Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8744/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8744/24 Перша інстанція: суддя Брагар В. С., повний текст судового рішення складено 07.11.2024, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач-2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №143/2500119662 від 15.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 13.11.1995 по 29.03.1996 рік; з 24.04.2001 по 20.10.2001 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та періоди проходження військової служби: з 07.05.1984 по 06.05.1986 рік, з 22.03.1989 по 14.01.1998 рік, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 08.05.2024 року. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що органом ПФУ протиправно та необґрунтовано, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів. Позивач зазначає, що ним було надано до органу ПФУ всі документи, які підтверджують факт роботи та військової служби протягом спірних періодів, а відповідно такі періоди мають бути зараховані до страхового стажу. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №143/2500119662 від 15.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.11.1995 по 29.03.1996 рік; з 24.04.2001 по 20.10.2001 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та періоди проходження військової служби: з 07.05.1984 по 06.05.1986 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.05.2024 року. В частині позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби: з 22.03.1989 по 14.01.1998 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). 15.05.2024 року за принципом екстериторіальності відповідачем-2 розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення №143250019662 про відмову в призначенні пенсії за віком, з тих підстав, що, на переконання пенсійного органу, у позивача відсутній необхідний страховий стаж тривалістю 31 рік. За результатами розгляду заяви та доданих документів про призначення пенсії позивачу встановлено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 : - з 07.05.1984 по 06.05.1986, згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки дата наказу на звільнення в запас містить виправлення, не завірене належним чином; - з 13.11.1995 по 29.03.1996, оскільки в даті наказу на звільнення міститься розбіжність з датою звільнення; - з 24.04.2001 по 20.10.2001, робота на території російської федерації. Страховий стаж Позивача становить 26 років 09 місяців 26 днів. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу. Крім того, судом зазначено, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, як вбачається зі встановленого вище та з матеріалів справи, підставою для відмови пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії за віком стала відсутність у останнього необхідного трудового стажу. Пенсійним органом не зараховано періоди трудової діяльності позивача, а саме: - з 07.05.1984 по 06.05.1986, згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки дата наказу на звільнення в запас містить виправлення, не завірене належним чином; - з 13.11.1995 по 29.03.1996, оскільки в даті наказу на звільнення міститься розбіжність з датою звільнення; - з 24.04.2001 по 20.10.2001, робота на території російської федерації. Щодо незарахування пенсійним органом періоду проходження військової служби з 07.05.1984 року по 06.05.1986 року, колегія суддів зазначає. Частиною третьою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується, зокрема, військова служба і перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Статтею 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу"» від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України, а тому час перебування громадян України на військовій службі, в тому числі - і в Збройних силах Радянської армії, повинен зараховуватись до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю та стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З матеріалів справи вбачається, зокрема з військового квитка серії НОМЕР_2 , що позивач призваний на військову службу з 08.05.1984 року та 06.05.1986 року звільнений у запас. Крім того, відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 (а.с.16), міститься чіткий запис про те, що позивач у вказаний період проходив військову службу в рядах Радянської Армії, відповідно до військового квитка НОМЕР_2 . За таких обставин, судом першої інстанції вірно вказано про те, що відповідачем протиправно не було зараховано до стажу роботи період проходження позивачем військової служби у період з 08.05.1984 року та 06.05.1986 року згідно відомостей зазначених в трудовій книжці та у військовому квитку. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 13.11.1995 по 29.03.1996, оскільки в даті наказу на звільнення міститься розбіжність з датою звільнення, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі -Інструкція №58). Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Отже, з вищенаведеного вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи. Відповідно до пп.2.2 п.2 Інструкції №58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. Згідно з пп.2.11 п. 2 Інструкції №58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до пп. 2.4. п.2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачена відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. За установленою судовою практикою, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17. Як вбачається з матеріалів справи, записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 25.11.1983 року зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Стосовно незарахування до страхового стажу роботи період роботи позивача з 24.04.2001 року по 20.10.2001 року на території Російської Федерації. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Як на підставу для проведення перерахунку пенсії позивача, відповідачем зазначено те, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058. При цьому, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією. А отже, доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу період роботи позивача на території Російської Федерації, з підстав припинення 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки у період роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав є необґрунтованими. А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу роботи період роботи позивача з 24.04.2001 року по 20.10.2001 року на території Російської Федерації. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька