Постанова 4854 № 420/16547/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16547/24 Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., секретар Афанасенко Ю.Г. за участю: позивача ОСОБА_1 , представника Житлової комісії Одеського гарнізону Дехтярьова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 420/16547/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житлової комісії Одеського гарнізону , Начальника гарнізону міста Одеси про визнання протиправним пункту рішення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати пункт 2.1. Протоколу № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024 в частині визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 ; - зобов`язати житлову комісію Одеського гарнізону переглянути визначення в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, розподіл новонадходженого житла відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380; - визнати незаконними дії начальника гарнізону міста Одеси, які виразились у прийнятті рішення про затвердження пропозицій житлової комісії Одеського гарнізону щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , оформлених протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024; - скасувати рішення начальника гарнізону міста Одеси про затвердження пропозицій житлової комісії Одеського гарнізону щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , оформлених протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що житлова комісія Одеського гарнізону та начальник Одеського гарнізону порушили право позивача на житло, останній звернувся за судовим захистом із даним позовом. Зокрема, позивач вбачає порушення своїх прав у наступному. Так, згідно даних сайту Міністерства оборони України станом на 01.01.2024 в Одеському гарнізоні на черзі на отримання житла для постійного проживання 2 777 осіб. Згідно даних, оголошених на засіданні житлової комісії Одеського гарнізону 28.03.2024 секретарем житлової комісії Військової академії для забезпечення службовим житлом на обліку в Одеському гарнізоні перебувають 1 333 особи. Тобто, загальна кількість потребуючих поліпшення житлових умов в Одеському гарнізоні складає 4 110 осіб (2777 + 1333). Таким чином, на переконання позивача, станом на 01.01.2024 частка потребуючих поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для постійного проживання від загальної кількості перебуваючих на обліку в Одеському гарнізоні у відсотковому відношенні складає 67,57% (2777 x 100: 4110), а для забезпечення службовим житлом, відповідно, - 32,43%. Оскільки на розподіл в Одеському гарнізоні надійшло 38 квартир, то частка в 67,57% з це 25,68, а округлюючи в сторону збільшення, має бути 26 квартир для постійного проживання. Відповідно для забезпечення службовим житлом - 12 квартир. Саме такий розподіл в пропорційному співвідношенні, який враховує кількість військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, на переконання позивача, є обґрунтованим та відповідає вимогам пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №

380. Позивач уважав, що в порушення вимог пункту 1 розділу III Інструкції № 380, житловою комісією Одеського гарнізону 28.03.2024 року відсотковий розподіл новонадходженого житла визначено наступним чином: 70% на забезпечення службовими житловими приміщеннями та 30% на надання житлових приміщень для постійного проживання. Відтак, для забезпечення осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання квартири для постійного проживання має бути виділено 26 квартир. Відповідно, з 26 квартир для постійного проживання вираховуються 5 квартир (26 х 0,2 = 5,2) в якості 20%, передбачених пунктом 4 Порядку № 1081. Таким чином, для забезпечення постійним житлом згідно з чергою в Одеському гарнізоні з 38, надійшовших для розподілу, квартир залишається 21 квартира. Зважаючи, що на черзі для забезпечення постійним житлом в Одеському гарнізоні позивач перебуває за номером 16, то він має право на отримання квартири для постійного проживання в будинку АДРЕСА_1 . Тобто, при розподілі 38 квартир в будинку АДРЕСА_1 згідно вимог чинного законодавства позивач має бути забезпечений житлом при даному розподілі. Однак, при розподілі вказаного житла за пропорціями, визначеними відповідачами з порушенням вимог пункту 1 розділу Ш Інструкції № 380: 70% для забезпечення службовим житлом та 30% житлом для постійного проживання, позивач втрачає таке право. Отже позивач звернувся до суду із даним позовом з метою захисту свого порушеного права на житло. Начальник одеського гарнізону проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції 02.08.2024 відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що в силу п. 5 розділу 3 Інструкції № 380 від 31.07.2018 щодо функцій житлової комісії, ця комісія не є суб`єктом владних повноважень, так як не здійснює будь-яких публічно-владних управлінських функцій під час прийняття рішень про розподіл житла. Вказана норма наділяє цей виборний колективний орган лише повноваженнями щодо надання пропозицій. Остаточне рішення щодо розподілу житла по військовим частинам приймається виключно начальником гарнізону. Житлова комісія Одеського гарнізону, як дорадчий, виборний орган не є суб`єктом владних повноважень в контексті захисту прав позивача на забезпечення житловим приміщенням. Також у позивача хибний підхід щодо сприйняття протоколу № 6 від 28.03.2024, як індивідуального акту. Оскаржуваний пункт протоколу конкретно на позивача не спрямований та не стосується конкретної ситуації. 17.09.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшла уточнена позовна заява (в частині уточнення назви відповідача та його зміни з Начальник Одеського гарнізону на Начальник гарнізону міста Одеси та пункту протокольного рішення житлової комісії). 19.09.2024 від т.в.о. Начальника гарнізону міста Одеса надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024 пропозиції щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 начальником гарнізону не затверджені ані шляхом проставляння відповідної візи на протоколі (про що, зокрема, свідчить наявний в матеріалах справи витяг з протоколу № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024), ані шляхом видання про це відповідного наказу (на підтвердження такого доводу надається лист військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2024 № 2393/511/2/188). Твердження позивача про прийняття начальником Одеського гарнізону рішення про затвердження пропозицій житлової комісії Одеського гарнізону є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються жодними фактичними даними, з яких можливо встановити наявність такої обставини. За приписами Інструкції № 380 (в редакцій наказу Міністерства оборони України від 19.06.2024 № 404, чинній з 24.07.2024) прийняттю начальником гарнізону рішення та затвердженню розподілу жилих приміщень між військовими частинами з виданням про це відповідного наказу передує затвердження розподілу житла заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за пропозиціями визначеного Інструкцією №380 органу. Затвердження начальником гарнізону інших рішень гарнізонної житлової комісії, прийнятих поза межами процедури розподілу житлових приміщень, Інструкцією № 380 не передбачено. Також зауважив, що затверджений заступником Міністра оборони України розподіл житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 до начальника Одеського гарнізону та в подальшому до начальника гарнізону міста Одеса не доводився. Про наявність такого розподілу не зазначає і позивач. З огляду на наведене, ухвалення житловою комісією Одеського гарнізону пропозицій щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, не створює правових наслідків для позивача. Вимоги позивача в частині зобов`язання житлової комісії Одеського гарнізону переглянути пропорційне співвідношення розподілу новонадходженого житла не відповідають приписам Інструкції № 380 стосовно порядку та меж суб`єктної компетенції щодо розподілу житлових приміщень у Збройних Силах України, а отже не є належним та ефективним способом правового захисту. Вимоги позивача в частині, що стосуються начальника гарнізону міста Одеса, заявлені щодо дій та рішення, які фактично не вчинені та не приймалось. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07 листопада 2024 року по справі № 420/16547/24 у задоволенні адміністративного позову відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: Вказані вище висновки суду першої інстанції протирічать обставинам справи, є необґрунтованими та не логічними, а саме: 1) начальник гарнізону міста Одеса своїм наказом № 14 від 26.03.2024 протиправно продовжив повноваження житлової комісії Одеського гарнізону на один рік. Таким чином, він безпосередньо впливав на призначення житлової комісії Одеського гарнізону та її рішення - пропозиції щодо розподілу житла відповідно до черги. Відтак, видаючи наказ № 14 від 26.03.2024 відповідач Начальник Одеського гарнізону діяв не у відповідності до вимог « Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями », яка затверджена наказом Міністра оборони України № 380 від 31 липня 2018 року, оскільки вказаними нормативними актами взагалі не передбачено продовження повноважень житлової комісії Одеського гарнізону терміном ще на один рік в тому ж складі. Таким чином, наказ № 14 від 26.03.2024 Начальника Одеського гарнізону про продовження повноважень житлової комісії Одеського гарнізону терміном ще на один рік є таким, що прийнятий не у межах повноважень, не відповідає закону та прийнятий без дотримання встановленої процедури, та не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому вказаний наказ є нікчемним, не підлягає виконанню і застосуванню до правовідносин щодо організації роботи житлової комісії Одеського гарнізону. Отже, всі засідання/збори та, відповідно, рішення житлової комісії Одеського гарнізону, які прийняті після спливу строку її повноважень , тобто після 03.03.2024, є нікчемними, не підлягають виконанню і застосуванню до правовідносин щодо організації роботи житлової комісії Одеського гарнізону. 2) суд першої інстанції вказує, що ухвалення житловою комісією Одеського гарнізону пропозицій щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_2 , що оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, не створює правових наслідків для позивача, але суд протирічить сам собі, адже він підтверджує, а відповідачі не заперечують, що я(позивач) законно перебуваю на квартирній черзі за № 16 в Одеському гарнізоні, то розподіл житла відбувається відповідно до черги та створює правові наслідки для всієї черги. 3) суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, підіймаючи питання про матеріально-правову заінтересованість позивача. У моєму випадку предмет спору не пов`язаний із сплатою грошових сум, але для мене вирішується питання чи отримаю я для постійного користування, а в подальшому у власність, квартиру чи ні. Вартість трикімнатної квартири явно перевищує п`ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа становить значний суспільний інтерес та чіпає широке коло осіб, які знаходяться в черзі на отримання житла від МО України. 4) суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні порушив вимоги пункту 1 розділу III Інструкції № 380, а саме: суд в мотивувальній частині рішення не зазначив мотивів, з яких суд дійшов висновків та не вказав норму закону, якою керувався, постановляючи рішення, що відповідач дотримався пропорційності, а саме: всі жилі приміщення повинні розподіляються між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями) заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням ГКЕУ в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Суд першої інстанції взагалі не дослідив це питання, хоча саме воно в цій справі є предметом судового розгляду. При цьому суд в мотивувальній частині рішення посилається на пункт 1 розділу III Інструкції № 380, а потім навпаки вказує, що алгоритму визначення такої пропорції Інструкція не містить. 5) посилання суду першої інстанції на подібний висновок Верховного Суду у постанові від 10 травня 2024року справа №420/18539/22 є помилковим і недоречним. Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги по тій справі не є аналогічними щодо правовідносин між сторонами у моїй справі, а також мають інший предмет і підстави спору. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні порушив вимоги ч. 5 ст, 245 КАС України, а саме: суд в мотивувальній частині рішення не зазначив мотивів, з яких суд дійшов висновків та не вказав норму закону, якою керувався, постановляючи рішення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що підполковник запасу ОСОБА_1 з 20.11.1992 перебуває на квартирному обліку при житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по забезпеченню постійним житлом в Одеському гарнізоні за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Зокрема, ОСОБА_1 в узагальнених списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання), станом на 01.01.2024, перебуває в загальній черзі з 20.11.1992 за № 16, в позачерговій черзі з 30.01.2003 зі складом родини 4 особи при житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 28.03.2024 Костинчук В.В. був присутній на засіданні житлової комісії Одеського гарнізону, на якому розглядалося питання про розподіл в Одеському гарнізоні житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 . Зокрема, на вказаному засіданні житловою комісією Одеського гарнізону розглядалось питання щодо визначення відсоткового розподілу новонадходженого житла з наданням пропозицій начальнику Одеського гарнізону. 03.04.2024 ОСОБА_1 направив до начальника Одеського гарнізону рекомендованим листом Укрпошти запит на інформацію від 03.04.2024 стосовно надання інформації та копій документів, а саме: копії Протоколу засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024 щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 та копії рішення начальника Одеського гарнізону про затвердження пропозицій житлової комісії Одеського гарнізону щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , оформлених протоколом засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024. Зазначене поштове відправлення повернулося позивачу з довідкою про повернення рекомендованого листа за закінченням терміну зберігання до 22.04.2024. У зв`язку із цим позивач звернувся із запитом за вих. № 62 від 16.05.2024 до голови житлової комісії Одеського гарнізону, в якому просив: надати копію наказу начальника Одеського гарнізону про утворення та діяльність житлової комісії Одеського гарнізону; надати копію протоколу засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024 про розподіл в Одеському гарнізоні житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 . На вказаний запит позивач отримав відповідь голови житлової комісії Одеського гарнізону капітана 1 рангу ОСОБА_2 , згідно з якою Житловою комісією Одеського гарнізону не видавався наказ начальника Одеського гарнізону про утворення та діяльність житлової комісії Одеського гарнізону. Враховуючи зазначене, житлова комісія Одеського гарнізону не має змоги надати належним чином завірену копію. У разі необхідності отримання копії наказу пропоную звернутись до начальника Одеського гарнізону. У житловій комісії відсутній протокол засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024 про розподіл в Одеському гарнізоні житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 . Житловою комісією Одеського гарнізону 28.03.2024 проведено засідання та відпрацьовано Протокол № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, одним із питань порядку денного (щодо квартир по АДРЕСА_1 ) було доведення наказу Міністра оборони України від 11.03.2024 №168/им та визначення відсоткового розподілу новонадходженого житла. Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, начальник гарнізону за пропозицією житлові комісії гарнізону, приймає рішення та затверджує розподіл житлової площі між військовими частинами гарнізону, про що видає відповідний наказ. Зважаючи на те, що житлова комісія Одеського гарнізону та начальник Одеського гарнізону порушили право позивача на житло, останній звернувся за судовим захистом із даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що затверджений заступником Міністра оборони України розподіл житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 до начальника Одеського гарнізону та в подальшому до начальника гарнізону міста Одеса не доводився. Про наявність такого розподілу не зазначає і позивач. Отже, суд першої інстанції виснував, що ухвалення житловою комісією Одеського гарнізону пропозицій щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, не створює правових наслідків для позивача. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що згідно п. 2.1 протоколу № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, виступив голова ГЖК: на виконання вимог Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 №380 (далі Інструкція) доводиться для врахування в роботі та прийняття рішення: наказ Міністра оборони України від 11.03.2024 №168/нм Про закріплення на праві оперативного управління нерухомого майна за Одеським КЕУ, а саме 38 квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . На теперішній час вказані квартири на балансі та обліку в Одеському КЕУ не перебувають, необхідно отримати правовстановлюючі (первинні) документи. Відповідно Інструкції розділ 3 пункт

1. Всі жилі приміщення розподіляються між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями) заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням ГКЕУ в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. На теперішній час можливо визначити відсотковий розподіл даного житла Одеського гарнізону з врахуванням пункту 4 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, виділяють до забезпечення 20 відсотків житла для окремих категорій. А після отримання Одеським КЕУ правовстановлюючих (первинних) документів та прийняття на баланс та облік вказаних квартир розглядатимуть пропозиції розподілу квартир між військовими частинами. Пропонується: для забезпечення військовослужбовців, які мають право відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 10% від всього надходження 4 квартири; для забезпечення військовослужбовців згідно узагальнених списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, 30% 10 квартир; для забезпечення військовослужбовців згідно списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) 70% - 24 квартири. Результат голосування: ЗА - 27, ПРОТИ - 0, УРИМАЛИСЬ -

1. Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями. Зазначена Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей). Згідно з п. 2 Інструкції № 380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами). Процедура розподілу житлових приміщень регулюється розділом ІІІ Інструкції № 380 та згідно з вимогами пунктів 1, 2 зазначеної Інструкції (в редакції від 18.05.2021, чинній на момент засідання 28.03.2024), передбачала розподіл всіх жилих приміщень між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями) заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 380 визначено, що до числа службового житлове приміщення включається згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону або командира військової частини за погодженням з КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району відповідно до пункту 8 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081. Відповідно до пункту 8 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом. Після затвердження заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) розподілу житлових приміщень ГКЕУ доводить його у встановленому порядку за підпорядкованістю до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району відповідно до місцезнаходження житла (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції № 380 в редакції від 24.07.2024). Відповідно до пунктів 1, 4 розділу ІІІ Інструкції № 380 (в редакцій від 24.07.2024, чинній на момент вирішення спору) заступник Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного управління капітальних вкладень (ГУКВ) на підставі пропозицій Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЦУІІЗ) затверджує розподіл житла у КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом десяти робочих днів з дня його отримання; ГУКВ протягом п`яти робочих днів з дня надходження затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) розподілу жилих приміщень доводить його через ЦУІІЗ до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за місцезнаходженням житла. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 380, начальник КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району невідкладно доводить затверджений розподіл жилих приміщень до начальника гарнізону. Начальник гарнізону відповідно до затвердженого заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) розподілу житлових приміщень: протягом п`яти робочих днів за погодженням з КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району подає клопотання до виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради про включення житлових приміщень до числа службового житла; протягом десяти робочих днів за пропозицією житлової комісії гарнізону, яка щороку утворюється наказом начальника гарнізону з представників військових частин гарнізону для розподілу житлової площі в гарнізоні, приймає рішення та затверджує розподіл житлової площі між військовими частинами гарнізону, про що видає відповідний наказ. Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 380 наказ начальника гарнізону про розподіл жилих приміщень між військовими частинами невідкладно доводиться до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій). Таким чином, для прийняття начальником гарнізону рішення та затвердження розподілу житлових приміщень між військовими частинами необхідно пройти кілька етапів. Перш за все, затвердження розподілу житла здійснюється заступником Міністра оборони України, який діє відповідно до своїх обов`язків. Основою для затвердження є пропозиції, надані визначеним органом згідно з Інструкцією №380. Лише після цього начальник гарнізону може видати відповідний наказ про розподіл житлових приміщень. Інструкція № 380 не передбачає затвердження начальником гарнізону рішень гарнізонної житлової комісії, які прийняті поза межами процедури розподілу житлових приміщень. Це означає, що повноваження начальника гарнізону обмежені саме питаннями, що стосуються розподілу житлового фонду, а всі інші рішення, які виходять за рамки цієї процедури, не підлягають його затвердженню відповідно до цієї Інструкції. Таким чином, житлові комісії гарнізонів не мають повноважень затверджувати розподіл житлових приміщень. Натомість процес розподілу житла здійснюється заступником Міністра оборони України відповідно до розподілу його обов`язків. Заступник діє на основі пропозицій, поданих визначеним органом, як це передбачено Інструкцією № 380 в новій редакції. Зазначене свідчить про централізацію і підвищення рівня контролю над розподілом житлових приміщень у збройних силах, забезпечуючи більше підпорядкування та структурований процес прийняття рішень. У редакції Інструкції № 380 від 10.01.2023 розподіл житлових приміщень здійснював заступник Міністра оборони України за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління (ГКЕУ) в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їхніх сімей. Цей пункт більше сфокусований на загальному процесі розподілу житла між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами. У редакції Інструкції № 380 від 24.07.2024 передбачено, що за поданням Головного управління квартирного відомства (ГУКВ) на підставі пропозицій Центру управління інформаційно-інженерним забезпеченням (ЦУІІЗ) заступник Міністра оборони України затверджує розподіл житла у відповідних КЕУ (квартирно-експлуатаційних установах) або їх аналогах (КЕВ/КЕЧ) у конкретному районі протягом визначеного періоду десяти робочих днів. При цьому рішення щодо затвердження розподілу має бути прийняте протягом десяти робочих днів з моменту отримання пропозицій, що надає процесу більшу формалізованість і конкретизує часові межі. За обставин розглядуваного спору, суд першої інстанції констатував, що затверджений заступником Міністра оборони України розподіл житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 до начальника Одеського гарнізону та в подальшому до начальника гарнізону міста Одеса не доводився. Про наявність такого розподілу не зазначає і апелянт. З огляду на наведене, правильним є висновок суду першої інстанції, що ухвалення житловою комісією Одеського гарнізону пропозицій щодо визначення відсоткового розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку АДРЕСА_1 , що оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, не створює правових наслідків для позивача. Також обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із таких міркувань. У справах, пов`язаних з оскарженням рішень, в першу чергу необхідно з`ясувати матеріально-правову заінтересованість позивача. Іншими словами, перед тим як надати оцінку рішенню, яке оскаржується, потрібно визначити, чи має позивач достатню заінтересованість у результаті справи. Якщо матеріально-правова заінтересованість відсутня, це є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від того, чи було оскаржуване рішення законним або незаконним. Своєю чергою, оцінка рішень за позовом особи, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах, є недоречною. Така особа не може претендувати на захист своїх прав через адміністративне судочинство, оскільки її інтереси не зачеплені безпосередньо рішенням, що оскаржується. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року по справі № 420/18539/22, за яким оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства. Також суд першої інстанції зазначив, що Начальником гарнізону міста Одеси жодного рішення у відповідності до п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 380 в спірних правовідносинах не прийнято, а саме не прийнято та не затверджено розподілу житлової площі між військовими частинами гарнізону, рівно як і не видано відповідного наказу, тобто фактично відсутні рішення, дія або бездіяльність з боку даного відповідача, які могли б бути оскаржені до суду. Зазначена обставина позивачем не заперечується і останній в судовому засіданні визнав, що дійсно, відповідного рішення Начальником гарнізону міста Одеси прийнято не було. Як підсумок, суд першої інстанції правильно висновував, що вимоги позивача в частині зобов`язання житлової комісії Одеського гарнізону переглянути пропорційне співвідношення розподілу новонадходженого житла не відповідають приписам Інструкції № 380 в аспекті порядку та меж суб`єктної компетенції щодо розподілу житлових приміщень у Збройних Силах України, а отже не є належним та ефективним способом правового захисту. Водночас, не зважаючи на попередній висновок суду про недоречність оцінки рішення суб`єкта владних повноважень за позовом особи, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах, суд першої інстанцій, на переконання колегії суддів, вдався до опосередкованої правової оцінки діям позивача , зокрема, зазначив, що Інструкцією № 380 житлова комісія уповноважена розподіляти жилі приміщення в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції також висновував, що алгоритм визначення такої пропорції Інструкція № 380 не містить, що свідчить про дискреційну складову в аспекті прийняття відповідного рішення комісією. В свою чергу, незгода позивача із визначенням процентної пропорції сама по собі не може слугувати підставою для скасування відповідного рішення, адже законодавчо таке співвідношення встановлюється на розсуд комісією. Натомість пропорційність визначається залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим, адже він чітко зазначив, що ані рішення(дії) житлової комісії, ані начальника гарнізону м. Одеси у даному питанні безпосередньо не впливають на права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, таким чином суд не повноважений надавати правову оцінку діям відповідачів щодо дотримання ними приписів Інструкції № 380 під час вчинення оспорюваних дій, наявності дискреційної складової та дотримання пропорційності в аспекті прийняття відповідного рішення. В іншому випадку, такий висновок суду опосередковано легалізує рішення комісій під час здійснення повноважень щодо розподілу житла у іншому спорі, у разі звернення позивача із відповідним позовом. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині означеного висновку, слід змінити, виключивши його із мотивувальної частини судового рішення. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду. Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Надаючи оцінку доводам апелянта про відсутність належної компетенції у житлової комісії на час вирішення спірного питання внаслідок незаконного продовження начальником гарнізону строків повноважень останньої, колегія суддів зазначає, що наведені вище повноваження були продовженні саме наказом начальник гарнізону міста Одеса № 14 від 26.03.2024. Таким чином, саме на підставі цього наказу, а не іншими управлінськими діями, комісія була повноважна приймати управлінські рішення та здійснювати відповідні повноваження. Натомість саме цей наказ позивачем не оскаржено. Отже, посилання апелянта на наведену обставину, як підставу відсутності належної компетенцій житлової комісії колегія суддів відхиляє. Не вважає колегія суддів обґрунтованими й наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що факт перебування на квартирній черзі за № 16 в Одеському гарнізоні, та оформлені протоколом № 6 засідання житлової комісії Одеського гарнізону від 28.03.2024, безпосередньо створює правові наслідки для позивача, адже, як було зазначено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, реалізація права позивача на житло здійснюється повноважним суб`єктом владних повноважень, зокрема, заступником Міністра оборони України шляхом затвердження розподілу житлових приміщень (квартир) в будинку №40 по вулиці Івана Франка в м. Одеса, натомість оскаржувані рішення та дії такими не є. Щодо доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції з того приводу , що відповідач дотримався пропорційності, а саме: всі жилі приміщення повинні розподілятися між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями) заступником Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків) за поданням Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в пропорційному співвідношенні, залежно від кількості військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями та шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, колегія суддів зазначає про врахування зазначеного аргументу апелянта, внаслідок чого рішення суду першої інстанції було змінено. Посилання апелянта на помилковість та недоречність висновку Верховного Суду у постанові від 10 травня 2024 року по справі № 420/18539/22, у зв`язку з тим, що норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги по тій справі не є аналогічними щодо правовідносин між сторонами у даній справі, а також мають інший предмет і підстави спору, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції застосував його у контексті обраного способу захисту. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, водночас мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у відповідності до приписів статті 317 КАС України слід змінити з підстав наведених вище. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 317, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 420/16547/24 змінити шляхом виключення із його мотивувальної частини висновок суду, що : «… алгоритм визначення пропорції Інструкція не містить, що свідчить про дискреційну складову в аспекті прийняття відповідного рішення комісією…». В решті Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 420/16547/24 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 04 квітня 2025 року. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик