LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4801930/65/25

від 09.04.2025 ·

Справа № 930/65/25 Провадження № 22-ц/801/899/2025 Категорія: 47 Головуючий у суді 1-ї інстанції Олексієнко О. Ю. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2025 рокуСправа № 930/65/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди, Ухвалу постановив суддя Олексієнко О. Ю. Ухвалу постановлено у відсутності учасників справи у м. Іллінці Дата складення повного тексту 19 лютого 2025 року, Встановив: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснено позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява залишається без розгляду. Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачеві. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду, оскільки ухвала є незаконною та перешкоджає доступу до правосуддя. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції своїми діями обмежив його право на доступ до правосуддя, не врахувавши що ним зазначались дані позивача та відповідача. При цьому суд першої інстанції не врахував положення ч. 2 ст. 177 ЦПК України, згідно яких позивач не зобов`язаний додавати до позову копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з урахуванням наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 31 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди (а. с. 1). Після самовідводів суддів Немирівського районного суду Вінницької області, згідно розпорядження Немирівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2025 року, цивільну справу № 930/65/25 за позовом ОСОБА_1 до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди, передано на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області, як найбільш територіально наближеного (а. с. 4-27). Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Згідно змісту ухвали суду позов залишено без руху, оскільки у позовній заяві не в повній мірі зазначена інформація передбачена п. 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, зокрема, не зазначена адреса та дані позивача і відповідача. Окрім того, до позовної заяви не додані копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, та не вказані всі відомості, відповідно до ст. 175 ЦПК України (а. с. 30). На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, позивач 15 лютого 2025 року подав до суду позовну заяву у новій редакції в двох примірниках з додатками (а. с. 32-36). Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області про відшкодування завданої моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачеві. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що проаналізувавши нову позовну заяву, судом установлено, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 03 лютого 2025 року, позивачем не усунуто. Колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду першої інстанції. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто з тих підстав, що на думку суду першої інстанції, позивачем недоліки, зазначені в ухвалі суду від 03 лютого 2025 року, не усунуто. Разом з тим, таке твердження суду першої інстанції не відповідає змісту матеріалів справи, оскільки з виправленої позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у новій редакції в двох примірниках з додатками. ОСОБА_1 у поданій позовній заяві зазначив особисту інформацію, передбачену п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а також дані відповідача Немирівського РУП ГУНП у Вінницькій області (вул. Гімназійна, 32, м. Немирів, Вінницька область). Отже, на виконання вимог ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року позивач вказав усю необхідну інформацію. Більше того, ці відомості були зазначені ще у первісній позовній заяві, що свідчить про необґрунтованість та формальність залишення заяви без руху з відповідних підстав. З матеріалів справи вбачається, що первісно подана позовна заява ОСОБА_1 дійсно містила недоліки, оскільки надійшла до суду першої інстанції в одному примірнику на одному аркуші та фактично не містила частини тексту, зокрема прохальної частини та переліку доданих матеріалів, що підтверджується відповідним актом (а. с. 1-3). Водночас, усуваючи зазначені недоліки, ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у новій редакції в двох примірниках з додатками, про що зазначено у поданій заяві, яка надійшла до суду 18 лютого 2025 року (а. с. 32). У цьому варіанті позовна заява викладена на двох аркушах (чотирьох сторінках) із додатком у вигляді сканкопії квитанцій про оплату за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу (а. с. 33-35). При цьому суд першої інстанції не складав жодних актів про відсутність документів чи вкладень, що свідчить про повне виконання позивачем вимог ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року. Як наголосив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Таким чином, з огляду на те, що позивач вчинив дії спрямовані на усунення недоліків позовної заяви та подав позовну заяву у новій редакції в двох примірниках з додатками, ухвала суду про визнання заяви неподаною та її повернення є такою, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 185 ЦПК України. Суд першої інстанції вимоги закону не врахував та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув заяву. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що повернення заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і суперечить завданню цивільного судочинства щодо захисту її прав та законних інтересів. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які стали перешкодою для розгляду позовної заяви. Враховуючи, що судом першої інстанції постановлено помилкову ухвалу, що перешкоджає розгляду позовної заяви та з урахуванням ст. 379 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко В. В. Сопрун

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»