Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/1859/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/1859/24 Номер провадження 22-ц/814/1225/25Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді: Чумак О.В., суддів: Дряниці Ю.В., Карпушина Г.Л. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гальченко Наталії Григорівни на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року, ухвалене суддею Герцовим О.М. (повний текст рішення складено 03 грудня 2024 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за розподіл природного газу в сумі 6 661,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачем укладений договір розподілу природного газу, який відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498, є публічним та однаковий для всіх споживачів і є договором приєднання. Фактом згоди приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є заява-приєднання, підписана Відповідачем, безперервне споживання відповідачем природного газу, документально підтверджено зняттям кінцевих показників лічильників. Вказані дії засвідчують про бажання боржника укласти договір розподілу природного газу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 приєднався до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору), повернувши підписану заяву приєднання, а також позивачем документально підтверджено споживання відповідачем природного газу. Станом на 20.06.2024 року сума заборгованості становить 6 661,12 грн. Відповідач ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу газу. У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі та судовий збір. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природнього газу за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 6661,12 грн. та судовий збір у сумі 3028,00 грн. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач скористався наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість, всупереч визначеним законом та умовами договору обов`язкам, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, а саме не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем, що станом на 20.06.2024 року склала 6661,12 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку. Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Гальченко Н.Г., просила його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не підписував з позивачем ані договору, ані заяви приєднання. Вказує, що долучена позивачем до матеріалів справи заява-приєднання, яка підписана від імені відповідача є фальшивим документом, оскільки містить не його підпис. За даним фактом відповідач звертався до правоохоронних органів, проте йому відмовили в розгляді даної заяви на підставі того, що судовий наказ, яким стягнуто з нього на користь позивача заборгованість, було скасовано. Окрім того, позивач не надав до суду доказів визначеної кількості розподіленого природного газу за газовий рік, що передував відповідному розрахунковому календарному року, на підставі чого розраховується зумовлена потужність об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік. Від керуючого Карлівським УЕГС АТ «Полтавагаз» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивовано тим, що договір розподілу природного газу є публічним та не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Заперечення відповідача щодо дійсності його підпису в заяві-приєднанні документально не підтверджені. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує факту споживання природного газу, докази чого долучені позивачем до позовної заяви. З письмовими заявами про припинення розподілу природного газу до позивача не звертався. Окрім того, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують визначення кількості розподіленого газу за газовий рік, що передував відповідному розрахунковому календарному року, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, між АТ «Полтавагаз» та ОСОБА_1 , що є побутовим споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 , був укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 за № 2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829. 27 березня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача). Ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 на офіційному сайті НКРЕКП, сайті ПАТ «Полтавагаз» в мережі Інтернет за адресою: http:www.poltavagaz.com.ua та в друкованому виданні ВсеУкраїнська громадсько-політична газета «Зоря Полтавщини» в редакції від 25.12.2015, відповідач підтвердив, що приєднався до умов договору за персоніфікованими даними, які вказані в даній заяві-приєднанні (а.с. 10). На вказаного абонента відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 для здійснення оплати та присвоєно персональний ЕІС-код 56ХМ26D11011427J. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . За підсумками споживання газу по лічильникам, абонент ОСОБА_1 споживає природний газ за вищевказаною адресою, показник лічильника 16.01.2021 становив 76900 (зняття показників працівниками АТ «Полтавагаз»), 04.02.2022 -78180 (зняття показників за допомогою SMS), 22.09.2023 - 78806 (зняття показників працівниками АТ «Полтавагаз»). Таким чином, ОСОБА_1 з 16.01.2021 року по 22.09.2023 фактично спожив 1906 м. куб природного газу (а.с. 11). З даних картки абонента ОСОБА_1 вбачається, що йому щомісячно нараховувалася плата за надані позивачем послуги: з листопада 2021 року по 371,66 грн., з січня 2022 року по 321,73 грн., з січня 2023 року по 167,20 грн., з листопада 2023 року по 143,79 грн., з січня 2024 року по 55,26 грн. (а.с. 14). З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 20.06.2024 року становить 6 661,12 грн. (а.с. 16). Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем врегульовано Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРС), положеннями ЦК України, Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу» та умовами укладених між сторонами договорів. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг належать в тому числі послуги з постачання та розподілу природного газу. Статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що ринок природного газу - це сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. За правилами частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно зі статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. При постановленні оскаржуваного рішення районний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 , підписавши 27.03.2018 заяву-приєднання, висловив звою згоду на приєднався до умов публічного договору розподілу природного газу. Доводи апеляційної скарги відповідача про підробку його підпису в заяві-приєднання, правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що підпис на заяві-приєднанні виконаний не ним, а іншою особою. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). У даній справі відповідач, диспозитивно розпорядившись належними йому процесуальними правами, до суду із зустрічним позовом не звертався та не заявляв клопотань про призначення почеркознавчої експертизи. Окрім того, доводи апелянта щодо відсутності між сторонами договірних відносин, які зобов`язують оплачувати послуги з розподілу природного газу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від якого Верховний Суд не відступав та неодноразово підтверджував, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 (провадження № 61-20726св21), від 10 жовтня 2023 року у справі № 339/221/20 (провадження № 61-5287св22). Абзацами 4, 5 пункту 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не користується послугами газопостачання, не споживав природний газ у спірний період чи його домогосподарство було відключено від газопостачання (чи газопостачання було припинено у передбаченому законом порядку), чи він подавав до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу до його домоволодіння. Навпаки, факт споживання ОСОБА_1 природного газу за адресою АДРЕСА_1 та його об`єми підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема довідкою щодо фактичного споживання природного газу за газові роки починаючи з 2019-2020 по 2022-2023, на підставі якої було здійснено розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних та допустимих доказів визначеної кількості розподіленого природного газу за газовий рік, що передував відповідному розрахунковому календарному року є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гальченко Наталії Григорівни залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Г.Л. Карпушин