Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/18261/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/18261/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Курко О. П. 07 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною невиплату 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 107079,2 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону). У задоволенні решти вимог позову - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 960 грн. за рахунок асигнувань 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 1 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (по особовому складу) від 26.09.2018 №529 позивача з 26.09.2018 звільнено із служби цивільного захисту. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду. Рішенням від 30.04.2024 у справі 560/2470/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Також суд зобов`язав здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.09.2018, виходячи з фіксованої величини 4387,60 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Відповідач 30.10.2024 виплатив позивачу на виконання цього рішення суду 92364,55 грн., що вбачається з наданої до позову банківської виписки. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення. Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього. Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 26.09.2018, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 27.09.2018 є днем початку періоду невиплати. Згідно з випискою від 30.10.2024 АТ "Державний ощадний банк України" по картковому рахунку ОСОБА_1 виплата заборгованості за рішенням суду здійснена в сумі 92364,55 грн. Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 27.09.2018 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) по 30.10.2024 (день фактичного остаточного розрахунку). Водночас, період з 27.09.2018 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) до 18.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) підпадає під редакцію статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір виплати. Період з 19.07.2022 до 30.10.2024 (дата проведення остаточного розрахунку) регулюється на тепер чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівникові шістьма місяцями. Зазначений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 щодо аналогічних правовідносин. У той же час, що стосується чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, для цього періоду принцип співмірності не застосовується. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22. Судом встановлено, що згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця середньоденне грошове забезпечення позивача за відповідний період складало 268,07 грн. Період затримки остаточного розрахунку з 27.09.2018 по 29.10.2024 ( 30 жовтня як день виплати не враховується) становить 2225 днів, тому розрахункова величина середнього заробітку складає 596455,8 грн. (268,07 грн. х 2225). Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16 вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які враховуються щодо спірних правовідносин. У постанові від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку. Судом встановлено, що коефіцієнт істотності частки несвоєчасно виплаченої індексації ( перерахована індексація грошового забезпечення 92364,55 грн. ) у порівнянні із середнім заробітком (розрахунковою величиною) становить 15,49 % (92364,55 / 596455,8 грн. х 100). Отже, сума коштів, що підлягає відшкодуванню за період з 27.09.2018 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 15,49% розраховується наступним чином: 268,07 (середньоденний заробіток позивача) х 15,49 % = 41,52 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки); 41,52 грн. х 1391 (дні затримки розрахунку у період з 27.09.2018 по 18.07.2022) = 57754,32 грн. Відтак, із урахуванням принципу істотності частки середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку з позивачем з 27.09.2018 по 18.07.2022 повинен бути виплачений йому виходячи з розміру 57754,32 грн. За період з 19.07.2022 по 29.10.2024 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні. Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 49324,88 грн. (268,07 грн. середньоденна заробітна плата позивача * 184 кількість днів затримки розрахунку). З огляду на це, зважаючи на висновки постанов Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 107079,2 грн. (57754,32 грн. + 49324,88 грн). Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на неправильний розрахунок середньоденного заробітку позивача, оскільки визначена в оскаржуваному рішенні сума (268,07 грн) відповідає довідці про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 . (а.с.14) Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.