Постанова КЦС ВС № 201/6810/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2025 року м. Київ справа № 201/6810/19 провадження № 61-9344св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач -Дніпровська міська рада, відповідачі:ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Ірина Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Демидової С. О., від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В., від 12 червня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Добровольбуд» (далі - ТОВ «Добровольбуд»), ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування, свідоцтва про право власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою.

2. Позов мотивований тим, що у 1980 році ОСОБА_6 здійснив самочинне будівництво прибудови (літ А1-1), прибудови (літ а1-1), гаражу (літ. К), а також сараїв (літ Е та И) по АДРЕСА_1 , однак право власності на це майно не оформив.

3. Згідно актового запису від 25 листопада 2001 року № 8894 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем ОСОБА_6 є його син - ОСОБА_7 , який був зареєстрований та фактично проживав зі спадкодавцем на момент смерті, а отже прийняв спадщину.

4. Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не була відкрита, а спадщина не оформлена належним чином.

5. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, а після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме 9/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

6. Рішенням Жовтневого районного суду м Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у справі № 201/1817/13 за позовом ОСОБА_8 до Дніпровської міської ради було встановлено факт боргового зобов`язання ОСОБА_7 перед ОСОБА_8 на суму 79 930 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10 000 дол. США. Визнано за ОСОБА_8 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку на АДРЕСА_1 - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7 118 грн), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3 991 грн), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2 245 грн), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7 342 грн), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4 083 грн) та літ. И (інвентаризаційною вартістю 386 грн), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814 грн, а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25 979 грн, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1 , котрі були отримані ОСОБА_7 в натурі після смерті його батька - ОСОБА_6 .

7. На підставі цього рішення суду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А. В. 14 жовтня 2013 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_8 на вказане нерухоме майно, номер запису про право власності - 3183419.

8. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року скасовано. 9. 08 листопада 2013 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. та зареєстрований в реєстрі за № 5591, за умовами якого ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_2 отримав у дар спірний об`єкт нерухомого майна.

10. Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. номер запису 3301836. 11. 23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л. І. зареєстровано за ТОВ «Добровольбуд» право власності на спірне майно, а 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д. А. номер запису 73763456, право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_1 .

12. Посилаючись на те, що договір дарування та наступні свідоцтва про реєстрацію права власності порушують права та інтереси Дніпровської міської ради, позивач, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просив суд: - визнати недійсним договір дарування 9/20 частин житлового будинку загальною площею 20,3 кв. м, на АДРЕСА_1 від 08 листопада 2013 року серія та номер № 5591, ВТО № 392154, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушевською І. Р.; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м на АДРЕСА_1 , серія та номер 21786078, видане 19 травня 2014 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області; - визнати недійсним свідоцтво про право власності на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м на АДРЕСА_1 , серія та номер НОМЕР_1, номер: 28266332 видане 17 жовтня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д. А. Скасувати записи про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м на АДРЕСА_1 : - за ОСОБА_8 номер запису права власності 3183419 від 14 жовтня 2013 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Новіковою А. В.; - за ОСОБА_2 номер запису права власності 3301836 від 08 листопада 2013 року, внесений приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І. Р.; - за ТОВ «Добровольбуд» номер запису права власності 5691808 від 23 квітня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Л. І.; - за ОСОБА_1 номер запису права власності 7376356 від 03 жовтня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Базою Д. А. Визнати відумерлою спадщину після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 9/20 частин будинку на АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ А-1, напівзруйнованої житлової прибудови літ А1-1, господарських та інженерних споруд та передати її у власність територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

13. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

14. Суди вказали на недоведеність позовних вимог міської ради. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав у спірному домоволодінні, але після смерті батька до нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не відкривалася, своїх спадкових прав на нерухоме майно не оформив.

15. Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 рокукасаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

16. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ОСОБА_7 в силу вимог статті 549 ЦК УРСР є таким, що прийняв спадщину після смерті батька ( ОСОБА_6 ). Оскільки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то на спірні правовідносини поширюються правила ЦК України 2004 року, що не було враховано апеляційним судом.

17. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Дніпровської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 9/20 частин житлового будинку загальною площею 20,3 кв. м на АДРЕСА_1 від 08 листопада 2013 року серія та номер № 5591, ВТО № 392154, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Петрушевською І. Р. Скасовано рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Новікової А. В. від 15 жовтня 2013 року, індексний № 6818125, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності - 3183419, дата та час державної реєстрації - 14 жовтня 2013 року 12:00:33). Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенської І. Р. від 08 листопада 2013 року, індексний № 7764045, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності - 3301836, дата та час державної реєстрації - 08 листопада 2013 року 16:29:57). Скасовано рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Л. І. від 19 травня 2014 року, індексний № 1312831, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Добровольбуд» на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності - 5691808, дата та час державної реєстрації - 23 квітня 2014 року 15:47:24). Скасовано рішення державного реєстратора Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Бази Д А. від 17 жовтня 2014 року, індексний № 16567035, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 9/20 частин напівзруйнованого будинку загальною площею 20,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , (номер запису про право власності - 7376356, дата та час державної реєстрації - 03 жовтня 2014 року 16:24:16). Визнано спадщину відумерлою після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з 9/20 частин будинку на АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ А-1, напівзруйнованої житлової прибудови літ А1-1, господарських та інженерних споруд та передав її у власність територіальній громаді міста Дніпра, в особі Дніпропетровської міської ради. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

18. Приймаючи постанову про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_7 в силу вимог статті 549 ЦК УРСР є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 . Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 є відумерлою, а тому відповідно до правил статті 1277 ЦК України має бути передана територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

19. Врахувавши наявність підстав для визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд вважав доведеними вимоги про визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

20. У задоволенні вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно апеляційний суд відмовив, натомість вказав, що із 16 січня 2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а тому наявні підстави для скасування рішень державних реєстраторів.

21. Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_8 не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи.

22. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

23. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дослідив копію домової книги громадян, які мешкають в буд. АДРЕСА_1 , та встановив, що у спірному будинку зареєстрований та проживає ОСОБА_9 , на права та обов`язки якого може вплинути рішення суду.

24. Крім того, суд звернув увагу, що на підставі рішення виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих від 08 жовтня 1963 року № 865 спірну частину будинку було передано не лише ОСОБА_6 , а й ОСОБА_10 , яку до участі у справі не залучено. Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. У касаційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. У липні 2024 року Дніпровська міська рада подала касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року.

27. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 201/6810/19, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

28. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20, у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 752/749/14-ц, від 15 вересня 2021 року у справі № 201/6810/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 203/5561/16, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга мотивована тим, що клопотання про долучення до матеріалів справи копії домової книги громадян, які мешкають в буд. АДРЕСА_1 , не заявлялось і судом апеляційної інстанції не вирішувалось. При цьому не надано доказів поважності причин не подання цього доказу до суду першої інстанції.

31. Вказує, що апеляційним судом не встановлено чи жива натепер ОСОБА_10 та яке вона має відношення до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У серпні 2024 року ОСОБА_4 , від імені якої діє представник ОСОБА_11 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

33. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_9 є сином ОСОБА_12 , який зареєстрований та на час вирішення спору проживає в спірному будинку. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

34. Рішенням Жовтневого РВК № 865/8 від 08 жовтня 1963 року визнано право власності на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці під АДРЕСА_1 , яке складається: з будинку під літ. Б-1 з 3-х кімнат, житловою площею 27,1 кв.м, корисною площею 33,1 кв.м, що становить 11/20 частин від всього домоволодіння за ОСОБА_13 ; з будинку під літ. А-1 із 4х кімнат, житловою площею 36,6 кв.м, корисною площею 47,2 кв.м , що становить 9/20 частин від всього домоволодіння - за ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Закріплено у безстрокове користування співвласників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 земельну ділянку під АДРЕСА_1 на площі 800 кв.м.

35. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у справі № 201/1817/13 за позовом ОСОБА_8 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_15 , Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту боргового зобов`язання, визнання права власності на будівельні матеріали і визнання права власності на частину домоволодіння, позовні вимоги задоволено частково та встановлено факт боргового зобов`язання ОСОБА_7 перед ОСОБА_8 на суму 79 930 грн, що станом на 29 січня 2013 року відповідає 10 000 дол. США. Визнано за ОСОБА_8 право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які складаються з 9/20 частин будинку по АДРЕСА_1 , а саме - напівзруйнованого пожежею житлового будинку літ. А-1 (інвентаризаційною вартістю 7 118 грн.), напівзруйнованої житлової прибудови літ. А1-1 (інвентаризаційною вартістю 3 991 грн.), прибудови літ. а1-1 (інвентаризаційною вартістю 2 245 грн.), гаража літ. К (інвентаризаційною вартістю 7 342 грн.), сараїв літ. Е (інвентаризаційною вартістю 4 083 грн.) та літ. И (інв. вартістю 386 грн.), вбиральні літ. Ж (інвентаризаційною вартістю 814 грн.), а також господарських та інженерних споруд (воріт, вимощення, підпірних стін, огорожі, сходів, хвіртки), на загальну суму 25 979 грн, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1 , які були отримані ОСОБА_7 в натурі після смерті його батька - ОСОБА_6 .

36. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року скасоване рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року у справі № 201/1817/13 та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

37. На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Новіковою А. В. 14 жовтня 2013 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_8 на спірне нерухоме майно, номер запису про право власності 3183419. 38. 08 листопада 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. та зареєстрований у реєстрі за № 5591, за умовами якого ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_2 отримав у дар спірний об`єкт нерухомості майна.

39. Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. номер запису 3301836. 40. 23 квітня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Іванченко Л. І. зареєстровано за ТОВ «Добровольбуд» право власності на спірне майно. 41. 03 жовтня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Базою Д. А. право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 , номер запису 73763456.

42. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

44. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

45. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що до участі у справі залучені не всі належні відповідачі, зокрема, ОСОБА_10 , за якою, разом із ОСОБА_6 , на підставі рішення виконкому Жовтневої райради депутатів трудящих від 08 жовтня 1963 року № 865 було визнано право власності на 9/20 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

46. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_9 , який на час вирішення справи зареєстрований та проживає у спірному будинку.

47. Верховний Суд вважає правильними по суті висновки апеляційного суду щодо відмови у позові, однак не може погодитись з мотивами такої відмови.

48. Позивачем не заявлено жодних вимог до ОСОБА_9 , а останній не оскаржує судові рішення у розглядуваній справі. Сам по собі факт реєстрації ОСОБА_9 у спірному домоволодінні не свідчить про те, що він має бути належним відповідачем за вимогами міської ради про визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ТОВ «Добровольбуд», ОСОБА_1 , а також визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_7 на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_1 .

49. Щодо необхідності залучення до участі у справі ОСОБА_10 , то колегія суддів звертає увагу, що судами у справі № 412/15620/2012 (412/15620/12) встановлено, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 1979 року право власності на 9/20 частин спірного домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_6

50. За наявності вказаного рішення суду, ухваленого у 1979 році, посилання апеляційного суду на рішення виконкому 1963 року не свідчить про те, що ОСОБА_10 є належним відповідачем у цій справі.

51. Крім того, слушними є й доводи міської ради про відсутність відомостей, що ОСОБА_10 жива і до неї можливо пред`явити будь-який позов.

52. Щодо мотивів відмови у позові, колегія суддів дійшла таких висновків.

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) дійшла висновку, що при відчуженні спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації його вартості. У спірних правовідносинах підлягає застосуванню аналогія закону, що регулює подібні правовідносини, зокрема положення статті 1280 ЦК України.

54. Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

55. Законодавство про спадщину передбачає, що перехід прав на спадкове майно відбувається на підставі споріднення або факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини як член сім`ї спадкодавця. Правопідверджуючим документом на спадкове майно при цьому є свідоцтво про право на спадщину (стаття 66 Закону України «Про нотаріат»). Відсутність таких спадкоємців та інших осіб, що спільно проживали зі спадкодавцем як члени сім`ї, свідчить про відсутність спадкоємців усіх п`яти черг, передбачених законом.

56. Водночас ЦК України запобігає таким ситуаціям, коли відсутність спадкоємців має наслідками відсутність власників спадкового майна та його занепад. А тому передбачає у такому випадку перехід прав на це майно до територіальної громади за місцем знаходження цього майна (стаття 1277 ЦК України). Тому в разі відсутності спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття у територіальної громади виникає інтерес щодо переходу спадкового майна у власність громади.

57. Зокрема, у частинах першій та другій статті 1277 ЦК України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

58. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Однак відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.

59. Інтерес територіальної громади в отриманні спадкового майна у власність громади в разі відсутності спадкоємців є наслідком неотримання спадщини будь-ким зі спадкоємців або наслідком їх відсутності взагалі. Такі правовідносини є подібними до спадкових, хоч до них у цілому не відносяться.

60. Захист інтересу територіальної громади щодо відумерлого майна повинен регулюватись та здійснюватися таким самим способом, виходячи з тих самих принципів, як і можливість захистити своє право спадкоємцем, який своєчасно спадщину не прийняв, вона була визнана відумерлою та продана іншій особі.

61. Стаття 1280 ЦК України передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті.

62. Таким чином, застосовуючи аналогію закону, територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача має право на отримання лише грошової компенсації. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та в разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо така особа є добросовісним набувачем.

63. Захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а тому з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.

64. В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 14-23цс24) вказано, що «на переконання Великої Палати Верховного Суду, яке знайшло своє відображення в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15, стягнення на користь територіальної громади грошового еквіваленту майна, яке входило до складу спадщини (його ринкової вартості), в повній мірі відновить порушене право та законний інтерес територіальної громади, а також не перешкоджатиме задоволенню вимог кредиторів спадкодавця, адже правовий режим грошової компенсації за відчужене майно не відрізняється від правового режиму конкретного об`єкта нерухомого майна, за який така компенсація стягується».

65. Крім того в ухвалі від 03 квітня 2024 року у справі № 569/18608/21 (провадження № 14-23цс24) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що з часу прийняття 14 грудня 2022 року постанови у справі № 461/12525/15-ц із висновком щодо застосування статті 1280 ЦК України до правовідносин за участі територіальної громади цей висновок не застарів, а такі вади тієї постанови, які б зумовлювали потребу відступлення від нього, - відсутні.

66. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23), дійшов таких висновків: «Територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації; закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем; з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин. Отже, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на компенсацію вартості спадкового майна за ринковими цінами, а тому позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Києва задоволенню не підлягають. Крім того, суди не врахували, що саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц; від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13)».

67. За умов, коли спадщина не набула статусу відумерлої, зокрема за наслідком набрання судовим рішенням законної сили про визнання її такою, і це право не зареєстровано за територіальною громадою, орган місцевого самоврядування не є власником або законним користувачем спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому у нього немає підстав для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника або користувача (див. постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 521/2553/19 (провадження № 61-16331св21).

68. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).

69. У справі, яка переглядається, суди встановили, що після смерті ОСОБА_6 право власності на спірне майно було почергово зареєстроване за ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ТОВ «Добровольбуд», а на час вирішення спору право власності на спірну частину домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

70. Серед підстав розглядуваного позову міської ради відсутні доводи про те, що останній набувач спірного майна є недобросовісним набувачем.

71. За цих обставин та з огляду на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22, які відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України підлягають врахуванню під час вирішення цієї справи, територіальна громада має право на грошову компенсацію вартості спірного майна, а позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою та передачу її у власність територіальної громади задоволенню не підлягають.

72. Ці висновки узгоджуються як із постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 754/446/22, так і з прийнятими після її ухвалення Верховним Судом постановами від 15 січня 2025 року у справі № 761/16797/21, від 22 січня 2025 року у справі № 643/3012/20, від 05 лютого 2025 року у справі № 757/53137/21-ц.

73. Крім того, у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц Велика Палата Верховного Суду погодилась з тим, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за набувачем майна є неналежним способом захисту.

74. Подібного за змістом висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла також постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 147) та від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34).

75. Отже, за обставин цієї справи вимоги про визнання недійсним договору дарування, визнання недійсними свідоцтв про право власності та скасування внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності, є неналежними способами захисту і задоволенню не підлягають.

76. Враховуючи, що розгляд справи у судах розпочався у 2019 року, а справа втретє переглядається Верховним Судом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності повернення справи на новий розгляд, а вважає за можливе частково задовольнити касаційну скаргу та змінити мотиви апеляційного суду щодо відмови у позові, виклавши їх в редакції цієї постанови.

77. Оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року вже скасовано апеляційним судом, повторне його скасування ще й Верховним Судом не вимагається.

78. Окрім Дніпровської міської ради, судові рішення у цій справі інші учасники справи або особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки - не оскаржують.

79. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

80. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2024 року змінити в частині мотивів відмови у позові, виклавши їх в редакції цієї постанови Верховного Суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович