Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/66/25

08.04.25 22-ц/812/471/25 Провадження № 22-ц/812/471/25 П О С Т А Н О В А іменем України 07 квітня 2025 року м. Миколаїв справа № 486/66/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем Біляєвою В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене 14 січня 2025 року суддею Савіним О.І. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за заявою лікаря психіатра Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 про госпіталізацію громадянина ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку без його згоди, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У січні 2025 року лікар психіатр КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про госпіталізацію в примусовому порядку до психіатричного закладу громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця зазначала, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря психіатра з 2018 року. Вперше проходив стаціонарне лікування МОЦ ПЗ МОР м. Миколаїв, де був вперше вставлений діагноз F20.00 (Шизофренія, дитячий тип, параноїдна форма, непреривний перебіг. Стійкий змішаний тип дефекту. Стійка соціальна дезорієнтація). За період нагляду, хворий постійно відмовлявся від прийому підтримуючої терапії, але періодично приймав ліки на прохання батька. Психічний стан хворого нестійкий, стає періодично агресивним, кричить на батька та сусідів, б`є речі навколо себе, не спить. Протягом останнього року постійно суперечки з сусідами, які за його словами, заважають йому і дратують, «стукають» постійно по стелі. 06 січня 2025 року, після чергових конфліктів із сусідами, ОСОБА_2 створив реальну загрозу для життя мешканців будинку, а саме: бігав з ножем по двору, пошкодив ножем автомобіль сусіда, тому, 08 січня 2025 року був направлений на госпіталізацію в психіатричну лікарню с. Сапетня, де хворий категорично відмовився від госпіталізації та продовжує загрожувати життю сусідів та оточуючих. У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 був оглянутий комісію лікарів: медичним директором - ОСОБА_3 , завідуючою поліклінікою - ОСОБА_4 , психіатром - ОСОБА_1 . Комісія дійшла висновку що громадянин ОСОБА_2 за своїм психічним станом дійсно потребує примусової госпіталізації в стаціонар, у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який представляє загрозу для його власного життя та небезпеку для оточуючих, а у разі якщо йому не буде надана психічна допомога, то його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану може бути нанесена суттєва шкода. Прокурор заяву лікаря підтримав. Представник особи, щодо якої вирішується питання про госпіталізацію, адвокат Качан Р.Ю. просив заяву задовольнити, посилаючись на те, що проходження лікування відповідає інтересам самого ОСОБА_2 та сприятиме безпеці оточуючих його людей. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року заява лікаря психіатра Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 про госпіталізацію громадянина ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку без його згоди, задоволено. Вирішено госпіталізувати у примусовому порядку із звичайним наглядом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до психіатричного закладу Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради, розташованої за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Сапетня, вул. Сєвєрна,

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю визначених статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» обов`язкових підстав для ухвалення рішення про надання особі психіатричної допомоги без його усвідомленої згоди, оскільки така госпіталізація є доцільною та відповідає інтересам ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Миколаївська обласна прокуратура, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що правосуб`єктність заявника не відповідає вимогам статей 339, 340 ЦПК України та статей 16, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», згідно яких із заявою про надання дозволу на госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку має право звертатись представник відповідного психіатричного закладу, що має госпіталізувати таку особу або в якому перебуває ця особа. Заява подається до суду за місцем знаходження зазначеного закладу. Проте, оспорюваним рішенням суду ОСОБА_2 примусово госпіталізовано до Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради, розташований за адресою: Миколаївський район, село Сапетня, вул. Сєвєрна,

14. Отже, дана справа повинна була розглядатися Миколаївським районним судом, на підставі звернення представника Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2. Однак, оспорюване рішення постановлено на підставі заяви лікаря-психіатра КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Коцюр О.Я., яка підписана директором комунальної установи Дзюбенко Л.П. Таким чином, заява подана суб`єктом, який не має відповідних повноважень та розглянута судом з порушенням правил підсудності. Узагальнені доводи інших учасників Правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. 2.

Мотивувальна частина Про розгляд справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином. Особа, відносно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію, ОСОБА_2 , в силу приписів частин 1 та 2 статті 131 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, оскільки направлена на його адресу судова повістка повернулася до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції приймала прокурор Кадєєва А.В., інші учасники справи до суду не з`явились, про причини своєї неявки не повідомили. Частиною другою статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта прокурора Кадєєвої А.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З 2018 року ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря психіатра, вперше проходив стаціонарне лікування МОЦ ПЗ МОР м. Миколаїв та йому вперше було встановлено діагноз F20.00. Із повідомлення Відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 06 січня 2025 року вбачається, що цього дня, приблизно о 13 год ОСОБА_2 пошкодив ножем сусіду автомобіль «Фольцваген Б6» державний номерний знак НОМЕР_1 , чим спричинив матеріальні збитки на суму 40 000 грн. Однак за даним фактом не вдалося притягнути ОСОБА_2 до відповідальності, оскільки згідно акту огляду медико-соціальної експертної комісії він є інвалідом другої групи безстроково. Згідно звернення голови правління ОСББ «Незалежності 18» Юрлова І.Б. до директора КНП ЮМБЛ Лупова С., мешканці ОСББ «Незалежності 18» просять вжити заходів щодо мешканця їх будинку ОСОБА_2 , який створює реальну загрозу для життя мешканців будинку, а саме: бігав з ножем по двору, кидав з вікна скляні пляшки на тротуар, і це все вдень, коли у дворі люди та діти, всі ці події зареєстровано поліцію і є відеозапис із камер дворового спостереження. Лікуватися хворий не хоче, його батько ОСОБА_5 не реагує і навіть не намагається зупинити злочинні дії свого сина. Також дітей своїх сусідів довів до такої істерики, що довелося звернутися по медичну допомогу. Таким чином, у зв`язку з викладеним жителів будинку у дворі не можуть перебувати в безпеці, а тому просять посприяти вирішенню питання. Також було звернення від голови правління Юрлова І.Б. та мешканців ОСББ «Незалежності 18» до директора КНП ЮМБЛ Лупова С., у якому просили вжити заходів щодо мешканця їх будинку ОСОБА_2 . Відповідно до висновку комісії лікарів у складі медичного директора Березового М.Ю., завідувача поліклініки Зурза О.Ю., психіатра ОСОБА_1 , було проведено огляд хворого ОСОБА_2 , 1981 року народження, мешканця АДРЕСА_1 , на предмет примусової госпіталізації в психіатричний стаціонар. Анамнез хвороби ОСОБА_2 зазначено, що почав хворіти після смерті матері, кричить, не спить, б`ється головою об стіну, не розмовляє ні з ким. Після був у санаторії і потім став спокійнім на три роки, але згодом в останнього почалась тривога, апатія, кошмарні сни, епізодична агресія (кричить на всіх оточуючих). Протягом довгих років не виходить на вулицю, сидить вдома. Однак, після довгих умовлянь лікарів та родичів погодився на стаціонарне лікування у МОПЛ №15 відділення з 23.10.2018 року по 30.11.2018 року та на деякий час став спокійним. Таким чином, комісія, зважаючи на наявність в клініці виражених емоційно-вольових розладів, неадекватну агресивну поведінку, ідеї відношення до сусідів та оточуючих, який створив реальну загрозу для життя, бігаючи з ножем по вулиці, пошкодив машину сусіду, що вказує на тяжкий психічний розгляд, а також враховуючи відмову від добровільної госпіталізації, комісія ЛКК подала клопотання щодо винесення рішення про госпіталізацію в психіатричну лікарню в примусовому порядку у відділенні із звичайним наглядом. На підставі викладеного комісія ЛКК прийшла до висновку, що громадянин ОСОБА_2 дійсно за його психічним станом потребує примусової госпіталізації в стаціонар, у зв`язку з наявністю у нього тяжкого психічного розладу, який представляє загрозу для свого життя та небезпеку для оточуючих, а у разі якщо, йому не буде надано психічна допомога, то його здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану може бути нанесена суттєва шкода. Позиція апеляційного суду Як вбачається з матеріалів справи, лікар психіатр КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з заявою про госпіталізацію в примусовому порядку громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до психіатричного закладу - Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради, що знаходиться уМиколаївському районі Миколаївської області с. Сапетня, вул. Сєвєрна,

14. Згідно з частиною першою статті 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", повноваженнями для подання заяви про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку наділений лікар-психіатр. Така заява подається до суду за місцем проживання особи. Натомість, заява про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації, подається представником психіатричного закладу до суду за місцем знаходження зазначеного закладу. Відповідно до положень частини другої статті 27 цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, заява представника психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради є вул. Сєвєрна,14 в с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області. Отже, отримавши заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради, яка знаходиться уМиколаївському районі Миколаївської області, Южноукраїниський міський суд повинен був передати справу на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області. Однак, яка вбачається з матеріалів справи, заява про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 підписана виконуючим обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради Дзюбенко Л.П. При цьому заявником у справі зазначена лікар психіатр КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 . Проте, правилами частини другої статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», у випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, таку заяву направляє до суду представник закладу з надання психіатричної допомоги, за місцем знаходження цього закладу. Отже, у справі, яка переглядається, закладом, який надає психіатричну допомогу є Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 Миколаївської обласної ради, тому заява про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 могла бути подана лише представником цієї лікарні. За таких обставин ні виконуючий обов`язки директора Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради Дзюбенко Л.П., ні лікар психіатр цієї установи Коцюр О.Я., повноважень на звернення до суду з такою заявою не мали. Отже, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що регулюють відповідні відносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове судове рішення - про відмову у задоволенні заяви. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви лікаря психіатра Комунального некомерційного підприємства «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» Южноукраїнської міської ради ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 08 квітня 2025 року