Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/9747/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5842/24 Справа № 212/9747/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 212/9747/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 березня 2024 року, УСТАНОВИВ: В листопаді 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказувало, що 22 лютого 2022 року між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 55 000 грн строком до 09 серпня 2022 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,8653 % в день (фіксована ставка), із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 8 250 грн, який зобов`язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Проте відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 143 683,86 грн, яку позивач просив стягнути. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 167556-КС-003 про надання кредиту від 22 лютого 2022 у розмірі 143 683,86 грн, яка складається з: 55 000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 80 433,86 грн - сума прострочених платежів по процентах; 8 250 грн - сума прострочених платежів за комісією. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати в сумі 2 147,20 грн. Задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем правових підстав для стягнення з відповідача розміру кредитної заборгованості. Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що позивачем не надано документів, які б свідчали про факт укладання нею договору позики та відповідно отримання коштів за таким договором, що виключає підстави для стягнення з нею зазначених в позовній заяві коштів в якості заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 22 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 167556-КС-003 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 55 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Розмір та порядок нарахування плати за користування (сума коштів, яка виражена в процентах, за користування кредитом), термін дії договору визначається в п. 1 договору. Так, умовами кредитного договору визначено: строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка в день - 0,8653, фіксована; комісія за надання кредиту - 8 250 грн; загальний розмір наданого кредиту - 55 000 грн.; термін дії договору до 09 серпня 2022 року. Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку (графік погашення кредиту визначений сторонами в п. 3 договору). ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором № 167556-КС-003 про надання кредиту, перерахувавши 22 лютого 2022 року відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний позичальником ОСОБА_1 в особистому кабінеті, грошові кошти у розмірі 55 000 грн одним платежем. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 02 листопада 2023 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором, що підтверджується випискою з балансового рахунку та становить 143 683,86 грн, з яких 55 000 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 80 433,86 грн - сума прострочених платежів по процентах; 8 250 грн - сума прострочених платежів за комісією. Отже, станом на день подачі позову до суду відповідач борг за кредитним договором в розмірі 143 683,86 грн не повернула. Також, районним судом встановлено, що перед заповненням заявки та до укладання договору, відповідач ОСОБА_1 самостійно ознайомилась з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача за посиланням: bizpozyka.com, після чого заповнила заявку, тим самим зареєструвавшись в ПС та створивши Особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна Особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного ОСОБА_1 і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у споживача, а не кредитодавця. При реєстрації та вході в Особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору Кредитний договір № 167556-КС-003 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-2959 22.02.2021 20:24:11». На підтвердження укладення договору № 167556-КС-003 від 22 лютого 2022 року позивачем надано візуальну послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 22 лютого 2022 року о 20:24:11 клієнт, використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , зайшла у особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор G-2959 направлявся відповідачеві шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався нею при реєстрації на сайті. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір був підписаний відповідачем 22 лютого 2022 року о 20:24:11 шляхом введення одноразового ідентифікатора G-2959 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com, відправленого відповідачеві на її номер телефону НОМЕР_2 , визначений нею як фінансовий, у відповідності до норм статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 Цивільного кодексу України, що доводить волевиявлення відповідача на укладання кредитного договору у такий спосіб та отримання нею кредитних коштів. Колегія суддів погоджується з даним судовим рішення, виходячи з наступного. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 1статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. При цьому, в ч. 1ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останньою свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять вказівку на обставини, які-б свідчили про їх помилковість. Так, твердження ОСОБА_1 про те, що вона не укладала кредитний договір, не підписувала його та не отримувала коштів, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну правову оцінку та прийшов до правильного висновку про доведеність позивачем факту укладання кредитного договору та надання фінансовою компанією їй кредитних коштів. В заяві кредитного договору зазначено адресу ОСОБА_1 , її паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, котрі належать останній, що є підтвердженням здійсненою нею процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено11 червня 2024 року. Головуючий: Судді: