Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/9163/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2466/25 Справа № 185/9163/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Гречишникової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року, - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 29.08. 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я, в якому просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь позивача моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я у розмірі 245 000,00 грн, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, оскільки воно не створило безпечних умов праці та він втратив своє здоров`я. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 110 000 (сто десять тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 12.12.2024 року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 110 000 грн., судового збору 1211, 20 грн., зменшивши розмір моральної шкоди що підлягає стягненню на користь позивача в зв`язку з ушкодженням здоров`я до 55 000 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, судового збору на користь держави до 550 грн. 00 коп. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Позивач добровільно прийняв рішення працювати на підприємстві. Також щорічно проходив періодичний медичний огляд, і був усвідомлений про стан свого здоров`я (професійне захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду), і під час медоглядів при погіршенні стану, позивач також мав можливість припинити трудовий договір у разі погіршення стану здоров`я, однак добровільно продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах, тобто свідомо йшов на ризик для свого здоров`я за для отримання пов`язаних з цим пільг та компенсацій: підвищеного заробітку, скороченого робочого дня, додаткових відпусток, пільгового стажу на пенсію та інше. Протягом всього строку трудової діяльності від позивача не надходило ніяких скарг або зауважень щодо умов праці АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 27.01.2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Повалій Олени Василівни надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить суд, залишити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» без задоволення. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Представник Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» Самга А.Д., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав. Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Повалій О.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Згідно із записами у трудовій книжці та акту за формою П-4 ОСОБА_1 має трудовий стаж в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 19 років 3 місяці. 23.09.2021 року ОСОБА_1 був звільнений відповідачем з посади гірничого майстра підземного з повним робочим днем в шахті ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України). 15.07.2022 року в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Брезіцькою М.С. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 15.07.2022 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у позивача та встановила діагноз: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група «В». ЛН першого-другого ступеня, код J44, J43.8; 2) остеоартроз, у поєднанні з періартрозами ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), код М17-М19; 3) хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н 90.3. Цим же актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: працюючи гірничим майстром дільниці ремонтно-відновлюваних робіт, здійснював контроль за виконанням робіт в зміні відповідно до виданого наряду та забезпечував безаварійну роботу на всіх технологічних процесах у зміні. Внаслідок недосконалості технології, роботи шахтних механізмів і машин, відсутність можливості встановлення систем відсмоктування та уловлювання пилу підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Причини виникнення професійного захворювання. Вміст пилу з вмістом SiО2 до 10,0% в повітрі робочої зони в 24 разів перевищує ГДК (фактичне значення 48,7 мг/м3, при ГДК - 2,0 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язі рук, тулуба, ніг) становило 68 261 кг/м, при допустимому до 44 000 кг/м; переходи, обумовлені технологічним процесом, протягом зміни становили 10,8 км, при нормі 8 км. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 8 дБА (фактичне значення 88дБА, при ГДР - 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені. Згідно довідки Міжрайонної профпатологічної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 121522 від 10.08.2022 року ОСОБА_1 первинно, з 02.08.2022 до 01.09.2024, з подальшим переоглядом, без визначення групи інвалідності, встановлено 40 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 15% - ХОЗЛ; 20% - ДПП; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Згідно довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 568374; про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 130342 від 18.07.2024 року ОСОБА_1 повторно безстроково з 08.07.2024 року встановлено третю групу інвалідності, а також 55 % втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 30% - ХОЗЛ; 20% - ДПП; 5% - туговухість. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, що порушило його звичне життя, змусило лікуватися, пристосовуватися до життя з обмеженими можливостями. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений приймати лікарські препарати, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Таким чином, судом встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. Тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди. З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності 55%, неможливість відновлення здоров`я позивача, наявність вимушених змін у житті у зв`язку з наявністю професійного захворювання, суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 110 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Але з такими висновками апеляційний суд не може погодитись у повнім мірі з таких підстав. Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача є необґрунтованим, завищеним та таким, що визначений без повного врахування положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з цих обставин, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги факт первинного встановлення втрати ОСОБА_1 40% працездатності (а.с. 14), характер та обсяг фізичних і моральних страждань позивача, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, тривалість праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її зі 110 000 грн. до 70 000 грн. Згідно з усталеною практикоюЄвропейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результа­тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставою для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 110 000 грн. до 70 000 грн. В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення виготовлено 01.04.2025 року. Судді: