Постанова 4803 № 185/11151/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2730/26 Справа № 185/11151/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Космачевської Т.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Гречишникової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, - за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 04 листопада 2025 року,- В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ 19.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди. Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 245 000.00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 04 листопада 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000.00 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 04.12.2025 року від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла апеляційна скарга, в якій просить, змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 року, зменшив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, внаслідок ушкодження здоров`я, до 60 000 грн. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, що унеможливлює задоволення позовних вимог. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 19.01.2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Повалій О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить, залишити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року без змін, та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» без задоволення. СУДОВІ ВИКЛИКИ Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.47-48). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. ОСОБА_1 з 25 березня 1988 року по 01 лютого 1996 року; з 10 квітня 1997 року по 09 квітня 1998 року; з 02 липня 1998 року по 13 грудня 2013 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 16 жовтня 2014 року, затвердженого начальником Павлоградського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем міста Павлограда, Павлоградського та Юр`ївського районів, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія С6, С7, С8 і L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим, м`язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами колінних (ПФ першого ступеня) і ліктьових (ПФ першого ст.) суглобів, дв. плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.). - хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. -нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Захворювання професійні (30.09.2014р.) П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: робоча поза вимушена, навколішки протягом 80% змінного часу та вільна з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 градусів 300 разів за зміну; підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни становить 35 кг; сумарна маса вантажів, що переміщуються протягом кожної години зміни з підлоги становить 800 кг. Умови праці за показником важкості, клас 3.2. Пил: природний, мінеральний, утворюється при роботі гірничошахтного обладнання з вмістом вільного діоксид кремнію до 10% в концентрації 151,96 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/ м3, пил діяв впродовж 80% робочого часу, умови праці за фактором «пил» шкідливі, клас 3.4. Еквівалентний рівень шуму від роботи механізмів на дільниці становив 90 дБ, при ГДР 80 дБ, умови праці за фактором «шум» шкідливі, клас 3.2. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 листопада 2014 року серії 12 ААА № 001952 позивачу первинно визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 45% -радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 13 листопада 2014 року серії 10 ААГ № 017304 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана тяжка фізична праця, підземні види робіт, несприятливого мікроклімату, пилу, шуму. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 07 грудня 2018 року серії 12 ААА № 074861 позивачу повторно безстроково визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яким: 45% -радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 07 грудня 2018 року серії 12 ААБ № 204256 позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана тяжка фізична праця, підземні види робіт, несприятливого мікроклімату, пилу, шуму. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою від 19.10.2018р., випискою від 07.09.2015р., випискою від 24.02.2018р. Відповідно до виписки від 19.10.2018р. позивач має скарги на стійкі болі в п/к відділі хребта з іррадіацією в ліву н/к, болі в плечових, ліктьових, колінних суглобах, кашель сухий, судоми литкових м`язів та стоп, задишку при фіз. навантаженні, зниження слуху. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано. Суму моральної шкоди суд першої інстанції оцінив у розмірі 120 000.00 грн. Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитись не може з огляду на таке. Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу первинно встановлена втрата працездатності висновком МСЕК 13.11.2014 року. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 19.09.2025 року. Тобто, з моменту встановленення втрати працездатності до звернення до суду з позовом минуло майже 11 років. Отже, переживання позивача є неактуальними. А тому, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 120 000 грн. до 12 000 грн. При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа­тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 04 листопада 2025 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 120 000 грн. до 12 000 грн. В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 04 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення виготовлено 10.02.2026 року. Судді: