Постанова Одеський апеляційний суд № 947/31820/23

Номер провадження: 22-ц/813/2776/25 Справа № 947/31820/23 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мироненко Станіслав Станіславович на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2024 року за клопотанням ОСОБА_2 про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про батьківство, встановлення батьківства, стягнення аліментів ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Історія справи У жовтні 2023 року адвокат Канікаєв Юрій Олегович, діючи як представник в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів на утримання дитини. 17.10.2024 року представник позивачки заявив клопотання про призначення генетично-молекулярної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Одеського обласного Бюро судових експертиз та на вирішення експертів поставити питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2024 року постановлено призначити у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про батьківство, встановлення батьківства, стягнення аліментів, судову генетично-молекулярну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: - Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення експертизи доручити судовим експертам бюро судово-медичної експертизи Одеського обласного Бюро судово - медичних експертиз, що розташоване за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський,

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправильний висновок та за відмову від виконання експертизи. Оплату вартості проведення експертизи покласти на позивача. Зобов`язати ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а також ОСОБА_1 з`явитися до експертної установи за першою вимогою експерта. Роз`яснити положення ст. 109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Ухвала суду вмотивована тим, що для з`ясування обставин, що мають істотне значення по справі, потрібні спеціальні знання, тому необхідно призначення судової експертизи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мироненко С.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу № 947/31820/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 104 ЦПК не зазначив обставини, які є підставами у справі №947/31820/23 для призначення та проведення судової-генетично-молекулярної експертизи, а тільки зазначив, що дійшов висновку, що для з`ясування обставин, що мають істотне значення по справі, потрібні спеціальні знання. Крім того, як одну із причин повторного призначення судової генетично-молекулярної експертизи суд зазначив, що експертизу, яку було призначено 28.05.2024 року повернуто без виконання з підстав неявки відповідача, однак це не відповідає дійсності, оскільки, експерт Одеського обласного Бюро судово - медичних експертиз повернув експертизу без виконання у зв`язку із неявкою обох сторін. Тобто зазначене відрізняється, від викладеного в ухвалі суду від 17.10.2024 року. Щодо неявки відповідача за викликом експерта, на виконання ухвали від 28.05.2024 року, апелянт просить звернути увагу на те, що суд, 17.10.2024 року призначаючи у справі повторно судову генетично-молекулярну експертизу, жодним чином не проаналізував надіслані суду обґрунтовані підстави, з яких відповідач не мав змоги прибути до Одеського обласного Бюро судово - медичних експертиз, з метою відібрання в нього біологічних зразків, а саме Довідку ВЛК №199/57 (про підтвердження отримання захворювання пов`язаного із проходженням військової служби), Виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4844, а також не погоджений Рапорт про відрядження майора ОСОБА_4 , начальника автомобільної служби логістики ВЧ НОМЕР_1 19 серпня строком на 2 доби з метою прибуття до Одеського обласного Бюро судово - медичних експертиз. Таким чином, неявки відповідача були обґрунтованими поважними причинами. Крім того, в скарзі наголошується, що у справі, яка перебуває на розгляді не має підстав необхідності призначення судової генетично-молекулярної експертизи, оскільки висновок такого дослідження не породить жодних правових наслідків у даній справі, оскільки з 08.11.2008 позивач перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 14 років - відповідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син - ОСОБА_3 , батьком якого у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 значиться ОСОБА_5 (чоловік позивача). ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивача ОСОБА_5 (через 10 місяців після народження дитини ОСОБА_3 ). Відповідно ст. 122 СК України дитина зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Підсумовуючи викладене в скарзі, апелянт просить звернути увагу, що Відповідач взагалі не є належним у справі, що розглядається, оскільки в даному випадку, якщо позивач, мала сумніви, щодо батьківства її чоловіка ( ОСОБА_5 ) відносно її сина ( ОСОБА_3 ) вона мала звернутись протягом року після реєстрації народження дитини з позовом до свого чоловіка ОСОБА_5 , а не до відповідача. Крім того, така Вимога позивача про виключення відомостей про її чоловіка ОСОБА_5 із графи «Батько» у свідоцтві про народження ОСОБА_3 була б можлива тільки, якщо інша особа заявила про своє батьківство. Натомість Відповідач своє батьківство відносно ОСОБА_3 заперечує та ніяких заяв про визнання свого батьківства не робив. Крім того, Відповідач є військовослужбовцем ЗСУ, є одруженим із ОСОБА_6 відповідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , має дітей ОСОБА_7 2006 р.н. та ОСОБА_8 2014 р.н. А незаконні позовні вимоги позивача, виклики експерта з метою відібрання зразків для проведення судової генетично-молекулярної експертизи, витрати на правову допомогу, тільки спричиняють життю відповідача негативні наслідки. На думку відповідача, висновок експертизи у даній справі не породить жодних правових наслідків, оскільки позовна заява подана в порушення вимог ст.138 СК України, а повторне призначення судової генетично-молекулярної експертизи призведе тільки до зволікання часу у справі, безпідставному завантаженні експертів Одеського обласного Бюро судово- медичних експертиз. Крім того, наголошується, що Відповідач у зв`язку з несенням служби у ВЧ НОМЕР_5 під час введеного в країні воєнного стану, виконуючи надважливі функції по захисту нашої Батьківщини не має можливості прибувати на виклики експертів та інших установ, без дозволу командира ВЧ, оскільки самовільне залишення місця несення служби, карається у передбачений КК України спосіб. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Чумаченко С.О. подала до суду відзив, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали не спростовують, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2024 року без змін. У відзиві звертається увага суду на те, що у вказаній категорії справ судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, а доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні даного спору. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи В судовому засіданні, представник позивачки, адвокат Поліхранова Ю.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила ухвалу районного суду якою призначено судову генетично-молекулярну експертизу залишити без змін. Інші учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Повідомлення представника відповідача, адвоката Мироненко С.С. про судове засідання, підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його особистого електронного кабінету. Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Фактичні обставини справи, встановлені судом 04.10.2023 року, заходами електронного суду, адвокат Канікаєв Юрій Олегович, діючи як представник в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження, стягнення аліментів на утримання дитини. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.11.23 року зупинено провадження у справі, однак 22.02.2024 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27.11.23 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2024 року у справі призначено генетично-молекулярну експертизу, проведення якої доручено Одеському обласному Бюро судово - медичних експертиз, що розташоване за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський,

4. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.05.2024 року, на час проведення експертизи, зупинено провадження у справі. В розпорядження експерта було надано зазначену цивільну справу. 29.08.2024 року, експертом, суду повернуто цивільну справу № 947/31820/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про батьківство, встановлення батьківства, стягнення аліментів без виконання ухвали суду про проведення генетично-молекулярної експертизи у зв`язку з неявкою відповідача для відібрання біологічного зразку, у зв`язку з чим ухвалою суду від 25.09.24 року поновлено провадження у справі. В судовому засіданні, 17.10.2024 року представник позивачки наполягала на проведенні генетично-молекулярної експертизи, та заявила повторне клопотання.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Пунктом 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України визначено, що завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Частиною 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, тощо. Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб. За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України). Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Окрім того, відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню; інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Як вбачається з матеріалів справи, по справі за ухвалою суду вже призначалась генетично-молекулярна експертиза, але не була проведена у зв`язку з неприбуттям 29.07.2024 року ОСОБА_1 , та неприбуттям 20.08.2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 - до експертної установи для одночасного відбору біологічних зразків. У судовому засіданні 17.10.2024 року представник позивача наполягала на проведенні генетично-молекулярної експертизи, про що заявила відповідне клопотання. Представник відповідача, щодо клопотання зазначив, на розсуд суду. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05). В даному випадку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, а тому скасування ухвали суду з підстав зазначених у апеляційній скарзі, було б проявом надмірного формалізму та може призвести затягування розгляду справи та порушення прав дитини. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представник відповідача скористався своїм право та залишив питання, щодо експертизи на розсуд суду, тобто питання було вирішено судом з урахуванням думки всіх учасників справи. Доводи апелянта про те, що відповідач не є належним, не заслуговують на увагу, оскільки у справі є спір, та він виник у позивача саме до ОСОБА_1 . Посилання апелянта в скарзі на те, що виклики експерта з метою відібрання зразків для проведення судової генетично-молекулярної експертизи, витрати на правову допомогу спричиняють життю відповідача негативні наслідки, і призначення експертизи є безпідставним, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу. Та вважає, за потрібним зазначити, що така позиція ОСОБА_1 показує, що він не зацікавлений у якнайшвидшому вирішення справи, оскільки його дії спрямовані не на захист порушеного права, а на затягування судового розгляду, на свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без його фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін та йде в розріз з інтересами малолітньої дитини. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи апелянта вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. У відповідності до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом положень ч. 5 вищевказаної статті суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення та відповідає меті цивільного судочинства, постановлене з урахуванням прав дитини. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мироненко Станіслав Станіславович, залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький