Постанова Дніпровський апеляційний суд № 941/350/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3181/25 Справа № 941/350/24 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 941/350/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 10 грудня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовна заява обґрунтована тим, що сторони у справі перебували у шлюбі з 12.11.2005, який розірвано рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2010 року. У сторін, під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . На даний час ОСОБА_3 досяг повноліття, продовжує навчатися у Відокремленому структурному підрозділі «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету», навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. ОСОБА_2 працює та отримує заробітну платню, у зв`язку з чим, як зазначає позивачка, має змогу утримувати їх спільну дитину та допомагати з оплатою у навчанні. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд: стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти у зв`язку з навчанням сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 02 квітня 2024 року і до закінчення навчання, але не більш, ніж до 23-х років. Рішення суду допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить змінити рішення суду та збільшити розмір стягнутих аліментів до заявленого у позові, посилаючись на неповне з?ясування всіх обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав перевагу доводам відповідача та не взяв до уваги обґрунтування позивачки. Так, судом враховано наявність на утриманні відповідача ОСОБА_2 , крім повнолітнього сина, також ще двох неповнолітніх дітей. Разом з тим, неповнолітні доньки відповідача народились у 2012 році та у 2013 році, й до часу звернення позивачки до суду з даним позовом, останній не ставив питання про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття. Також, не надано судом належної оцінки розміру доходів відповідача ОСОБА_2 та його можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина саме у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів щомісячно. Вважає, що до доводів відповідача ОСОБА_2 та наданих ним медичних висновків слід відноситись критично, оскільки він перебуває на дійсній службі в органах внутрішніх справ та проходе щорічну медичну комісію, яка визначає його придатність до подальшого проходження служби. ОСОБА_2 не надано жодного доказу, що він за станом здоров?я позбавлений можливості проходити службу в поліції. Наполягає на тому, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до копії рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2010 року, шлюб між ОСОБА_4 (Ніцькою) та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 28 березня 2006 року, актовий запис № 579, батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . 26 лютого 2014 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 , прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , актовий запис № 103, зроблений Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради № 15422 від 18.11.2020 року, ОСОБА_3 з 06.11.2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто разом з матір`ю. Згідно довідки № 561 від 21.03.2024 року, ОСОБА_3 дійсно є здобувачем освіти денного відділення 3 курсу, групи ІПЗ-21 1/9 Відокремленого структурного підрозділу «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету», навчається з 01.09.2021 року, наказ № 93-ст від 31.07.2021 року, передбачувана дата закінчення навчання 30.06.2025 року. 15 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

547. ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_8 , батьком якої записаний ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

241. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_9 , батьком якої записаний ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданим Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стан реєстраційної служби у Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

584. Відповідно до виписок з медичної карти стаціонарного хворого та довідки лікаря терапевта Державної лікарні МВС України в м. Кривий Ріг від 26.08.2024 року, ОСОБА_2 має з діагноз гіпертонія 2-го ступеню, гіпертрофія лівого шлуночка 2 стадії, ризик 4, пароксизмальна форма фібриляції тріпотіння пересердь. EHRA 2, ризик тромбозів СН А2 DS2 VASc 26, HAS-BLED 26, CHI , ФК гіперхолістиренемія. Позивачкою ОСОБА_1 08.11.2024 року подано до суду відповідь на відзив, до якого долучено виписку з Пенсійного фонду та виписку з медичної карти амбулаторного ( стаціонарного) хворого ОСОБА_3 від 07.11.2024 року, діагноз андрогенна алопеція, вірус Епштейна-Барра, лікувальні рекомендації потребує постійного дороговартісного лікування. На час розгляду справи домовленостей з приводу надання матеріальної допомоги повнолітньому синові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з його навчанням між сторонами не досягнуто. Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_10 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_11 , який продовжує навчання, в розмірі 1/8 частини всіх видів її заробітку (доходу), починаючи стягнення з 02 квітня 2024 року і до закінчення останнім навчання чи до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку, суд першої інстанції виходив з майнового положення сторін та наявності на утриманні відповідача неповнолітніх дітей. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20 листопада 1989 року, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. У силу положень ч.3 ст.199 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. Частиною 2 ст.199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Судом встановлено, що на даний час ОСОБА_3 є здобувачем освіти денного відділення 3 курсу, групи ІПЗ-21 1/9 Відокремленого структурного підрозділу «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» (навчається з 01.09.2021 року, наказ № 93-ст від 31.07.2021 року, передбачувана дата закінчення навчання 30.06.2025 року). При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати повнолітнього ОСОБА_3 на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів. Згідно з ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Установивши, що відповідач ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх доньок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , враховуючи розмір його щомісячного доходу на теперішній час та періодичне проходження ним лікування, суд дійшов вірного висновку про наявність у останньої можливості надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина у розмірі 1/8 частки від її доходу щомісячно. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року. Головуючий: Судді: