Постанова Дніпровський апеляційний суд № 235/4933/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1007/25 Справа № 235/4933/24 Суддя у 1-й інстанції - Величко Олена Володимирівна Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Сербіної І.В., за участю захисника адвоката Павлової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі вдеоконференції, апеляційну скаргу захисника адвоката Павлової О.О., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце служби : ЗСУ, ВЧ- НОМЕР_1 ,145 ОРВП, майстер РАО, солдат, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - в с т а н о в и л а : постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 818716 від 13.06.2024 р вбачається, що 13.06.2024 р. о 10 год 30 хв. в Покровському районі Донецької області, смт. Шевченко, вул. Мічуріна, 1 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2121 н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду в медичному закладі та продуття «Alcotest 6810» Драгер на місці зупинки водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову захисник адвокат Павлова О.О.., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження. В клопотанні про поновлення строку вказує, що на зазначену постанову вперше апеляційна скарга подана 14.02.2025 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. 27.02.2025 року постановою апеляційного суду вказану апеляційну скаргу повернуто, через недотримання вимог ст. 271 КУпАП, з якою захисник ознайомився 10.03.2025 року. Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи, захисником адвокатом Павловою О.О. подано апеляційну скаргу 14.02.2025 року, постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.02.2025 року, вказана апеляційна скарга повернута захиснику, у зв`язку з відсутністю повноважень. Вдруге захисник звернулась із апеляційною скаргою 11.03.2025 року. На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту щодо направлення протоколу на доопрацювання, оскільки в протоколі та документах ОСОБА_1 наявні розбіжності в анкетних даних особи, зокрема прізвище зазначено як ОСОБА_1 , при цьому відповідно до паспорту, прізвище ОСОБА_1 , при цьому уповноважена особа на складання протоколу була обізнана про дійсне прізвище на момент складання протоколу. Зазначені недоліки, вказували на обов`язок суду спрямувати матеріали справи на доопрацювання. Наголошує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про закриття провадження за наявності таких підстав. Оскільки ЗУ «Про поліцію» містить вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу, однак ОСОБА_1 не повідомлено про підстави зупинки його транспортного засобу. Крім того, поліцейським порушено вимоги закону щодо обов`язку повної фіксації правопорушення. Поліцейськими не зафіксовано зупинку транспортного засобу, не роз`яснені права водія, не зафіксовано виявлення ознак у водія. Крім того, ОСОБА_1 вручене направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу, що відповідно до часу початку відео зйомки об 11-00 годині, її розпочато вже після складання протоколу, що є недопустимим. Зазначає, що має бути встановлений факт відмови водія від проходження огляду, якому передуватиме роз`яснення прав особі, виявлення та фіксація ознак сп`яніння, що в даному випадку не дотримано, а лише висловлено припущення, із зазначенням його лише в акті, який складено формально. Наголошує, що суд помилково прийшов до висновку про підтвердження факту зупинки транспортного засобу, не зафіксовано складання протоколу та роз`яснення прав ОСОБА_1 . ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України"). За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю його захисника адвоката Павлової О.О. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків. Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині, судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення, не зазначено про наявність чи відсутність ознак вказаного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом. Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки. З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції. Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що він 13.06.2024 р. о 10 год 30 хв. в Покровському районі Донецької області, смт. Шевченко, вул. Мічуріна, 1 керував автомобілем ВАЗ 2121 н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду в медичному закладі та продуття «Alcotest 6810» Драгер на місці зупинки водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються протоколом серії ААД № 818716 від 13.06.2024 р.; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Відповідно до вказаного відеозапису, ОСОБА_1 перебуваючи біля свого автомобіля, зазначив своє прізвище, ім`я та по батькові, адресу місця мешкання та зазначив, яким саме транспортним засобом він керував. При цьому, поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 зупинений на блок посту, на що ОСОБА_1 не висловив заперечень. В подальшому, поліцейський наголосив, що у водія виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, тому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій відмовився. Поліцейським запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовився. Поліцейським роз`яснено, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена відповідальність та щодо ОСОБА_1 буде складений протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом та в нього вилучені права на керування транспортним засобом. Апеляційний суд зазначає, що норми КУпАП не вимагають обов`язкового фіксування керування транспортним засобом, такі обставини можуть бути доведені сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи. В даному випадку, під час спілкування із поліцейськими, ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом, навпаки зазначив, що керував. Разом із ОСОБА_1 не перебувало інших осіб, які б імовірно могли керувати транспортним засобом ОСОБА_1 , про таких осіб і не наведено в апеляційній скарзі. Також, автомобіль ОСОБА_1 та відповідно він сам, перебувають на блок посту, що поза розумним сумнівом вказує, що автомобіль рухався та був зупинений, отже за відсутності інших осіб, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 є доведеним. У апеляційного суду не виникає сумніву щодо допустимості та належності запису поліцейських, оскільки на відео логічно та послідовно викладені всі фактичні обставини, які мають значення для встановлення істини у справі. Відсутність на відеозаписі факту складання протоколу, не спростовує вину ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 ПДР України. Крім того, сам ОСОБА_1 погодився із фактами наведеним у протоколі, оскільки цікавився процедурою розгляду справи в суді за вказаним протоколом, жодних зауважень не висловив. Не надання направлення на проведення огляду у закладі охорони здоров`я безпосередньо ОСОБА_1 , не вказує на порушення поліцейським порядку проведення огляду, оскільки відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан сп`яніння проводиться у закладі охорони здоров`я у присутності поліцейських. Слідування до медичного закладу також здійснюється поліцейськими та огляд проводиться, після надання поліцейським такого направлення. А тому, відсутні підстави вважати, що надання направлення особисто ОСОБА_1 могло вплинути на його волевиявлення щодо проходження огляду. Вказана позиція щодо відмови від проходження огляду зафіксована на відеозаписі поліцейських, є чіткою, безсумнівною та добровільною. Отже, перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлена наявність обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом та факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Твердження захисника, що протокол складений до здійснення відеозапису, є хибним. Оскільки, в протоколі зазначений час саме керування транспортним засобом 10-30 година, а відео факту відмови від проходження огляду розпочато об 11-00 годині. Крім того, ОСОБА_1 зупинений на блок посту, а повноваження на проведення огляду мають працівники поліції, що вимагало часу для їх приїзду, отже апеляційним судом не встановлено порушень вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Доводи захисника, що не зафіксовано окремого проведення огляду встановлення ознак сп`яніння ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки встановлення ознак сп`яніння є оціночним суб`єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП та Інструкції щодо огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак. Встановлення таких ознак можливе під час спілкування із водієм за особистою думкою поліцейського, що в подальшому є підставою для проходження огляду задля підтвердження або спростування перебування водія в стані алкогольного сп`яніння. В даному випадку, ОСОБА_1 зупинений на блок посту, а тому ознаки сп`яніння могли були виявлені як черговим військовим так і в подальшому самими поліцейськими, що слугувало підставою вимоги для проходження огляду. Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу та відсутність даних про причину такої зупинки, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до п.7 ч.1 ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти. Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану. Як зазначено самим поліцейським, ОСОБА_1 зупинений на блокпосту. Разом з цим, відповідно до п.1 ч.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану» від 8 липня 2020 р. № 573 блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який тимчасово встановлюється на в`їзді/виїзді (вході/виході) на територію/з території, де введено воєнний стан та запроваджено комендантську годину, на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на блокпосту. Вказаними положеннями не покладено обов`язку щодо інформування про місце розташування блокпосту, а тому доводи захисника, що матеріали справи не містять даних, що на вказані території встановлений контрольно-пропускний пункт, не заслуговують на увагу. На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_2 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Апеляційний суд зазначає, що зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення прізвища ОСОБА_1 є очевидною опискою, оскільки інші дані про особу водія повністю співпадають, та сам ОСОБА_1 не заперечує, що протокол про адміністративне правопорушення складений саме щодо нього. Будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано. Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вчинив правопорушення, які відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено, стягнення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не має альтернативи. Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 років. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень. На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и л а : поновити строк захиснику адвокату Павлової О.О., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката захисника адвоката Павлової О.О., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року, щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити нову. Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605(шістсот п`ять) грн. 60 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ірина СВІЯГІНА