Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/12670/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2025 р. Справа№ 910/12670/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Тарасенко К.В. Коробенка Г.П. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін: від позивача: Лобіков Д.В. від відповідача: Мелешко В.І. від третьої особи 1: не з`явився від третьої особи 2: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 (повний текст складено 19.06.2024) у справі № 910/12670/23 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Міністерства економіки України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Фонд Державного майна України,

2. Державне підприємство "ЕКО" про стягнення 292 509,51 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У серпні 2023 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 292 509,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021, внаслідок якого у останнього утворилась заборгованість по сплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території і поточний ремонт майна будинку у розмірі 292 509, 51 грн, які нараховані позивачем за період з 01.04.2021 по 31.05.2023, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" до Міністерства економіки України про стягнення 292 509,51 грн задоволено. Присуджено до стягнення з Міністерства економіки України на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" суму заборгованості у розмірі 292 509,51 грн та судовий збір у розмірі 4 387,64 грн. Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 292 509, 51 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство економіки України 09.07.2024 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 скасувати; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі; стягнути з позивача на користь скаржника судовий збір. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано: - висновків Верховного Суду у справі №826/9330/18 від 18.11.2021 яким було встановлено факт, що майно Державного підприємства "ЕКО" (далі - ДП "ЕКО", третя особа 2) є державою власністю і було закріплено за ДП "ЕКО" на праві господарського відання; - висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №911/3594/17 від 12.03.2019 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду 17.01.2024 у справі №522/3999/23, зі змісту яких убачається, що сама по собі державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, що, у свою чергу, унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації; - спірні об`єкти нерухомого майна закріпленні на праві господарського відання за ДП "ЕКО", відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської Інтеграції України від 18.02.2003 №32 "Про створення Державного підприємства "ЕКО" з експлуатації об`єктів житлово-комунального господарства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України"; - відповідач не є стороною Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021 та не уповноважувало осіб на укладання від імені та в інтересах Мінекономіки вказаного Договору, а отже, нарахування та стягнення з Міністерства будь-яких коштів, за твердженнями відповідача, є незаконним; - позивачем не надано доказів надання відповідачу, як власнику державного майна, послуг з утримання та управління багатоквартирним будинком, судом не досліджено питання фактичного надання вищезазначених послуг та доказів їх надання. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 справу № 910/12670/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12670/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12670/23 до надходження до суду матеріалів справи. 25.07.2024 матеріали справи № 910/12670/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12670/23, справу № 910/12670/23 призначено до розгляду на 01 жовтня 2024 року о 16 год 20 хв. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі № 910/12670/23 відкладено на 19 листопада 2024 року о 15 год 10 хв У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 розгляд апеляційної скарги Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 призначено на 04 лютого 2025 року о 14 год 40 хв. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 28.01.2025 по 07.02.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 розгляд апеляційної скарги Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 призначено на 18 березня 2025 року о 15 год 00 хв. Позиція інших учасників справи. 27.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого позивач заперечує вимоги відповідача, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечуючи доводи відповідача у поданій апеляційній скарзі, позивач вказує, що посилання відповідача на висновки викладенні у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №911/3594/17 від 12.03.2019 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду 17.01.2024 у справі №522/3999/23 є помилковими, оскільки правовідносини та обставини справи, що виникли у даній справі є різними. Також позивач погодився з висновком місцевого господарського суду у даній справі щодо наявності підстав для задоволення позову повністю. Явка представників сторін. У судове засідання 18.03.2025 з`явилися представники позивача та відповідача. Треті особи участь уповноважених представників у судове засідання 18.03.2025 не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися. Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третьої особи 1 та третьої особи

2. Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні 18.03.2025 просив апеляційний господарський суд просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112, багатоквартирний житловий будинок №36 Б по бульв. Лесі Українки в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. У подальшому, на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс", "Печерська брама", "Хрещатик" та "Печерськжитло" на баланс Комунального підприємства "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського район; м. Києва", яке згідно з розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №48 від 28.01.2015 перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонд; Печерського району міста Києва". Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014р. № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва було створено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонд Печерського району м. Києва" та передано на балансове утримання зазначений вище будинок та надавання співвласникам житлово-комунальні послуги. Міністерство економіки України відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення №232, площею 122, 9 кв. м. Міністерство економіки України є членом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст", оскільки за відповідачем на праві власності закріплено належне майно. 31.03.2021 між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району в м. Києва" (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку № 36 б укладено договір № 432/10-1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до п. 1.1 якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга з управління), що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36 б (далі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Послуга з управління будинку полягає у забезпеченні управителем належних для проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території (п. 1.3 договору). Відповідно до п. 2.2.3 кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за цінами та у строки, встановлені договором. Управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором (п. 2.3.1 договору). Згідно з п. 3.1 договору ціна послуги з управління становить 7 (сім гривень) 92 копійки (в тому числі податок на додану вартість 1 (одна гривня) 32 копійки) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: - витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6 (шість гривень) 50 копійок, (в тому числі 1 (одна гривня) 00 копійок сплата за аварійні та непередбачувані роботи (резервний фонд)) відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до цього договору та є його невід`ємною частиною; - винагороду управителю в розмірі 1 (одна гривня) 42 копійки на місяць. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.2 договору). Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю або відсутністю підстав для стягнення з відповідача, як з члена Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" та особи у власності якої перебуває державне майно: нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення № 232, площею 122, 9 кв. м. заборгованості по сплаті витрат на утримання будинку, прибудинкової території і поточний ремонт майна будинку у розмірі 292 509, 51 грн, які нараховані позивачем за період з 01.04.2021 по 31.05.2023 на підставі Договору № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" згідно зі статтею 1 якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно з статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання. Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. За умовами статей 15, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власника належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. За умовами частини 3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів. Отже, згідно зі загальним правилом, витрати на управління багатоквартирним будинком кожний співвласник несе пропорційно до його частки співвласника, незалежно від обставин використання спільного майна. Інше може бути визначено рішенням зборів співвласників або законодавством. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даній справі не встановлено обставин, які б підтверджували, що рішенням загальних зборів співвласників чи договором погоджено інший порядок несення витрат на управління багатоквартирним будинком для власника нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Законодавством також таких особливостей не передбачено, тому за загальним правилом відповідач несе витрати на управління багатоквартирним будинком пропорційно до розміру частки співвласника. За положеннями пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Згідно статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (частина перша). Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. В частині 1 статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Як передбачено в частини 1 статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування. Отже, договір про надання послуг з управління, що укладений на виконання рішення зборами співвласників, є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У такому разі укладання індивідуального договору співвласника з управителем не вимагається, тому його відсутність не може бути підставою для відмови в позові. При цьому створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є обов`язковим. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, спірні правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі № 910/12670/23. Відтак, наявність чи відсутність договору між співвласником будинку та позивачем не впливає на обов`язок співвласника виконувати рішення загальних зборів Об`єднання та брати участь в утриманні будинку. Щодо тверджень апелянта, що у Міністерства економіки України відсутній обов`язок зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території, з огляду на те, що актом приймання - передачі від 13.01.2023 єдиний майновий комплекс ДП "Еко" передано із сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 136 Цивільного кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України). Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3). Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна. Згідно з пунктом 5.1. Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права господарського відання та права оперативного управління, схвалених рішення колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол № 3, державна реєстрація права господарського відання та права оперативного управління здійснюється шляхом внесення в установленому порядку відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про державну реєстрацію права господарського відання за Державним підприємством "Еко", як балансоутримувача будинку. З огляду на вищевикладене, належним відповідачем за даним позовом є саме Міністерство економіки України, яке відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено як власник державного майна нежитлових приміщень підвалу № 230, площею 610, 8 кв.м.; №230 а, площею 130, 4 кв. м.; № 230 б, площею 319, 6 кв. м.; нежитлового приміщення цокольного поверху № 231, площею 236, 8 кв. м.; нежитлового приміщення громадського призначення № 232, площею 122, 9 кв. м. по бул. Лесі Українки, буд. 36-Б. Згідно статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно приписів частини 5 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для співвласників. Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що рішеннями співвласників об`єднання, оформленим витягом з протоколу від 31.01.2021 та Договором № 432/10-1 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31.03.2021, визначено розміри внеску на утримання будинку та прибудинкової території, і означені рішення є чинними, відповідач зобов`язаний був виконати зобов`язання з оплати відповідних внесків як співвласник майна у багатоквартирному будинку. Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує, що доказів щодо оскарження або ж скасування рішення прийнятого загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерський міст" згідно протоколу від 31.01.2021, або ж визнання Договору від 31.03.2021 недійсним станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься, а тому вказане рішення та Договір від 31.03.2021 є обов`язковим для виконання усіма співвласниками. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що питання щодо надсилання або ж не надсилання повідомлень про проведення загальних зборів співвласників на яких приймались відповідні рішення, в контексті спірних правовідносин не досліджується, оскільки встановлення даних обставин не входить до предмету доказування в даній справі. Колегією суддів апеляційного господарського суду, у період з 01.04.2021 по 31.05.2023 Міністерство економіки України належним чином не виконувало своїх зобов`язань щодо здійснення оплат внесків співвласників майна у багатоквартирному будинку. Розрахунок суми 292 509 грн 51 коп. нарахованих позивачем внесків, наведений у позові та здійснений пропорційно до площі приміщень відповідача, колегією суддів апеляційного господарського суду перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним. Доказів сплати відповідачем внесків за період з квітня 2021 року по травень 2023 року включно, а саме: внесків на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 292 509,51 грн, до матеріалів справи не надано, а отже за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 292 509,51 грн. За умовами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відтак, враховуючи те, що сума боргу відповідача по сплаті внесків на утримання будинку і прибудинкової території, яка складає 292 509,51 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, чи доказів на спростування наявності такої заборгованості або її розміру, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача вищезазначеної суми боргу. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму. У зв`язку з наведеним, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову в задоволенні позовних вимог та розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/12670/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12670/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 02.04.2025. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді К.В. Тарасенко Г.П. Коробенко