Постанова 4856 № 240/1622/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1622/25 Головуючий у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 04 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №48/06-30-24-10/ НОМЕР_1 від 03.01.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; - зобов`язання Головне управління ДПС у Житомирській області поновити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку другої групи в Реєстрі платників єдиного податку з дати виключення та внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку. До суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку Головного управління ДПС у Житомирській області від 03.01.2025 № 48/06-30-24-10/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2024, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 задоволено заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку Головного управління ДПС у Житомирській області від 03.01.2025 № 48/06-30-24-10/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки. Так, ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності. Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками, адже в матеріалах справи відсутні докази зазначеного. Адже суд першої інстанції, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не звернув увагу, що позивачем на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову не було надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не пересвідчився належним чином у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та в ухвалі про забезпечення позову не навів мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд не вказав, в чому будуть полягати складність дії, направлені на відновлення прав позивача, і що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Судом також не вказано жодних конкретних очевидних перешкод, які були визнані ним достатніми для висновків, що невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову перешкоджає провадженню господарської діяльності позивача, як і не наведено жодних мотивів необхідності та співмірності відповідно до заявлених позовних вимог вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі. З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у його заяві, колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Так само до суду не надано доказів на підтвердження доводів позивача та суду першої інстанції про те, що зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, а тому ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.