Постанова 4852 № 202/294/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 березня 2025 року м. Дніпросправа № 202/294/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2025 р. (суддя Недобитюк Н.В.) в адміністративній справі №202/294/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, про скасування постанови у справі про порушення митних правил, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1483/20900/24, яка була винесена 24 грудня 2024 р. посадовою особою Львівської митниці. Цією постановою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 43448,48 грн. В обґрунтування пред`явленого позову вказувалось на процесуальні порушення, допущені відповідачем під час розгляду справи, вилучення речей, складанні протоколу про порушення митних правил, про вчинення на позивача психологічного тиску, ігнорування його пояснень. Позивач стверджував, що вилучений одяг належав йому, а оцінка одягу була здійснена державним інспектором митниці без залучення фахівця у товарознавстві. Позивач вважав, що проходив кордон по "зеленому коридору" на законних підставах, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2025 р. позовну заяву залишено без задоволення. У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на те, що судом першої інстанції його доводи не були досліджені, мотиви для їх відхилення в оскарженому рішенні не наведені, не досліджено питання про те, яким чином відповідач визначив вартість речей, які провозив позивач через кордон, не враховані порушення відповідачем строку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також позивачем заявлено клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 11 березня 2025 р. Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим підставі для скасування спірної постанови - відсутні. Судом першої інстанції встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил №1483/20900/24, яка була винесена 24 грудня 2024 р. заступником начальника Львівської митниці Хомутянським В.В., позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 43448,48 грн. Суть порушення митних правил полягає у недекларуванні позивачем товарів, що переміщується через митний кордон України, на загальну суму 3332 євро, що становить 144828,25 грн. за курсом НБУ станом на дату ввезення. Порушення зафіксовано у протоколі №1483/20900/24 від 22.11.2024, відповідно до якого позивач здійснив виїзд з митної території України 21.11.2024 о 16:48 год. на транспортному засобі «MERCEDES-BENZ», модель "GL500", р/н НОМЕР_1 , а 21.11.2024 о 23.51 год. повернувся, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю, заявивши, тим самим, про відсутність у нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. В ході проведення огляду у багажному відділенні автомобіля, було виявлено товар, який відповідно до ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, а саме: футболки, рубашки, светри, штани та піджаки ТМ «BOGGI», без ознак користування, у загальній кількості 20 шт. Вартість виявлених товарів у відповідності до TAX FREE від 13.11.2024 № 114980000002005, яке виписано на ім`я ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , становить 3332,00 євро, що відповідно до курсу валют НБУ станом на 22.11.2024 становить 144828,25 грн. Даний товар переміщувався без приховування в салоні та багажному відділенні автомобіля. В своїх поясненнях, наданих на окремому аркуші гр. ОСОБА_1 пояснив, що виявлений товар він перевозив в Україну за проханням знайомого. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Митним кодексом України (МК). За приписами частини 2 статті 471 МК України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів. Частиною першою цієї статті встановлена відповідальність за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування. Частиною третьою - за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами. Статтею 366 МК України визначена процедура двоканальної системи митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою. Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином, каналом позначеним символами зеленого кольору (зелений коридор), є декларування шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених Митним кодексом України. Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України врегульовані статтею 374 Митного кодексу України. За приписами цієї норми, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем 21.11.2024 на митну територію України без декларування ввозився наступний товар торгової марки «BOGGI» без ознак користуванні: футболка - 2 шт., рубашка - 8 шт, светр - 5 шт, штани - 2 шт, пальто - 1 шт., піджак - 2 шт. Всього - 20 одиниць. Загальна вартість цих товарів у відповідності до TAX FREE від 13.11.2024 № 114980000002005, яке виписано на ім`я позивача, становить 3332,00 євро, що відповідно до курсу валют НБУ станом на дату ввезення 22.11.2024 становить 144828 грн 25 коп. (а.с.27). Позивач у своїх письмових поясненнях, наданих начальнику Львівської митниці, повідомив про те, що виявлені речі він перевозив для свого знайомого (а.с.22). ачені документи, які досліджені судом першої інстанції в якості доказів по справі, підтверджують, по - перше, вартість товару, по-друге, мету їх перевезення (ввезення) позивачем. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставне визначення відповідачем вартості ввезеного товару. Доводи скаржника про вчинення на нього психологічного тиску з боку службових осіб відповідача при написанні зазначеного пояснення колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони не підтверджені жодними належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, на що обґрунтовано вказав і суд першої інстанції. Щодо дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил №1483/20900/24 від 22.11 2024, ОСОБА_1 був повідомлений про день, місце і час розгляду справи (24.12.2024 о 10.00 год. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,369. Львівська митниця УБК та ПМП Львівської митниці). Примірник протоколу був вручений ОСОБА_1 в день його складання, що підтверджується підписом останнього (а.с.18). В день розгляду справи позивач до відповідача не прибув, уповноваженого представника не направив, клопотання не заявляв, докази по справі не надавав. Позивач у позовній заяві наполягав на недотриманні відповідачем строку розгляду справи про порушення митних правил, визначеного статтею 525 МК України. Згідно цієї норми справа про порушення митних правил розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Разом з цим, статтею 467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Зважаючи на те, що адміністративне стягнення накладено на позивача в межах строку, встановленого статтею 467 МК України, доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем строку розгляду справи не впливають на правомірність спірної постанови. Щодо заявленого скаржником клопотання про призначення апеляційним судом судової товарознавчої експертизи з метою встановлення вартості одягу, який ним перевозився, та його характеристик (чи був у користуванні). За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Отже, процесуальний закон відносить висновок експерта до кола доказів по справі. Позивач не ініціював перед судом першої інстанції питання призначення по справі судової експертизи. Крім того, частина 3 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що висновок експерта може бути наданий, окрім ухвали суду про призначення експертизи, і на замовлення учасника справи. Позивач таким правом на стадії розгляду справи в суді першої інстанції також не скористався. Наявність процесуальних обмежень, встановлених частиною 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови скаржнику/позивачу у зібранні додаткових доказів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку. Додатково колегія суддів звертає увагу на наявність письмового доказу вартості ввезеного позивачем товару, тому сформульовані позивачем питання для судової експертизи склад адміністративного проступку не змінює. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2025 р. в адміністративній справі №202/294/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 березня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Н.П. Баранник