Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/7947/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/7947/24 Головуючий у 1-й інстанції: Зуб І.Ю. Номер провадження: 22-ц/819/232/25 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Зуб І.Ю., в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає. Дитина проживає разом з нею і перебуває на її утриманні, вони є внутрішньо переміщеними особами, в той час як відповідач є працездатним, про його працевлаштування відомості відсутні, будь-яких обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти, не має. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину - ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи із дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 21 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю ОСОБА_3 , які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, згоди щодо утримання дитини між батьками не досягнуто, відповідач добровільно не сплачує аліменти на утримання дитини, що є підставою для стягнення з нього аліментів в розмірі 5 000 грн щомісячно на утримання дитини. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 січня 2025 року поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на звернення з заявою про перегляд заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/7947/24 від 11 липня 2024 року; у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: ОСОБА_5 , судді: Кутурланова О.В., Майданік В.В. 26 лютого 2025 року на запит апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 березня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами із зазначенням дати 08 квітня 2025 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не брав участі в розгляді вказаної цивільної справи, оскільки не отримував судових викликів, тому оскаржуване судове рішення ухвалено на підставі доказів, наданих позивачкою. Суд першої інстанції не врахував всі обставини справи, необґрунтовано відмовив у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення, не врахував повідомлених ним обставин та поданих на їх підтвердження доказів про те, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , яка є інвалідом II групи та за якою він здійснює догляд у зв`язку із чим, зокрема, отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Він у 2023 році разом із матір`ю виїхав з тимчасово окупованої території до м. Вінниці, а в подальшому вони переселилися та зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи в Одеській області. Вважає висновки суду першої інстанції про неподання ним доказів, що мають значення для справи, та про його незгоду із заборгованістю такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки ним не оскаржувалась незгода із заборгованістю, а він просив суд призначити справу до повторного розгляду в судовому засіданні, про яке його повідомити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що присуджений до стягнення з відповідача ОСОБА_2 розмір аліментів є помірним для нього, оскільки він є працездатним та не має на утриманні інших осіб, окрім спільної дитини, з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду аліментів не сплачував. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року - без змін. 20 березня 2025 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18 червня 2024 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якого її прізвище " ОСОБА_7 " змінено на " ОСОБА_8 " у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Згідно приписів частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на рішення суду про стягнення аліментів, з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Сторони перебували у шлюбі з 26 жовтня 2013 року, який розірвано 12 грудня 2017 року, що підтверджується копією рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, яке набрало законної сили. Сторони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 05 квітня 2016 року Каланчацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Відповідно до копій довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5123-7001576404, № 5123-7001576650 від 18 травня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце проживання/перебування останніх зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 365871, виданої 02 серпня 2023 року Могилів-Подільським міськрайонним МСЕК Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА, ОСОБА_9 має інвалідність другої групи безтерміново. Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , виданого 04 жовтня 2023 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_9 призначено пенсію по інвалідності другої групи довічно. Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08 липня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце проживання/перебування останніх зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки № 3/3010 від 22 листопада 2024 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку із доглядом за матір`ю - інвалідом другої групи. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який діяв на момент подання позову, з 1 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень, який на час перегляду справи апеляційним судом залишився незмінним. Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років не може бути меншим, ніж 1598 грн, мінімальний рекомендований розмір аліментів становить 3196 грн, максимальний розмір не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, що становить 31 960 грн. Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо розміру аліментів, які батько дитини, який проживає окремо, має сплачувати на утримання доньки. Позивач ОСОБА_3 обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину - ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно посилалася на те, що вона з дочкою ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеними особами, дитина проживає разом з нею і перебуває на її утриманні, в той час як відповідач є працездатним, будь-яких обставин, які б перешкоджали відповідачу сплачувати аліменти, не має. Виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, позивачка вважає, що зазначений нею розмір аліментів є помірною сумою, яку може сплачувати відповідач. Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обмежилася наданням суду копій свідоцтва народження дитини, копії рішення суду від 12 грудня 2017 року про розірвання шлюбу та копії довідок про те, що позивач та дитина ОСОБА_4 змінили місце проживання та взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. Будь-яких доказів матеріального стану відповідача, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, матеріальних потреб дитини, її стану здоров`я, позивачкою не було надано, хоча це є її процесуальним обов`язком. Водночас, відповідач, заперечуючи проти доводів позивача зазначає, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , яка є інвалідом II групи та за якою він здійснює догляд, вони виїхали з тимчасово окупованої території, переселилися та зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи в Одеській області. Проте, доказів того, що відповідач утримує матір, яка є інвалідом другої групи, апелянтом не надано, сам по собі факт спільного їх проживання не свідчить, що вона перебуває на утриманні відповідача. З наданої відповідачем копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 04 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_9 призначено пенсію по інвалідності, відтак остання має самостійний дохід, недостатність якого для її утримання, внаслідок чого остання отримує від відповідача матеріальну допомогу, ним не доведено. Крім того, з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 365871, виданої 02 серпня 2023 року Могилів-Подільським міськрайонним МСЕК Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА, вбачається, що ОСОБА_9 має інвалідність другої групи, однак вказаний документ не дає категоричних підстав стверджувати, що остання потребує стороннього догляду. Довідка № 3/3010 від 22 листопада 2024 року про надання ОСОБА_2 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку із доглядом за матір`ю - інвалідом другої групи, в розумінні статті 76 ЦПК України не є належним доказом, що підтверджує факт утримання матері та прямо впливає на неможливість сплати аліментів на дитину. Сам по собі факт непрацездатності матері не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги, адже держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб: пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, тощо. При цьому потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених ст. 203 СК України. Крім того, відповідач і його матір мають право на соціальну допомогу як внутрішньо переміщені особи, допомогу від різних благодійних фондів, що може свідчити про отримання ними додаткових коштів. Таким чином, доводи відповідача про неможливість сплачувати аліменти через перебування на його утриманні матері, є безпідставними, оскільки суду не надано доказів його майнового стану, отримуваного ним доходу, надання ним матеріальної допомоги матері, розміру таких витрат та її потреби у такій допомозі. Разом з цим, вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку утримувати дитину та не свідчать про те, що відповідач не в змозі сплачувати аліменти на дитину. З огляду на встановлені обставини, висновок суду першої інстанції про те, що розмір аліментів в сумі 5000 грн відповідатиме принципу розумності та справедливості є помилковим, апеляційний суд уважає його завищеним. Ураховуючи надані сторонами докази, вимоги статті 180 СК України щодо рівного обов`язку кожного з батьків по забезпеченню дитині необхідного матеріального утримання, положення статті 182 СК України, з урахуванням інтересів та потреб саме дитини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на неповнолітню доньку у розмірі 3 000 гривень щомісячно, що відповідатиме належному забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини, а також забезпечить можливість відповідачу належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання, а саме сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Щодо інших доводів скаржника апеляційний суд зазначає, що такі не містять даних, на підставі яких суд встановлює обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме для визначення розміру аліментів, відтак у цій справі такі не підтверджені відповідними доказами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, зменшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_4 з суми 5 000 грн до 3 000 грн. Разом з цим, апеляційний суд роз`яснює учасникам справи, що особа, яка одержує аліменти може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан її здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів (стаття 192 СК України). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року змінити в частині визначення розміру аліментів. Процесуальним законом не передбачено право суду апеляційної інстанції у разі скасування рішення суду направлення справи до суду першої інстанції для її нового розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 липня 2024 року змінити. Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ) аліментів на неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 5 000(п`яти тияч) грн до 3000 (трьох тисяч) грн щомісячно, починаючи з 21 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.П. Воронцова Судді: О.В. Кутурланова В.В. Майданік