Постанова Київський апеляційний суд № 760/16762/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2025 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 760/16762/22 номер провадження 22-ц/824/1246/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Департаменту патрульної поліції - Вовканича Андрія Івановича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року /суддя Коробенко С.В./ у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного притягнення до відповідальності, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з цивільним позовом до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету на свою користь 120 000,00 гривень моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та рішень співробітників Департаменту патрульної поліції, внаслідок яких його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за завдану незаконним діями співробітників Департаменту патрульної поліції компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. В іншій частині позову відмовлено. /а.с. 85-90/ Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції не захистив його права на належне відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення та обмеження свободи пересування. Вказував, що суд визначаючи розмір морального відшкодування, у мотивувальній частині рішення самостійного змінює підставу зазначену в позові, що впливає на її розмір. У позовній заяві зазначено предмет позову - моральна шкода за незаконне притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому позивач посилався на ст. 3 Протокол №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 56 Конституції України, ст.16, 23, 1176 ЦК України та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та наведено приклади судової практики. Отже, розмір моральної шкоди розраховується не на загальних підставах, а на підставі закону, в якому зазначено, що розмір моральної шкоди розраховується не менше ніж мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під переслідуванням, що носить кримінальний аспект. За незаконне переслідування та притягнення до адміністративної відповідальності за 14 місяців та 12 днів розмір відшкодування має бути не менше 110 000 грн. За незаконну зупинку та затримання близько 40 хвилин 17.04.2021 р. відшкодування має бути 10 000 грн. Отже, в цілому розмір моральної шкоди становить 120 000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Департаменту патрульної поліції - Вовканич А.І. також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позову. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Разом з тим, позивачем не наведено жодних доказів які б свідчили що внаслідок дій поліцейських йому було завдано моральної шкоди, а між діями поліцейських та втратами позивача відсутній будь-який причинно-наслідковий зв`язок. Вказував і на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.08.2018 р по справі 614/336/15-ц, в якому суд наголосив, що: «складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки у відповідності до положень статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом…». Наголошував, що на загальних підставах, завдання моральної шкоди повинно підтверджуватись належними доказами, які позивач не надав суду. Таким чином, суд першої інстанції не обґрунтував на підставі оцінки яких доказів він дійшов висновку до часткового задоволення позовної заяви. Також представник Департаменту патрульної поліції - Вовканич А.І. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , просив відмовити в її задоволенні, виклавши аналогічне до апеляційної скарги обґрунтування безпідставності позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга представника Департаменту патрульної поліції - Вовканич А.І. підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові, на підставі наступного. Судом встановлено, що 17 квітня 2021 року ОСОБА_1 під час керування автомобілем Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Ужгороді у зв`язку з недостатнім, на думку інспекторів, освітленням номерного знаку автомобіля. Відносно позивача була винесена постанова серії ЕАН №4078630 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КпАП України. 07.04.2021 р. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КпАП України у зв`язку з відмовою від проходження огляду. В подальшому рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2021 №308/5224/21 постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 6 ст. 121 КпАП України було скасовано. Постановою того ж суду від 19.11.2021 в справі №308/5413/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, яку скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду від 23.03.2022 р., провадження відносно нього було закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (за ч. 1 ст. 247 КпАП України). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався вимогами статті 56 Конституції України про те, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Суд першої інстанції вказував, що відсутні підстави до застосування ч. 3 ст. 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в частині визначення розміру моральної шкоди з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, були закриті провадження в двох справах про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції вказував, що наявні передбачені законом для відшкодування моральної шкоди заданої позивачу діями працівників поліції, які полягали у безпідставному винесенні постанови відносно нього за ч. 6 ст. 121 КпАП України та у складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КпАП України. Суд оцінив моральну шкоду у 10 000,00 грн, що є достатньою та адекватною компенсацією з огляду на обставини справи. Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі. Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання. Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція). Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, визначені у розділі ІХ Інструкції. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права. Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки. Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Застосовним до розглядуваної справи є також висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, про те, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу. Отже, на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов`язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду. Водночас на патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів. Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом. Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення. Водночас, протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи. Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до статті 256 КУпАП уповноваженою на те особою та чи діяв патрульний поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові. Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16). Відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність (суперечність) дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських. У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача. У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин. Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві. Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності. Така правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №335/6977/22, до розгляду якої було зупинено дане апеляційне провадження, задля формування єдиної правозастосовної практики у справах за позовом фізичної особи про відшкодуванням моральної шкоди, завданої діями працівників патрульної поліції в результаті складання протоколу, у разі закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення. Таких даних за матеріалами даної справи не встановлено, отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення має безумовним наслідком відшкодування шкоди, а тому, позов задоволенню не підлягає. Відхиляються доводи апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у постанові, оскільки позивачем, окрім закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, не наведено жодних підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач по даній категорії справ звільнений від сплати судового збору в силу вимог ЗУ «Про судовий збір», апелянту компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції - Вовканича Андрія Івановича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року - задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконного притягнення до відповідальності. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином: Компенсувати Департаменту патрульної поліції 1190, 88 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: