Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/5094/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/947/25 Справа № 211/5094/22 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 211/5094/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 на заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 червня 2023 року, та на додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 вересня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_2 на 8-му поверсі мало місце затоплення квартири АДРЕСА_3 власницею квартири АДРЕСА_4 , що розташована на 9 поверсі. Згідно Акту про наслідки залиття житлового приміщення № 08/11/22 від 08 листопада 2022 року, у квартирі АДРЕСА_1 встановлено, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_3 постраждали стеля, стіни (шпалери), підлога (лінолеум на основі), меблі. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 став витік теплоносія з розводки труб системи опалення квартири АДРЕСА_4 . В подальшому, працівники ОСББ намагалися ознайомити відповідачку зі змістом Акту № 08/11/22. Двері квартири АДРЕСА_4 не відчинили, на дзвінки не відповідали, тому Акт про наслідки залиття житлового приміщення для ознайомлення вручити не вдалося. Власницею квартири АДРЕСА_5 на даний час є ОСОБА_2 . У відповідності до Звіту про оцінку заподіяної шкоди 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_2 № 11-41, який проведений Суб`єктом оціночної діяльності А.М. Коцюба в ГТП «Персей», що діє на підставі сертифіката ФДМУ №166/2022 від 03.05.2022 року, ринкова вартість заподіяної шкоди складає 19 840,00 грн. За послугу по оцінці спричиненої шкоди, позивачка сплатила 1500,00 грн. Крім того, позивачці було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона пережила стрес, який супроводжувався нервовим навантаженням, моральним стражданням, станом постійної тривоги, переживанням, пов`язаним з залиттям її житла. Через протиправні дії відповідачки, позивачка вимушена докладати додаткових зусиль для організації повсякденного життя в умовах пошкодженого, залитого, з запахом плісняви житла. Позивачка змушена перейматись питаннями ремонту пошкодженої квартири, при цьому вона не мала б цього робити у випадку якби відповідачка не порушила її права. Всі викладені обставини викликають у позивачки безсоння, постійні головні болі, надмірні хвилювання. Моральну шкоду оцінює в 50000,00 грн. Посилаючись на викладене, просила суд: стягнути з відповідачки в рахунок відшкодування завданої залиттям її помешкання з вини відповідачки матеріальної шкоди у сумі 19 840,00 грн., моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн. та витрати, пов`язані з виготовленням Звіту про оцінку заподіяної шкоди. Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири в розмірі 19 840 гривень 00 коп., суму моральної шкоди, завданої затопленням квартири, в розмірі 5000,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 992 гривні 40 коп., вартість проведеної будівельно-технічної експертизи в розмірі 1500 гривень 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5500 гривень 00 коп. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та додаткове рішення суду, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з?ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повідомив належним чином відповідачку ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, чим позбавив її можливості заперечувати проти заявлених позовних вимог. Судом не було враховано, що залиття квартири позивачки сталося з тієї причини, що ОСББ «Петра Дорошенка-3», у вихідний день, без оголошення, почало запускати систему опаленя та від тиску злетів ключ маєвського у трубах опалення у квартирі відповідачки. Відповідачки ОСОБА_2 не було у цей час вдама та вона не могла запобігти ситуації, про що було відомо всьому будинку та, зокрема, позивачці. За таких обставин, відповідачка вважає, що її вина у затопленні квартири позивачки відсутня, а, відтак, відсутні правові підстави й для покладення на неї відповідальності. Факт залиття кварири зафіксовано через кілька днів та Акт є неналежним доказом у справі, адже відповідачку не запрошували на його складання. Наполягає на тому, що суд мав залучити до участі у справі ОСББ «Петра Дорошенка-3». Також, на переконання відповідачки, Звіт про незалежну оцінку, виконаний суб?єктом оціночної діяльності, є неналежним доказом, оскільки, по суті він є оціночним актом, а не висновком будівельно-технічної експертизи. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвоката Мотуз О.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є співвласницею 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_6 , загальною площею - 45,05 м.кв., житловою площею - 27,3 м.кв. (а.с. 8-9). З Акту № 08/11/22 про затоплення квартири АДРЕСА_1 від 08 листопада 2022 року встановлено, що на день обстеження комісія встановила, що під час залиття в квартирі АДРЕСА_3 постраждали стеля, стіни (шпалери), підлога (лінолеум на основі), меблі. Згідно з висновком Комісії, зазначеного в Акті №08/11/22, причиною залиття квартири АДРЕСА_3 став витік теплоносія з розводки труб системи опалення квартири АДРЕСА_4 . В подальшому, працівники ОСББ намагалися ознайомити відповідачку ОСОБА_2 зі змістом Акту № 08/11/22. Двері квартири АДРЕСА_5 , власницею якої є відповідачка, не відчинили, на дзвінки не відповідали, тому Документ («Акт про наслідки залиття житлового приміщення») для ознайомлення вручити не вдалося (а.с. 11). Власницею квартири АДРЕСА_5 є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, ВКА №562571 від 24.10.2007 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.11.2022 року (а.с. 10). Відповідно до Звіту про оцінку заподіяної шкоди 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_7 № 11-41, який проведений Суб`єктом оціночної діяльності А.М. Коцюбою в ГТП «Персей», що діє на підставі сертифіката ФДМУ №166/2022 від 03.05.2022 року, ринкова вартість заподіяної шкоди складає 19 840,00 грн. За послугу по оцінці спричиненої шкоди, позивачка сплатила 1500,00 грн. (а.с. 12-29). Оцінка проводилася станом на 18.11.2022 року. Відповідно до Звіту на момент огляду встановлено наступні пошкодження: 1-а кімната (зала 17,2 м.кв.): Стіни - оклеєні шпалерами, внаслідок затікання води з верхнього поверху, відшарування шпалер. Потребує заміни шпалер. Площа кімнати - 17,8 м.кв., висота кімнати - 2,5 м. Площа шпалер, з урахуванням отворів 38 м.кв. Підлога залу - лінолеум на основі 17.2 м. кв., строк використання 16 років. Стеля залу - пофарбована, є сліди від затікання води, потребує відновлення. 2-а кімната (спальня 10,1 м. кв.): Стіни - оклеєні шпалерами, внаслідок затікання води з верхнего поверху, відшарування шпалер. Потребує заміни шпалер. Площа кімнати - 10,1 м.кв., висота кімнати - 2,5 м. Площа шпалер, з урахуванням отворів - 28 м.кв. Стеля залу - пофарбована, є сліди від затікання води, потребує відновлення. Коридор (загальна площа 5,2 м. кв.): Стіни та стеля - оклеєні шпалерами, внаслідок затікання води з верхнього поверху, відшарування шпалер. Потребує заміни шпалер - 5,0 м.кв. на стелі, та 15,0 м.кв. на стінах. Внаслідок затікання води, - пошкодження та деформація лінолеуму на підлозі. Пошкодження (розбухання) меблів: 1) розбухання - пошкодження опірних стійок меблевої стінки у залі, 2) розбухання - пошкодження ніжок столу, 3) розбухання - пошкодження ніжок стільців (4 стільця). Пошкодження від замокання ворсового килима, розміром 2x4, потребує хімічної чистки. Внаслідок затікання води потребує ревізії електрична проводка, вимикачі світла та ревізії підключення світлових приборів - люстри у залі та світильнику у спальні. Вартість ремонтно-будівельних робіт після залиття квартири становить 19 840,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири позивачки сталося з квартири АДРЕСА_5 , за належне утримання якої відповідає її власниця відповідачка ОСОБА_2 , а тому саме відповідачка повинна нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина друга ст. 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини. Таким чином, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Частиною першою статті 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76,80 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно- правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, тоді як на позивача покладено тягар доведення факту наявності шкоди. Судовим розглядом справи встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося внаслідок витоку теплоносія з розводки труб системи опалення квартири АДРЕСА_5 . Зазначені обставини підтверджено доказами наданими стороною позивачки ОСОБА_1 Актом № 08/11/22 від 08 листопада 2022 року, та фактично визнаються відповідачкою ОСОБА_2 . Матеріали справи свідчать, що квартира відповідачки розташована поверхом вище над квартирою позивачки, однак жодних доказів, які б підтверджували, що джерело залиття знаходилося на ділянці, за яку несе відповідальність ОСББ «Петра Дорошенка 3», стороною відповідача не надано, а відтак є недоведеними обставини того, що шкоду завдано не з вини ОСОБА_2 . Колегія суддів, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановила, що акт про залиття квартири АДРЕСА_3 був складений уповноваженою комісією, причини залиття були з`ясовані та комісією зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 брати участь у складі комісії при складанні акту. Сам по собі факт відсутності відповідачки ОСОБА_2 , за умови наявності інших достатніх та допустимих доказів щодо обставин затоплення квратири позивачки, не тягне за собою недійсність цього Акту. Тобто, наданий позивачкою Акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачкою не спростовані, як і не спростовані встановлені обставини того, що причиною залиття квартири позивачки є затікання води з трубопроводу централізованого опалення, а саме внаслідок витоку теплоносія з розводки труб системи опалення, що встановлений у квартирі відповідачки. При цьому, сам по собі Акт про залиття є одними із доказів, що підтверджують факт заподіяння шкоди і зазначені в ньому обставини відповідачкою не спростовані, а тому, у сукупності з іншими письмовими доказами у справі, висновком суб`єкта оціночної діяльності, доводами позивачки та запереченнями відповідачки, які були наведені в апеляційній скарзі, є належним доказом факту завдання шкоди майну позивачки внаслідок залиття квартири. Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідачка ОСОБА_2 , будучи власницею квартири, в якій стався витік води, не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди. Клопотання про проведення відповідних судових експертиз відповідачка ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не заявила. Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Відповідно до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України. За статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; дотримуватися правил безпеки, зокрема пожежної та газової, санітарних норм; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; забезпечити своєчасну підготовку об`єктів, що перебувають у його власності, до експлуатації в осінньо-зимовий період. Системний аналіз зазначених положень законодавства у взаємозв`язку із положеннями статті 1166 ЦК України дає підстави для висновку, що власник квартири зобов`язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані, своєчасно усувати недоліки у його роботі, а також самовільно не втручатися у внутрішньобудинкову систему централізованого теплопостачання. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв`язку з невиконанням таких обов`язків, підлягає відшкодуванню власником. З урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Розмір збитків, завданих позивачці ушкодженням її нерухомого майна визначено у Звіті про оцінку заподіяної шкоди № 11-41 від 10 листопада 2021 року, який проведений Суб`єктом оціночної діяльності А.М. Коцюбою в ГТП «Персей», що діє на підставі сертифіката ФДМУ №166/2022 від 03.05.2022 року, згідно якого ринкова вартість заподіяної шкоди складає 19 840,00 грн. (а.с. 12-29). В додатках до Звіту з оцінки майнового збитку наявні фототаблиці (фотоматеріали), з яких можна простежити факт завдання позивачці майнових збитків, що полягають у наявності в квартирі позивачки слідів затікання води. Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані доводи відповідачки про те, що наданий позивачкою Звіт про вартість завданого майнового збитку не є висновком експерта, а відтак є неналежним і недопустимим доказом. Такі доводи ґрунтуються на помилковому сприйнятті відповідачкою Звіту про визначення вартості матеріального збитку, який є загальним письмовим доказом, як висновку експерта, до якого статтею 102 ЦПК України встановлені відповідні вимоги. Натомість, у позовній заяві будь-які мотиви чи висновки про те, що зазначений Звіт слід розглядати як висновок експерта, відсутні. Оскільки факт залиття квартири позивачки є доведений належними і допустимими доказами у справі, розмір завданої шкоди відповідачкою під час розгляду справи не спростований і встановлений на підставі Звіту про оцінку майнового збитку, складеного за результатом проведення обстеження об`єкта нерухомості на замовлення позивачки, а відповідачкою не надано висновок експерта із цього самого питання, не заявлялося клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи і ніяким чином не обґрунтовано, що вищевказаний Звіт викликає сумніви щодо його правильності, суд першої інстанції вірно виходив із встановленого в зазначеному у Звіті розміру майнового збитку в сумі 19 840,00 грн., а також доведених позивачкою понесених витрат на проведення оцінки вартості матеріальних збитків в сумі 1500,00 грн. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивачки, причину та розмір завданої шкоди майну позивачки і врахувавши, що відповідачка, як власниця квартири, яка знаходиться поверхом вище і в якій стався неконтрольований витік води на радіаторі централізованого опалення, не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, дійшов вірного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири. Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно врахував, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У відповідності до частини третьої, п`ятої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №?686/10520/15-ц зауважував, щорозв`язуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважає на тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном). Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, ураховуючи характер страждань позивачки у даній справі, обсяг заподіяної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачці спричинені душевні страждання, яких вона зазнала з огляду на залиття квартири, та у даному випадку обґрунтованою, справедливою і співрозмірною грошовою компенсацією завданої позивачці моральної шкоди, є сума в 5 000,00 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 у суді першої інстанції надавав адвокат Мотуз О.В. відповідно до Договору про надання правової допомоги від 07 грудня 2022 року. Згідно Актів про прийняття-передачу наданих послуг від 07.12.2022, 08.12.2022 та від 21.07.2023, вартість наданих послуг становить 5 500,00 грн. Обсяг наданих адвокатом послуг узгоджується з матеріалами справи. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультація, перегляд судової практики, складення процесуальних документів), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ідповідачки на користь позивачки ОСОБА_1 5 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи, й доводи апеляційної скарги правильність таких висновків суду не спростовують. Не можна погодитись й з дововодами апеляційної скарги про те, що суд не повідомив належним чином відповідачку ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, чим позбавив її можливості заперечувати проти заявлених позовних вимог, оскільки судові повідомлення, які були направлені на адресу: АДРЕСА_8 , повернулися до суду із відміткою оператора поштового зв?язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що, згідно пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, вважається належним врученням судового повідомлення. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року - залишити без змін. Додаткове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року. Головуючий: Судді: