Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/41992/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/41992/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Сорочка Є.О., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив суд: повернути (стягнути) на користь позивача з Державного бюджету України безпідставно стягнуту суму у розмірі 5713, 91 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків позивача, з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця; зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків позивача, з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що податковим органом протиправно направлено на виконання до органів державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу з єдиного внеску, яка вже була скасована ДФС України за наслідками розгляду скарги. Звертав увагу, що незважаючи на подання заяви про повернення безпідставно стягнутої суми - податковий орган її не повернув, так само не склав і не направив подання на повернення відповідних коштів. Також наголошував, що контролюючий орган безпідставно визначив його фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску, незважаючи на те, що, по-перше, рішенням ДФС України зобов`язано привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника - ОСОБА_1 з урахуванням того, що останній не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; по-друге, підкреслював, що оскільки не був зареєстрований у названому реєстрі як фізична особа-підприємець, то не є платником єдиного соціального внеску. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неприведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів та інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органів доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), із урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неповернення безпідставно стягнутої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5211,36 (п`ять тисяч двісті одинадцять гривень тридцять шість копійок) грн. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві сформувати та подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету на повернення (стягнення) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надмірно стягнутої суми єдиного соціального внеску у розмірі 5211,36 (п`ять тисяч двісті одинадцять гривень тридцять шість копійок) грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у письмовому провадженні на 02.04.2025. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-229675-17 щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5211,36 грн. стосовно ОСОБА_1 (а.с.8). Позивач оскаржив таку вимогу до ДФС України (а.с.9-10). Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 01.07.2019 №29817/6/99-99-11-05-02-25 вимога №Ф-229675-17 від 16.05.2019 - скасована, вказано вважати відповідну вимогу відкликаною з дня прийняття рішення, скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника з урахуванням того, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У цьому ж рішенні констатовано, що вимога сформована з порушеннями абзацу 3 частини першої статті 4, підпунктів 1, 4, 5 та 5-1, частини першої статті 4, абзацу другого частини четвертої статті 5 Закону №2464 (а.с.11). 09.02.2022, на підставі направленої відповідачем до органів ДВС на виконання вимоги №Ф-229675-17 від 16.05.2019, старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5211,36 грн. (а.с.18) 26.05.2022 направлено до АТ КБ Приватбанк платіжну вимогу НОМЕР_2 від 26.05.2022 на суму 6101,49 грн. із призначенням платежу «згідно ВП НОМЕР_2 з примусового виконання ВД №Ф-229675-17У від 16.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві» (а.с.19). На підтвердження списання коштів у сумі 5713,91 грн. з рахунку позивача на виконання відповідної вимоги надано дублікат квитанції (а.с.22). 14.07.2022 ГУ ДПС у м. Києві направило до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) листа, у якому у зв`язку із скасуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 01.07.2019 вимоги №Ф-229675-17 від 16.05.2019, на підставі пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», просили закінчити виконавче провадження за названою вимогою (а.с.20). 31.08.2022 ОСОБА_1 подав до Дніпровського ВДВС заяву із проханням повернути кошти у сумі 5713, 91 грн. (а.с.21). Докази надання відповіді на таку заяву - відсутні. 19.05.2023 старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП 68567801 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.23). 17.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення у відповідність інтегрованої картки платника (а.с.13). У відповіді про розгляд заяви щодо сплати єдиного внеску від 16.11.2022 ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.09.2023, з 23.09.2003 перебуває на обліку в органах ПФУ, станом на 28.09.2022 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має діючий стан, інформація щодо припинення підприємницької діяльності в електронній базі даних суб`єктів підприємницької діяльності відсутня. Зазначено, що приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , за наявності на те законних підстав, можливе лише після внесення змін в облікові дані платника. Констатовано, що на момент надання відповіді відсутні законні підстави для приведення інтегрованої картки платника у відповідність. Як вбачається з відповіді Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.09.2022, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно відомостей з електронної бази даних суб`єктів підприємницької діяльності, що велась до 1 липня 2024 року (до моменту запровадження Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.09.2003 (а.с.17). Як видно з листа ГУ ПФУ в м. Києві від 06.10.2022, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 23.09.2023 (а.с.17зв.). У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2019 та станом на 06.10.2022 відносно ОСОБА_1 - записів не знайдено (а.с.14, 14 зв.). Отже, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у 2003 році, тобто до 01.07.2004. 18.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення безпідставно стягнутої суми у розмірі 5713,91 грн. шляхом направлення заяви через електронний кабінет платника податків, така заява зареєстрована 19.04.2024 за номером 38392 (а.с.56, 59). У такій заяві описав причини повернення, визначив реквізити для повернення, додав платіжну вимогу, на підставі якої було списано кошти, копію дублікату квитанції та рішення про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску. Докази реагування податковим органом на таку заяву - відсутні. Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у 2003 році, тобто до 01.07.2004 (до набрання чинності Законом №755-IV), позивач не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону, доказів протилежного відповідачем суду надано не було. У відповідності до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не був зареєстрований в статусі фізичної особи-підприємця. Ураховуючи подання позивачем заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів у належний строк і відповідного змісту, протиправне неврахування податковим органом відсутності у позивача статусу фізичної особи-підприємця і неприведення його облікових даних у відповідність із цим, невиконання обов`язку контролюючим органом по доведенню правомірності бездіяльності у цій частині вимог, зважаючи на ігнорування рішення вищестоячого органу від 01.07.2019, враховуючи поведінку ГУ ДПС у м. Києві у межах спірних відносин, суд дійшов висновку про навність підстав для зобов`язання відповідача сформувати і подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, на повернення (стягнення) відповідної суми коштів. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк згідно з даними інформаційно комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві, як фізична особа-підприємець з 16.09.2003, при цьому, нормами Закону № 2464, встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, при цьому, у разі неотримання доходи, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок мав бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов`язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, у 2017 - 2020 роках позивач був платником єдиного внеску, незалежно від фактичного здійснення підприємницької діяльності, отримання прибутку від такої діяльності. Дії та рішення податкового органу, що становлять предмет цього спору, є законними. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються визначаються Законом № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон - № 2464-VI). Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. За нормами пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками. Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування),5та5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу. 01.07.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (норми Закону наводяться нижче у першопочатковій редакції). За положеннями частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП. У відповідності до пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону, державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. 03.03.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» № 2390-VI (Закон № 2390-VI), яким було внесено зміни до Закону № 755-IV. Зокрема, пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» такого Закону було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними. Крім того, пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. 25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (Закон № 1155-VII). Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР. Також цим Законом виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI. За визначенням у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. За нормами п. п. 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом; Відповідно до пункту 43.1 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За правилами пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку. У відповідності до пункту 43.6 цієї ж статті, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку. Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №

787. За нормами пункту 5 такого Порядку, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341 (Порядок №60). Тож, з навдееного слідує, що обов`язковими умовами, сукупне дотримання яких платником податків є необхідним для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, є: відсутність у такого платника податків податкового боргу (пункт 43.2 статті 43 ПК України); подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати (пункт 43.3 статті 43 ПК України); відповідність поданої заяви положенням пункту 43.4 статті 43 ПК України (який містить вимогу про зазначення платником напряму перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг). Слід звернути увагу на те, що визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV). Строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору. Натомість, відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ОСОБА_1 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець у 2003 році, тобто до 01.07.2004 (до набрання чинності Законом №755-IV). Позивач не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону, доказів протилежного відповідачем суду надано не було. У відповідності до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не був зареєстрований в статусі фізичної особи-підприємця. Тож, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, є цілком обґрунтованим та правильним. На переконання колегії суддів, оскільки позивач не був зареєстрованим державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець, останній він не може вважатися фізичною особою-підприємцем у взаємовідносинах із податковим органом, відображатися останнім у своїх інформаційних системах і інтегрованій картці як ФОП, а також як платник єдиного внеску, як фізична особа-підприємець. Також, колегія суддів враховує, що податкова вимога, на підставі якої було відкрито виконавче провадження і стягнуто кошти, була скасованою ДФС України ще до направлення відповідачем такої вимоги до органу ДВС. Однак, відповідні кошти все одно були стягнуті. На що, ОСОБА_1 направив у межах 1095-денного строку від дня виникнення переплати заяву про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів тощо, зміст якої відповідає вимогам до такої заяви, закріпленим у статті 43 Податкового кодексу. Податковий орган не надав доказів існування у позивача податкового боргу. За таких обставин, враховуючи подання позивачем заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів у належний строк і відповідного змісту, протиправне неврахування податковим органом відсутності у позивача статусу фізичної особи-підприємця і неприведення його облікових даних у відповідність із цим, невиконання обов`язку контролюючим органом по доведенню правомірності бездіяльності у цій частині вимог, зважаючи на ігнорування рішення вищестоячого органу від 01.07.2019, враховуючи поведінку ГУ ДПС у м. Києві у межах спірних відносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача сформувати і подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, на повернення (стягнення) відповідної суми коштів. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Апелянт під час апеляційного перегляду, не обґрунтував у чому саме полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на противагу чому, суд першої інстанції у достатній мірі структурував мотивувальну частину рішення (щодо кожного епізоду та позовної вимоги), в якій, з наведенням посилань на законодавство та судову практику, дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплати ЄСВ, та, відповідно, наявність підстав для зобов`язання відповідача сформувати та подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету на повернення (стягнення) на користь позивача з Державного бюджету України надмірно стягнутої суми єдиного соціального внеску у розмірі 5211,36 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України не підлягає задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Є.О. Сорочко Я.М. Василенко