Ухвала КАС ВС № 990/90/25

ф УХВАЛА 08 квітня 2025 року м. Київ справа №990/90/25 адміністративне провадження № П/990/90/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М., Дашутіна І.В., Юрченко В.П., розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії УСТАНОВИВ: 17.03.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тихоша Дмитро Сергійович, до Вищої ради правосуддя, у якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25 січня 2022 року № 76/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»; визнати протиправною та скасувати ухвалу члена Вищої ради правосуддя від 31 січня 2022 року № 8/0/18-22 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у відставку»; зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2022 року про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у відставку. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви судді Хохуляка В.В., заяви судді Гімона М.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/90/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. З адміністративного позову слідує, що позивач не вважає, що ним порушено строк звернення з позовом до суду. Ухвалою від 21.03.2025 позовну заяву залишено без руху, з огляду на те, що позивач не навів мотивів підстав пропуску строку на звернення до суду та не подав заяву про поновлення такого строку. Надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Засобами поштового зв`язку на адресу, вказану в адміністративному позові: 01001, м. Київ, вул. Каунаська, 121, гурт., 24.03.2025 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу надіслано копію ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно довідки Укрпошти про причини повернення/досилання від 27.03.2025 поштовий конверт не вручено адресату та повертається відправнику, причина повернення: неправильно зазначена (відсутня) адреса. Відповідно до витягу з сайту Укрпошти щодо статусу відстеження поштового відправлення трекінг №0610241485989 установою поштового зв`язку зазначено про повернення 27.03.2025 відправнику поштового відправлення (Одержувач відсутній за вказаною адресою). Пункт 4 частини шостої статті 251 КАС України унормовує, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням встановленого положеннями адміністративного законодавства строку, останнім днем для усунення позивачем недоліків позовної заяви визначається 07.04.2025. У строк, встановлений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від позивача повідомлень, заяв, клопотань до суду не надходило. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху представнику позивача Тихоші Дмитру Сергійовичу через підсистему «Електронний суд» доставлено в електронний кабінет представника позивача 22.03.2025 01:40год, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (пункт 5 частини шостої статті 251 КАС України). У межах встановленого судом строку 31.03.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Обґрунтовуючи поважність причин несвоєчасного звернення з позовом до суду представник позивача зазначив, що в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 судом під час дослідження змісту позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї доказів було встановлено, що 25.02.2022 позивач виїхав з території України для збереження свого життя та дітей, що об`єктивно зумовило неможливість звернення задля захисту своїх прав до суду. Водночас, судом було наголошено на необхідності надання доводів неможливості звернення із позовом до суду в період з березня 2023 року по лютий 2025 року, з огляду на що, представник позивача указує наступне. Згідно довідки Благодійної організації «Благодійний фонд «Разом до перемоги. Хмельниччина» ОСОБА_1 з березня 2023 року безперервно здійснює активну волонтерську діяльність в межах вказаної благодійної організації, спрямовану на допомогу українським військовим та цивільним особам, які постраждали від війни. Зважаючи на той факт, що в період дії військового стану національні інтереси України та забезпечення територіальної цілісності, державного суверенітету та збереження життів військових і пересічних громадян превалюють над власними інтересами то можна стверджувати, що провадження волонтерської діяльності направленої на досягнення вказаних вище цілей є об`єктивно перешкодою у вирішенні власних побутових питань, до яких зокрема відносилось отримання рішень ВРП про своє звільнення та дослідження підстав такого звільнення, оскільки ОСОБА_1 мав обґрунтовані сподівання на дотримання принципу законності відповідно і задоволення його заяви про звільнення. Крім того, представник позивача посилається на висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 05.01.2025 у справі №91/5572/22, Суд зазначив, що існування реальних загроз національній безпеці може виступати критерієм правомірності певного відступу держави від загальних правил (підходів), які стосуються дії закону в часі, дотримання принципу законності, принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, обов`язковості виконання судового рішення, а також може обмежувати свободу суддівського розсуду (дискреції). Також, представник позивача зазначає, що у відповідності до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Представник позивача відзначає, що при обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97; посилається на висновок у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Надалі представник позивача зазначає, що у 2024 році ОСОБА_1 проходив процедуру працевлаштування у ТОВ «Група Компаній «ВІТАГРО» на посаду керівника юридичного відділу, де зокрема повідомив про свої попередні місця роботи та причини звільнення з них. 10.02.2025 Генеральний директор ТОВ «Група компаній «ВІТАГРО» повідомив про відмову у прийнятті ОСОБА_1 на посаду керівника юридичного відділу з мотивів повідомлення неправдивих відомостей щодо підстав звільнення з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва, а саме «звільнення за власним бажанням» замість «звільнення за дисциплінарний проступок». Вказана обставина підтверджує відсутність реальної обізнаності ОСОБА_1 зі змістом оскаржуваних рішень ВРП до 14.02.2025, а саме моменту ознайомлення з вказаними рішеннями в приміщенні ВРП. Отже, на переконання позивача, перебіг процесуального строку для оскарження рішень Вищої ради правосуддя розпочався саме з 14.02.2025. З урахуванням наведеного, представник позивача просить поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Вищої Ради Правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень. Суд, розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду, не може вважати доводи заявника обґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частина четверта статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя. На підставі поданих позивачем матеріалів судом встановлено, що позивач оскаржує рішення ВРП від 25.01.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді та ухвалу члена ВРП від 31.01.2022 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку. У свою чергу, до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень позивач звернувся 17.03.2025. Відповідно до положень частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята цієї статті). З викладеного слідує, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк звернення до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Вищої ради правосуддя у справі про звільнення особи з публічної служби. Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку представник позивача виділяє, що згідно довідки Благодійної організації «Благодійний фонд «Разом до перемоги. Хмельниччина» ОСОБА_1 з березня 2023 року безперервно здійснює активну волонтерську діяльність в межах вказаної благодійної організації, спрямовану на допомогу українським військовим та цивільним особам, які постраждали від війни. Зважаючи на той факт, що в період дії військового стану національні інтереси України та забезпечення територіальної цілісності, державного суверенітету та збереження життів військових і пересічних громадян превалюють над власними інтересами то можна стверджувати, що провадження волонтерської діяльності направленої на досягнення вказаних вище цілей є об`єктивно перешкодою у вирішенні власних побутових питань, до яких зокрема відносилось отримання рішень ВРП про своє звільнення та дослідження підстав такого звільнення, оскільки ОСОБА_1 мав обґрунтовані сподівання на дотримання принципу законності відповідно і задоволення його заяви про звільнення. Надаючи оцінку доводам представника позивача про наявність поважних причин пропуску строку для звернення до суду за захистом свої прав, суд вбачає, що в аспекті спірних правовідносин слід зазначити, що загальне посилання у заяві про поновлення стору звернення до суду на обставини здійснення позивачем волонтерської діяльності не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними підстав пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку. Позивачем необґрунтовано причини невчинення жодних дій з дня подання заяви про звільнення у відставку на розгляд ВРП до моменту настання наслідків таких дій, не вказано про об`єктивну неможливість дізнатись про наявність оскаржуваного рішення з 2023 року по день звернення до суду. Посилаючись на здійснення волонтерської діяльності, позивач не обґрунтував, у чому саме полягала об`єктивна неможливість звернення до відповідача щодо отримання інформації про його звільнення, та відповідно, у подальшому, оскарження таких рішень шляхом звернення до суду. Визначені процесуальним законом строки звернення до суду, це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час прийняття на публічну службу, проходження чи звільнення з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку. Підсумовуючи зазначене, суд наголошує, що реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача не наведено поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом у справі щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Відтак, у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду слід відмовити. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункту 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»). За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. У заяві про поновлення строку на звернення до суду представник позивача посилається на висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі від 05.01.2025 у справі №91/5572/22, Суд зазначив, що існування реальних загроз національній безпеці може виступати критерієм правомірності певного відступу держави від загальних правил (підходів), які стосуються дії закону в часі, дотримання принципу законності, принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, обов`язковості виконання судового рішення, а також може обмежувати свободу суддівського розсуду (дискреції). Розглянувши посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у справі №91/5572/22, судом з`ясовано, що у згаданій справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Танталіт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дом Лесника», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про застосування санкції, передбаченої пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції", Судом надано оцінку доводам, викладеним у касаційній скарзі адвоката Целовальніченко Наталії Євгенівни в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 на ухвалу Апеляційної Палати Вищого антикорупційного суду щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, з огляду на те, що заявники та їхній адвокат не були стороною в адміністративній справі № 991/5572/22, у таких відповідно до частини восьмої статті 283-1 КАС України відсутнє право на подання апеляційної скарги на рішення суду. Враховуючи установлене, суд відхиляє очевидно безпідставні посилання представника позивача на застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі касаційного суду про відмову у відкритті касаційного провадження заявникам такої скарги, які не були стороною в адміністративній справі. Крім того, представник позивача зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. У справі, що розглядається, суд постановлює судове рішення не без урахування висновків Великої Палати, судом надано оцінку викладеним у заяві доводам заявника щодо обставин та поведінки особи, що реалізує своє право на судових захист, іншим доречним обставинам Крім того, суд вважає правильним додати, що Велика Палата Верховного Суду у справі №990/115/22 дійшла висновку, що позивач як особа, яка має відповідні професійні знання, будучи обізнаною зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку. Позивач не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви, зокрема у місячний термін після отримання спірного рішення, й ознайомлення з його змістом і мотивами, не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржниці щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Оскільки ОСОБА_1 подано позовну заяву по спливу місячного строку, а причини, через які цей строк було пропущено, є неповажними, суд повертає позовну заяву. Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. ------------------------- ------------------------- ------------------------- ------------------------- ------------------------- В.В. Хохуляк І.А. Васильєва М.М. Гімон І.В. Дашутін В.П. Юрченко Судді Верховного Суду