Постанова Полтавський апеляційний суд № 550/1119/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/1119/24 Номер провадження 22-ц/814/1536/25Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Дряниці Ю.В., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,- в с т а н о в и в : У вересні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з травня 2021 року по листопад 2021 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 7 359,69 грн, яка залишилась неоплаченою споживачем. Відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП № 2500 від 30 вересня 2015 року, шляхом надання постачальнику заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 07.07.2021. Позивачем в період з травня 2021 року по листопад 2021 року (включно) було поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 7359,69 грн, вартість якого на дату подачі позову до суду не сплачена відповідачем. З метою досудового врегулювання спору позивач направив вимогу про сплату заборгованості за спожитий газ №119/4.3.1-19070-2024/260328785 від 09.04.2024 року однак заперечення відповідачем щодо сплати боргу не надано та борг не сплачено. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ в сумі 7 359,69 грн. у зв`язку з неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань за договором, та сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення оскаржив позивач, у доводах апеляційної скарги посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема вказує, що районний суд дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем не доведено об`ємів споживання відповідачем природного газу та періодів його споживання. Вказує, що між сторонами наявні договірні правовідносини, оскільки відповідач приєднався до умов договору шляхом заявочного приєднання. Товариство здійснювало постачання природного на об`єкт відповідача на підставі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», а з 1.07.2021 по 31.7.2021 та з 01.09.2024 по теперішній час на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є типовими та публічними. Зазначає, що суд першої інстанції не вимагав від позивача надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для доведення факту належності відповідачу газифікованого об`єкту. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за адресою: АДРЕСА_1 та на його ім`я відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 та присвоєно ЕІС код 56ХМ26К22040367М (а.с.9). ОСОБА_1 приєднався до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», надавши постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 07.07.2021 (а.с.9), а також шляхом споживання природного газу, що підтверджується Витягом з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» за об`єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). Позивачем на адресу відповідача 09.04.2024 року № 119/4.3.1-19070-2024/260328785 направлялась вимога про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 7359,69 грн. (а.с.13). Відповідно до довідки виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавської області № 1478/09-27 від 25.09.2024 згідно з відомостями реєстру територіальної громади Чутівської селищної ради Полтавської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території громади не зареєстрований. Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено за допомогою належних та доcтовірних доказів об`ємів спожитого відповідачем природного газу та періодів його споживання, відсутні зафіксовані показники лічильника, за які у відповідача, за твердженням позивача, виникла заборгованість за спожитий природний газ в період з травня 2021 року по листопад 2021 року у сумі 7 359,69 грн. Крім того, районний суд також вказав, доказів належності вказаного приміщення відповідачу на праві власності чи на праві користування позивачем не надано, тобто матеріалами справи не підтверджується той факт, що відповідач є власником або законним володільцем квартири, яка є об`єктом постачання природного газу. Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступні обставини. Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються зокрема Правилами постачання придного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 Відповідно до положень п. 3 Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Згода споживача на включення його в Реєстр споживачів постачальника визначається наявністю договору постачання природного газу, дію якого в частині постачання природного газу не було призупинено відповідно до вимог цих Правил та за яким обсяг та ціна є узгодженими на визначений період постачання природного газу. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України. Згідно п. 5 вищенаведених Правил об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування. Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України, доведено того, що саме відповідачу належить право власності чи право користування газифікованим об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, районним судом встановлено що відповідач не зареєстрований за вказаною адресою об`єкта газопостачання. Отже, з наведеного слідує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи. Обставин, встановлених місцевим судом, представник позивач у апеляційній скарзі не спростував. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з рішенням суду першої інстанції та з його оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про те, що районний суд не вимагав від позивача надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не заслуговують на увагу суду, оскільки, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд, вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України. За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Наведене вище свідчить про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення. Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 25 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л.І. Пилипчук О.В. Чумак