Постанова 4803 № 211/2105/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2909/25 Справа № 211/2105/24 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м.Кривий Ріг справа № 211/2105/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д. М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року, ВСТАНОВИВ: В березні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») було укладено Договір про споживчий кредит № 4223784. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4223784 від 30 квітня 2021 року у сумі 55 128,98 грн, з яких: 17 509 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 419,98 грн - заборгованість за процентами, 2 200 грн - заборгованість за комісією, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 4223784 від 30 квітня 2021 року у сумі 27 209 грн, яка складається з 17 509 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 500 грн заборгованості за процентами, 2 200 грн заборгованості за комісією; та в рахунок відшкодування судових витрат стягнуто витрати на професійну правову (правничу) допомогу 6 000 грн та судовий збір 1 195 грн 58 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Чернеш Д.С., звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким в позовні вимоги позивача залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про ігнорування заявленого відводу від 01 травня 2024 року та прийняття оскаржуваного рішення складом суду, якому заявлено відвід. Апелянт зауважує на тому, що матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами договірних відносин, як то укладення кредитного говору та отримання відповідачем кредитних коштів. Також вказує, що судом першої інстанції була проігнорована заява відповідача про застосування строків позовної давності. Апелянт вважає, що позивач ТОВ «Діджи фінанс» не доказів того, що є фінансовою установою. Вказане є безумовною підставою для визнання договорів факторингу недійсними та відмові у первісному позові. Апелянт переконаний, що на момент звернення до суду у первісного позивача відсутнє право вимоги до відповідача. Крім того апелянт посилається на те, що наявність документів про надання правничої допомоги не є свідченням виконання роботи. Вважає, що доказами витрат є первинні документи бухгалтерського обліку, перелік яких та вимоги до яких викладені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому звертає увагу що наявні у справі документи не містять належно оформлених бухгалтерських документів, підтверджуючих понесення позивачем будь-яких судових витрат. Представник відповідача наполягає на проведенні бухгалтерської експертизи на вирішення якої вважає за необхідне поставити питання на яку суму, підтверджену оригіналами первинних бухгалтерських документів здійснено сплату (оплату) послуг професійної правничої/правової допомоги позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 42649746) Анастасії Міньковській по справі № 211/2105/24 у період часу з 11 грудня 2023 року по 18 грудня 2024 року включно. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задовленню, з наступних підстав. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», в особі генерального директора ОСОБА_3 , було укладено Договір про споживчий кредит № 4223784. За умовами договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 20 000 грн на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Комісія за надання кредиту: 2 200 грн. Проценти за користування кредитом: 7 500 грн. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів з 30 квітня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30 травня 2021 року. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ідентифікатор введено 30 квітня 2021 року о 04:44:08 (а.с. 9-11, 36, 31). Підписавши кредитний договір, графік платежів, паспорт споживчого кредиту відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан». Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі прав вимоги (а.с. 46-49 - копія договору з додатками, а.с. 16-30 - копії платіжних інструкцій). Відповідно до реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 4223784 від 30 квітня 2021 року у сумі 55 128,98 грн, з яких: 17 509 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 419,98 грн - заборгованість за процентами, 2 200 грн заборгованість за комісією (а.с. 32). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Як вбачається із матеріалів справи, в Договорі про споживчий кредит № 4223784 від 30 квітня 2021 року, графіку платежів, Паспорті споживчого кредиту прізвище, ім`я та по батькові позичальника вказані українською мовою: ОСОБА_1 , також в анкетних даних зазначено РНОКПП позичальника: НОМЕР_1 . Вказана інформація дозволяє достовірно встановити, що саме ОСОБА_1 підписав вказані документи та є особою, яка отримала крединті кошти та належним відповідачем у справі. При цьому спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629ЦК України є обов`язковими для виконання. Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно п. 3.2.6 кредитного договору ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або часткового) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника. Оскільки обов`язки боржника ОСОБА_1 перед кредитором виконані не були, то укладаючи 13 вересня 2021 року договір факторингу № 07Т, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , на що вказує доданий до договору акт приймання-передачі реєстру прав вимог та витяг з додатку до договору. Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за договором № 4223784 про надання споживчого кредиту, укладеного 30 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , яка відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Доводи апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеномустаттею 204 ЦК України. Посилання апелянта на ігнорування судом заявленого відводу від 01 травня 2024 року та прийняття оскаржуваного рішення складом суду, якому заявлено відвід не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки після заявлення 01 травня 2024 року представником відповідача відводу складу суду, 21 травня 2024 року ухвалою суду першої інстанції позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості було залишено без розгляду. Вказана ухвала вподальшому була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду, що свідчить про неправомірність саме ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року. Після скасування ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року відповідачем не заявлялись клопотання про відвід складу суду, тому відсутні підстави вважати, що справу розглянуто неповноважним складом суду. Посилання апелянта на те, що позовна заява подана до суду неповноважною особою колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до позовної заяви були додані документи, які посвідчують повноваження представника Гайової А.С. на представництво позивача ТОВ «Діджи фінанс», якій надано всі процесуальні права та обов`язки визначені для позивача, тому колегія суддів вважає, що представник позивача не мала встановлених законом процесуальних перешкод та обмежень для підписання та подання до суду позову про стягнення заборгованості від імені ТОВ «Діджи фінанс». Доводи апеляційної скарги представника відповідача про недовенесть розміру витрат на правничу допомогу колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн підтверджується Договором № 42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року, детальним описом робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» від 20 лютого 2024 року, випискою з ЄДРПОУ; Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 20 лютого 2024 року, Додатковою угодою 002946206433 від 09 лютого 2024 року та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.12,34,37-38,40-41, 54). Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року. Головуючий: Судді: