Постанова 4824 № 367/6623/23

Єдиний унікальний номер справи № 367/6623/23 Провадження №22-ц/824/3001/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 березня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання батька, В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання батька. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 квітня 1969 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_4 . Від шлюбу з нею має двох синів: ОСОБА_3 , 1979 року народження та ОСОБА_5 , 1970 року народження. Зазначав, що за станом здоров`я не працює та з 06.10.2020 року є інвалідом 2 групи, отримує пенсію за віком (інвалідністю) в сумі 7 339,38 грн., інших джерел доходів, окрім пенсії, не має. Останні два роки тяжко хворіє, у зв`язку з чим доводиться купувати багато ліків, тому його матеріальне становище є вкрай нужденним. Його син, ОСОБА_3 , є фізичною особою-підприємцем, з його слів він має регулярні доходи, які витрачає на себе та свого малолітнього сина. В зареєстрованому шлюбі він не перебуває. Позивачу ніякої допомоги не надає, хоча в нього є можливість надавати таку матеріальну допомогу. У зв`язку з цим просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти на своє утримання в розмірі 25% відсотків від заробітку (доходу) щомісячно. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2023 року і довічно; допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу аліментів за один місяць; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , як особа, що не була залучена до участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що вона за рішенням суду щомісячно отримує від відповідача по справі аліменти на утримання їх спільної дитини у розмірі 25 % його доходів. Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання також у розмірі 25 % загального доходу за місяць. Аналогічний позов подала до суду й мати позивача. Вказані судові справи були ними ініційовані не з метою фактичного отримання грошового утримання від відповідача, оскільки між ними ніколи не було спору з даного приводу, а саме з метою наступного зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини. За таких умов вважає, що оскаржуване рішення порушує її права, що в свою чергу надає їй право на його апеляційне оскарження. У зв`язку з наведеним апелянт просила апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Крім того, у разі встановлення обставин відсутності спору між позивачем і відповідачем просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. 07 січня 2025 року до апеляційного суду від позивача та відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу. 05 березня на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання представник ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року призначено до розгляду справу за позовомТОВ «Оджас Груп», де він є також представником, на 06.03.2025 року об 11:00, він залучений до участі у справі в режимі відеоконференції. У зв`язку з тим, що у Київському апеляційному суді справа призначена на 10:30, а y Господарському суді Львівської області на 11:00, він фізично не встигне прийняти участь у двох справах одночасно, що пов`язано з часом, який необхідно для розгляду апеляційної скарги та часу, який необхідно явки на робоче місце для авторизації у ВКЗ та прийняті участі в іншій справі. Колегія суддів, дослідивши вказане клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає до задоволення. Як убачається з матеріалів справи, призначення розгляду вказаної справи було здійснено ухвалою суду 25.01.2025 року. Розгляд справи у Господарському суді Львівської області було призначено ухвалою від 13.02.2025 року. Таким чином, вказані справи були призначені завчасно і у сторони позивача було достатньо часу для вирішення питання про забезпечення можливості бути представленою в судовому засідання, як шляхом участі в ньому в режимі ВКЗ, або ж шляхом направлення до суду іншого представника. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 05.01.2021р., серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком, має 2гр. загальне захворювання. Згідно виписки про надходженням по картці ОСОБА_2 від 16.08.2023 року № 21EL8D2HHNHPGK8N за період з 01.01.2023 по 16.08.2023 щомісячне надходження коштів в розмірі 7339,38грн., з пояснень позивача вбачається, що саме 7339,38грн. є розмір його пенсії. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_3 від 28.01.2016 року є фізичною особою-підприємцем. Основною вимогою апеляційної скарги було те, що її не було залучено до справи в якості третьої особи, хоча справа стосується її прав. На цій підставі апелянт просила апеляційний суд постановити ухвалу про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до суду першої інстанції із заявою про вступ її в справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, однак ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2024 року в задоволенні такої заяви ОСОБА_1 було відмовлено. Оскільки предметом розгляду справи є питання стягнення з відповідача аліментів, а апелянт також отримує від нього аліменти на утримання їх сина, з точки зору колегії суддів апеляційного суду справа не може не зачіпати інтересів апелянта, відтак суд першої інстанції мав залучити ОСОБА_1 до участі у її розгляді, чого, однак, не зробив. В той же час колегія зважає на недоцільність вирішення даного питання на даній стадії розгляду справи. З положень ч.3 ст.352 ЦПК України вбачається, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. З урахуванням висновку апеляційного суду про наявність у апелянта права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з огляду на те, що воно зачіпає її права, наступне залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог по справі, втрачає сенс, оскільки вона і так користується правами учасника справи. Наступним доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 було те, що немає достатніх підстав вважати , що позивач потребує утримання від свого сина. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. На підтвердження вказаних норм, ОСОБА_1 зазначила, що між ОСОБА_3 та його батьками ніякого спору з приводу їх утримання ніколи не виникало. Батьки відповідача звернулися до суду з позовами про стягнення з відповідача аліментів на їх утримання вже через місяць після ухвалення рішення у справі № 367/9617/21 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. При цьому матір Відповідача ОСОБА_4 1948 р.н. має статус непрацездатної пенсіонерки з 2003 року, а батько Відповідача ОСОБА_2 1939 р.н. вийшов на пенсію ще раніше, а статус інваліда другої групи отримав у 2020 році. Таким чином, ОСОБА_1 вказує про штучність поданих до суду позову від батька відповідача на його утримання. Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Судом в ході розгляду справи було встановлено як непрацездатність позивача, так і наявність потреби в отриманні допомоги. ОСОБА_1 не було належним чином доведено відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання батька. Твердження апелянта по суті є голослівними, не підтверджені відповідними доказами, відтак не можуть бути прийняті судом. При цьому рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов колегія вважає, що апелянтом не було спростовано наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання батька. У той же час апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Так, при визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції вважав достатнім для стягнення їх у розмірі 1/6 від доходів позивача. Позивач не оскаржував рішення, відтак також погодився з достатністю визначеного судом розміру аліментів його утримання. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у позивача є двоє повнолітніх синів. Відповідно до положень Сімейного кодексу України позивач має право вимагати утриманні і від іншого свого сина. За таких умов, суд, зважаючи на право позивача на отримання утримання й з іншого свого сина, вважає за необхідне зменшити розмір присуджених ОСОБА_3 аліментів вдвічі, тобто до 1/12 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 28 серпня 2023 року (дати подання позову) - довічно. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для лише часткового задоволення скарги, зважаючи на співвідношення задоволених та відхилених позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 908, 40 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2024 року в частині розміру присуджених до стягнення аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на його утримання в розмірі 1/12 частини усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, починаючи з 28 серпня 2023 року і довічно. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько