1 . Пояснення свідків не є належним доказами в розумінні ч. 1 ст. 80 ЦПК України для підтвердження здійснення будівництва прибудови лише за рахунок ОСОБА_1 . ОСОБА_7 не оскаржувала рішення про державну реєстрацію про поділ домоволодіння у рівних частках між власниками. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційних скарг та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості. Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи, про що зазначають в своїх апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

11. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги За п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови виготовлено 09 квітня 2025 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа Л. Д. Поливач