Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/10106/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/10106/23 Суддя (судді) першої інстанції: Верещінська І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі - Олешко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, яким просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6853799 від 18 квітня 2023 року у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт наголосив, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову він отримав 18 квітня 2023 року, водночас до суду з позовом звернувся лише 08 травня 2023 року Також апелянт зазначив про те, що у позивача станом на час перевірки на стаціонарному блокпосту був відсутній поліс ОСЦПВ, що не заперечується останнім та підтверджується інформацією з сайту МТСБУ. Звернув увагу суду на те, що відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" саме учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, якщо керують належними їм транспортними засобами, водночас на позивача відповідні норми не розповсюджуються. Представник позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки відповідачем до суду не надано доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, та як наслідок, у поліцейського невиникло підстав вимагати в останнього договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2023 року інспектором 1 батальйону 4 роти УПП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Шкляруком А.В. винесено постанову серія ЕАС № 6853799 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував 18 квітня 2023 року о 20:10 год. транспортним засобом KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, оскільки його батько є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 24 жовтня 2016 року. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (ПДР України), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Згідно з ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 21.3 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року №1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції. Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи позивача було зупинено на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості) в населеному пункті Кіпті для перевірки документів, що не заперечується останім. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено. На виконання п. 1 ст. 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 181-р затверджено План запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План). Згідно з п.п. 1, 11 Плану на органи МВС України та Національної поліції, зокрема, покладено обов`язок щодо: організації посиленої охорони та оборони важливих об`єктів національної економіки та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; проведення перевірки документів в осіб, а в разі потреби огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2015 року № 1560 (далі - Інструкція № 1560) встановлено, що ця Інструкція, розроблена відповідно до вимог Законів України "Про Національну поліцію", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, Указу Президента України від 21 липня 1994 року № 396 "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю", визначає організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організацію управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення. Пунктами 2, 5 розділу І Інструкції № 1560 визначено, що посилений варіант службової діяльності - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов`язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо. Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція. Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1560 посилений варіант може бути введений на території держави або в окремих її регіонах чи населених пунктах до введення в установленому порядку надзвичайного та/або воєнного стану за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань НПУ. Наказом Голови Національної поліції України від 09 серпня 2022 року № 568 наказано керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України організувати до завершення (скасування) на території України воєнного стану службову діяльність поліцейських та державних службовців підпорядкованих органів у посиленому варіанті згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану та скасувати святкові дні. Отже в умовах воєнного стану в Україні вибіркова перевірка документів в осіб є, на переконання судової колегії, виправданим заходом, а тому посилання представника позивача на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості) є помилковими. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням положень п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" позивач звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, оскільки його батько являється учасником бойових дій. Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Згідно з оскаржуваною постановою від 18 квітня 2023 року серія ЕАС № 6853799 ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху. Крім того апелянт зазначив, що інспектором було перевірено наявність діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на сайті МТСБУ та встановлено, що транспортний засіб KIA д.н. НОМЕР_1 не застрахований, що підтверджується відомостями сайту долученими до матеріалів справи. У позовній заяві позивач зазначив, що 18 квітня 2023 року рухався за кермом транспортного засобу KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 разом із власником ОСОБА_2 з міста Києва до міста Шостка, водночас вимога інспектора поліції пред`явити страховий поліс буда безпідставною, оскільки були відсутні підстави для пред`явлення страхового полісу визначені ч. 2 ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", крім того власник транспортного засобу ОСОБА_2 є учасником бойових дій та відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача та не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" обов`язок мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не розповсюджується на учасників бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами. Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 20 березня 2021 року ОСОБА_2 є власником транспортного засобу KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 . Згідно з копією посвідчення серія НОМЕР_2 від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Таким чином ОСОБА_2 як учасник бойових дій та власник транспортного засобу KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 звільнений від обов`язку мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водночас, як встановлено судом, транспортним засобом KIA Sorento д.н. НОМЕР_1 керував ОСОБА_1 , в якого відсутній статусу учасника бойових, а тому останній зобов`язаний мати та пред`являти на вимогу правника поліції поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Враховуючи наведене при притягненні особи до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП слід довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред`явила поліцейському на його вимогу полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач не пред`явив на місці зупинки транспортного засобу та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення страховий поліс, таким чином, останнім не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на відсутність у поліцейського повноважень перевіряти у позивача страховий поліс, окрім випадків складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь позивач, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не спростовують обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`являти на вимогу поліцейського для перевірки зазначений вище документ. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у поліцейського права вимоги до водія надати до перевірки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незалежно від складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення або оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, у якій брав участь позивач. За встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що факт порушення позивачем п. 2.1.ґ ПДР підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 разом з позовною заявою було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідними доказами, яке було враховано судом першої інстанції під час відкриття провадження у справі. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку