Постанова КЦС ВС № 756/19257/21-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2025 року м. Київ справа № 756/19257/21 провадження № 61-12113св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ситнік О. М. суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в складі колегії суддів Ящук Т. І.,Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення нарахування відсотків за кредитом та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про припинення нарахування відсотків за кредитом з 18 вересня 2021 року. Вказував, що 24 лютого 2020 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № SAMDNWFC00058413215, на підставі якого він отримав картку із встановленим кредитним лімітом в розмірі 40 000,00 грн. 18 вересня 2021 року невідома особа шахрайським шляхом зняла із його кредитної картки 44 821,00 грн. 04 листопада 2021 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом шахрайських дій та розпочато досудове розслідування № 12021105060002206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, в якому його визнано потерпілим. На день звернення з позовом досудове розслідування триває. Водночас він повідомив про вказані події працівників АТ КБ «ПриватБанк» та просив зупинити нарахування відсотків за кредитним договором № SAMDNWFC00058413215 із 18 вересня 2021 року. Однак АТ КБ «ПриватБанк» відмовило в зупиненні вказаних нарахувань. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій 28 серпня 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» зупинити нарахування відсотків за кредитним договором № SAMDNWFC00058413215, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», із 18 вересня 2021 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» на службу цілодобової підтримки користувачів послуг банку «3700» з повідомленням про здійснення ним помилкових переказів грошових коштів з власного карткового рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_1 та з вимогою вжити заходів для повернення помилково перерахованих коштів. Зазначене повідомлення ОСОБА_1 здійснив невідкладно, після того як провів останню помилкову транзакцію та мав можливість усвідомити, що став жертвою шахрайських дій. За таких обставин позивач здійснив всі необхідні дії для повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» та доведення обставин вчинення відносно нього шахрайських дій. 05 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд посилався на те, що в листі банк повідомив позивача про те, що переказ коштів з картки № НОМЕР_2 був здійснений шляхом створення платежів в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією позивача. У цій процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону позивача або іншої особистої інформації. У суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - Касандяк В. В. пояснив, що позивачеві зателефонували невідомі особи, представились працівниками банку, для запевнення позивача, що особа є саме працівником банку, особа назвала персональні дані позивача, його рахунки, дати відкриття карткових рахунків та інші персональні дані, які могли бути відомі лише працівникам банку. Невідома особа запропонувала позивачу відкрити нову кредитну картку з великим розміром кредиту під незначний процент, для цього вказала на необхідність перевести наявні у нього кошти зі старої карти на нову, яку йому відкривають, на що позивач погодився. Для здійснення платежів позивачу на телефон приходили СМС-паролі, які позивач повідомляв цим особам, і здійснював переведення коштів на іншу карту, номер якої йому назвали невідомі особи. Після цього він також пішов до банкомату, для чого особисто зняв кошти зі своєї картки готівкою, а потім перерахував їх на номер карткового рахунку, що був зазначений невідомими особами. Години через дві після здійснення останнього траншу, коли йому перестали відповідати на дзвінки, він усвідомив, що його обманули і в 15 год 42 хв. повідомив оператору банку, просив заблокувати переказ коштів, чого зроблено не було. Тобто позивач, проявивши необачність, повідомив третій особі номер своєї банківської картки, CW-код та СМС-паролі для здійснення платежів, внаслідок чого сторонні особи отримали доступ до приватної інформації, якою скористались для списання коштів з рахунку позивача, чим позивач сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведене свідчить про те, що позивач не виконав вимог щодо нерозголошення персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу користуватися спеціальним платіжним засобом, та повідомив третій особі інформацію про персональний ідентифікаційний номер кредитної картки, CW-код та СМС-паролі, унаслідок чого стало можливим її використання та ініціювання платіжної операції у вигляді зняття кредитних коштів особою, яка не мала на це законного права. Спірні трансакції були проведенні після коректного вводу вихідних даних для ініціювання списання коштів з рахунку користувача, саме дії позивача призвели до передачі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції третім особам, тому банк не несе відповідальності за такі операції. Короткий зміст вимог касаційної скарги 30 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касандяк В. В. через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвали Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та про відкриття апеляційного провадження, від 15 березня 2024 року про відмову в задоволення заяви про відвід судді Ящук Т. І., в якій просить скасувати судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу в суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду, адже головуючий суддя мав заявити про самовідвід. Днем вручення АТ КБ «Приватбанк» копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року є 04 вересня 2023 року, що відображено в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) «Електронний суд». Однак суддя-доповідач Ящук Т. І. не повідомила колегію суддів щодо таких обставин і це призвело до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставина неналежного інформування колегії суддів могла бути обумовлена заінтересованістю судді-доповідача у результатах розгляду справи, зокрема в ухваленні судового рішення на користь банку. Крім того, процесуальна поведінка судді Ящук Т. І. підтвердила його доводи про упередженість судді щодо нього. Він заявляв відвід судді, який необґрунтовано відхилено. Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 18 квітня 2022 року в справі № 750/3275/21, від 05 квітня 2023 року в справі № 761/14537/15-ц, щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Щодо доповнень до касаційної скарги 24 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касандяк В. В. через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву, в якій просить доповнити резолютивну частину касаційної скарги клопотанням щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми. Частиною першою статті 398 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Право на доповнення чи зміну касаційної скарги може бути здійснено лише протягом строку на касаційне оскарження. Як статтею 390 ЦПК України, так і статтею 398 ЦПК України не передбачено права суду касаційної інстанції вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до касаційної скарги, який є преклюзивним, а тому відповідні доповнення, подані після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду та повертаються заявнику. Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2023 року в справі № 274/4132/21 (провадження № 61-8397св23). Повний текст постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року складений 29 липня 2024 року, надійшов до особистого електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд» 30 липня 2024 року. Строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року для ОСОБА_1 закінчився 30 серпня 2024 року. Доповнення та зміни до касаційної скарги подано 24 березня 2025 року. Отже, доповнення та зміни до касаційної скарги надіслані до суду касаційної інстанції з пропуском строку, установленого законом для подання доповнень до касаційної скарги. Відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки доповнення та зміни до касаційної скарги подано до суду касаційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження, їх необхідно залишити без розгляду. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу банк зазначає, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення шахрайства з кредитним рахунком позивача. ОСОБА_1 власними діями сприяв учиненню оспорюваних транзакцій. Вимога про припинення нарахування відсотків за кредитом є неналежним способом захисту.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої, з урахуванням підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 (справа становить виняткове значення для учасника справи) ЦПК України. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Щодо неповноважності складу колегії апеляційного суду Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Підставою відводу судді-доповідача в апеляційному суді Ящук Т. І. (який визнано необґрунтованим у встановленому процесуальним законом порядку) позивач вказував, що днем вручення АТ КБ «Приватбанк» копії рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року є 04 вересня 2023 року, що відображено в ЄСІТС «Електронний суд». Однак суддя-доповідач Ящук Т. І. не повідомила колегію суддів щодо таких обставин і це призвело до безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Обставина неналежного інформування колегії суддів могла бути обумовлена заінтересованістю судді-доповідача у результатах розгляду справи, зокрема в ухваленні судового рішення на користь банку. Крім того, указував, що має небезпідставні побоювання щодо того, що суддя буде створювати процесуальні перешкоди для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Верховний Суд висновує про безпідставність доводів касаційної скарги в цій частині, з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення в справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року). Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу щодо суб`єктивного критерію, висновує про відсутність підстав стверджувати, що суддя Ящук Т. І. виявляла особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити, та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність суддіЯщук Т. І., адже не встановлено обставин, які унеможливлювали б ухвалення нею об`єктивного рішення в справі. Встановлено і позивач повідомлявся про це листом апеляційного суду, що початковий етап інтеграції Київського апеляційного суду до модулів ЄСІТС, а саме до підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» завершено адміністраторами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - державними підприємствами «Інформаційні судові системи» та «Центр судових сервісів» 26 грудня 2023 року, та забезпечено обмін між Автоматизованою системою документообігу суду та підсистемою «Електронний суд». Тобто на момент постановлення ухвали від 30 листопада 2023 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач Ящук Т. І. не могла володіти інформацією з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у зв`язку з чим не могла її приховати від членів колегії. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права апеляційним судом, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зокрема, неповноважним складом суду. Заявнений позивачем відвід судді-доповідача в апеляційному суді Ящук Т. І. розглянутий і визнано необґрунтованим у встановленому процесуальним законом порядку, підстави для скасування постанови апеляційного суду через неповноважний склад суду відсутні. Щодо строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції). ЄСПЛзауважував, що: відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року); процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. У цій справі 11 жовтня 2023 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Колодочка П. О. надіслав засобами електронного зв`язку дві однакові за змістом апеляційні скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року поновлено строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року. Вирішуючи питання щодо дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційний суд встановив, що 28 серпня 2023 року Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Копію оскаржуваного рішення судом надіслано учасникам справи засобами поштового та електронного зв`язку 28 серпня 2023 року, зокрема, надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку на електронну адресу «zapros.v.sud@privatbank.ua», про що свідчить супровідний лист (а. с. 108), однак доказів отримання копії рішення матеріали справи не містять. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року судом надіслано до реєстру 02 вересня 2023 року, оприлюднено 04 вересня 2023 року. Апеляційний суд визнав за можливе поновити АТ КБ «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, зазначивши, що обставини, на які посилається представник заявника, не спростовуються матеріалами справи та підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, а, отже, строк пропущено з поважних причин. Верховний Суд не погоджується з такими висновками апеляційного суду, адже банк в апеляційній скарзі визнав, що ознайомився із повним текстом рішення суду першої інстанції в Єдиному державному реєстру судових рішень 04 вересня 2023 року. За таких обставин відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» мало подати до 04 жовтня 2023 року включно, а подало - 11 жовтня 2023 року із пропуском строку на апеляційне оскарження. Поважність причин такого пропуску строку в апеляційній скарзі не вмотивована. Не наводить підстав для поновлення пропущеного строку й апеляційний суд в ухвалі від 30 листопада 2023 року, формально зазначивши, що строк пропущено з поважних причин. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне протягом тривалого часу, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало б порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2025 рокув cправі № 908/1450/13). ЦПК України не визначає конкретного переліку обставин, що належать до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, на яку посилається заявник,зазначено, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 761/14537/15-ц, на яку також посилається заявник, Верховний Суд зазначив, що в разі встановлення судом, що апеляційне провадження помилково відкрито, зокрема, оскільки заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося, існує процесуальна доцільність саме для закриття апеляційного провадження, оскільки відкриття апеляційного провадження та розгляд справи апеляційним судом зі спливом значного періоду часу є несумісним з приписами процесуального закону (зокрема правилами статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності. Отже, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Апеляційний суд не мотивував підстави поновлення пропущеного банком строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому як оскаржена постанова суду апеляційної інстанції від 05 червня 2024 року, так і ухвала апеляційного суду від 30 листопада 2023 року щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Верховний Суд скасовує судові рішення з процесуальних підстав, тому по суті спору справа не переглядається. Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 750/3275/21. У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 750/3275/21 виснувано, що перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до електронного кабінету в розділ «Мої справи». У цій справі не встановлено обставин щодо надсилання й отримання банку копії судового рішення через підсистему «Електронний суд», тому висновки в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 750/3275/21 нерелевантні до спірних правовідносин. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскільки постанова суду апеляційної інстанції від 05 червня 2024 рокута ухвала апеляційного суду від 30 листопада 2023 року підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 126, 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Доповнення і зміни до касаційної скарги, викладені в заяві щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про припинення нарахування відсотків за кредитом повернути заявнику без розгляду. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка Володимира Васильовича задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. М. Ситнік Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк І. М. Фаловська