Постанова 4876 № 904/3955/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3955/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Чус О.В., Іванова О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024р. (суддя Перова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 11.11.2024р.) у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ", м. Кривий Ріг до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальність "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" заборгованості за договором поставки № 890 від 31.05.2023р., у сумі 221 794,78 грн., з яких: основний борг становить 171 926,00 грн., пеня - 37 443,70 грн., інфляційні витрати - 8 495,02 грн., 3% річних - 3 930,06 грн..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" заборгованість за договором поставки № 890 від 31.05.2023р., у розмірі 171 926,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 495,02грн., 3 % річних, у розмірі 3 930,06 грн., судовий збір, у розмірі 2 765,26 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 27 000,00 грн.. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області неповно досліджено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, Скаржник вказує на те, що позивачем не доведено надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, зокрема рахунків-фактури (п. 2.2. договору), що є передумовою для здійснення оплати за поставлений товар. А відтак, на думку Скаржника, у відповідача не настав обов`язок здійснювати оплату за товар, а нарахування 3 % річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необгрунтованим та неправомірним. Скаржник зазначає на тому, що відповідно до п. 6.1 договору, сторона, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов`язань за цим Договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем Сторін, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим Договором. Термін виконання зобов`язань за Договором автоматично продовжується на час дії обставин непереборної сили... (п. 6.3. Договору). При цьому, Скаржник вказує на те, що компетентним органом - ТПП України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022р. і по теперішній час.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Дармін М.О., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3955/24. Матеріали справи № 904/3955/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024р. у справі №904/3955/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4542 грн. 00 коп.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розпорядженням керівника апарату від 01.04.2025р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/3955/24, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами. Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019р. у справі № 904/1820/18 до свого провадження.

7. Встановлені судом обставини справи 31.05.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Суха балка" (покупець) укладено договір поставки № 890, за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (додатках) обов`язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (п.1.2. договору). Умови поставки товару визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010р. та вказуються сторонами у специфікаціях (п. 2.1. договору). Постачальник комплектує товар наступними документами: рахунком-фактурою, сертифікатом якості виробника (посвідченням про якість), видатковою накладною (п. 2.2. договору). Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару (п. 2.5. договору). Постачальник здійснює поставку товару у строк вказаний у специфікації (п. 2.6. договору). Відповідно до п. 4.1. договору, вартість товару, що поставляється за цим договором визначається відповідно до загальної вартості всіх специфікацій, або видаткових накладних, складених сторонами протягом дії цього договору. Покупець здійснює оплату за товар згідно умов, вказаних у специфікаціях. Вартість товару погоджена сторонами у специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених договором (п. 4.2. договору). Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.5. договору). У випадку прострочення поставки або недопоставки товару в строки, визначені цим договором, або не надання (несвоєчасне надання) документів, зазначених у п.2.3. договору, постачальник зобов`язується на вимогу покупця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, або не надання супровідних документів (п. 5.1. договору). За невиконання або неналежне виконання інших зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України (п. 5.3. договору). У разі неоплати (несвоєчасної оплати) товару, якщо такий товар був відвантажений покупцеві на умовах відстрочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення оплати (п. 5.6. договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1. договору). Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього. В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. 31.05.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 890 від 31.05.2023р. на поставку товару: костюм чоловічий робочий, виробник ТОВ Прайм Стайл ЛТД, Україна, код УКТЗЕД 6203, у кількості 92 шт., ціна за од. 970,00 грн., сума без ПДВ 89 240,00грн, загальна вартість з ПДВ 107 088,00 грн. Умови оплати: оплата з поточного рахунку протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця та підписання видаткової накладної на товар (п. 2 Специфікації). Термін поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, електронною поштою (п. 5 Специфікації). Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 107 088,00 грн., з ПДВ (а.с.39). 24.07.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 2 до договору поставки № 890 від 31.05.2023р. на поставку товару: костюм чоловічий робочий, виробник ТОВ Прайм Стайл ЛТД, Україна, код УКТЗЕД 6203, у кількості 208 шт., ціна за од. 970,00 грн., сума без ПДВ 201 760,00 грн., загальна вартість з ПДВ 242 112,00 грн.. Умови оплати: оплата з поточного рахунку протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця та підписання видаткової накладної на товар (п. 2 Специфікації). Термін поставки: протягом 30 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, електронною поштою (п. 5 Специфікації). Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 349 200,00 грн., з ПДВ (а.с.40). 09.11.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 3 до договору поставки № 890 від 31.05.2023р. на поставку товару: - куртка від костюму ОПЗ утеплена, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 5 шт., ціна за од. 880,00 грн., сума без ПДВ 4 400,00 грн.; - куртка від костюму ОПЗ, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 625,00 грн., сума без ПДВ 625,00 грн.; - брюки від костюму ОПЗ, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 455,00 грн., сума без ПДВ 455,00 грн.; - жилет сигнальний чоловічий розмір, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 230,00 грн., сума без ПДВ 230,00 грн.; - костюм шахтарський, розмір 48-50, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 1 150,00 грн., сума без ПДВ 1 150,00 грн.; - костюм чоловічий ОПЗ утеплена, розмір 56-58, зріст 7-8, код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 1 080,00 грн., сума без ПДВ 1 080,00 грн.. Умови оплати: за фактом поставки протягом 45 календарних днів з дати поставки (п. 2 Специфікації). Термін поставки: протягом 3 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, яка направляється електронною поштою (п. 5 Специфікації). Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 358 728,00 грн., з ПДВ (а.с.41). 11.12.2023 р. сторонами підписано Специфікацію № 4 до договору поставки № 890 від 31.05.2023р. на поставку товару: куртка від костюму ОПЗ утеплена, розмір 52-54, зріст 3/4 (170-176), код УКТЗЕД 6203, у кількості 1 шт., ціна за од. 880,00 грн., сума без ПДВ 880,00 грн., загальна вартість з ПДВ 1 056,00,00 грн.. Умови оплати: за фактом поставки протягом 45 календарних днів з дати поставки (п. 2 Специфікації). Термін поставки: протягом 3 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця, яка направляється електронною поштою (п. 5 Специфікації). Загальна сума по договору, з урахуванням даної Специфікації, складає 360 654,00 грн., з ПДВ (а.с.42). Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що ним належним чином виконані усі зобов`язання за договором, поставлено товар в узгоджені сторонами специфікаціях строки, на загальну суму 241 926,00 грн., натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав. На підтвердження виконаних зобов`язань по спірному договору позивачем додано: - Специфікацію № 2 від 24.07.2023р., видаткову накладну № 148/23 від 21.09.2023р., на суму 81 480,00грн, товарно-транспортну накладну № 20/23 від 21.09.2023р., рахунок-фактуру № 148/23 від 21.09.2023р., довіреність № 0001100 від 21.09.2023р., податкову накладну 1254 від 21.09.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.43, 44-48); - видаткову накладну № 159/23 від 05.10.2023р., на суму 81 480,00 грн., товарно-транспортну накладну № 21/23 від 05.10.2023р., рахунок-фактуру № 159/23 від 05.10.2023р., довіреність № 0001155 від 04.10.2023р., податкову накладну 1286 від 05.10.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.50-54 ); - видаткову накладну № 170/23 від 12.10.2023р., на суму 67 512,00 грн., товарно-транспортну накладну № 22/23 від 12.10.2023р., рахунок-фактуру № 170/23 від 12.10.2023р., довіреність № 0001182 від 12.10.2023р., податкову накладну 1288 від 12.10.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.55-60); - Специфікацію № 3 від 09.11.2023р., видаткову накладну № 198/23 від 15.11.2023р., на суму 870,00 грн., рахунок-фактуру № 198/23 від 14.11.2023р., довіреність № 0001317 від 15.11.2023р., податкову накладну 1311 від 15.11.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.61-65); - видаткову накладну № 190/23 від 15.11.2023р., на суму 9 528,00 грн., рахунок-фактуру № 190/23 від 07.11.2023р., податкову накладну 1305 від 15.11.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.66-70); - Специфікацію № 4 від 11.12.2023, видаткову накладну № 435/23 від 19.12.2023р., на суму 1 056,00 грн., рахунок-фактуру № 190/23 від 27.11.2023р., податкову накладну 1343 від 19.12.2023р., яка була направлена на реєстрацію в ЄРПН (а.с.71-75). Зазначені видаткові накладні підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень. Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач частково здійснив оплату, на загальну суму 70 000,00 грн. за видатковою накладною № 148/23 від 21.09.2023р. (15.11.2023р. 15 000,00грн, 21.11.2023р. 15 000,00 грн., 28.11.2023р. 20 000,00 грн., 12.12.2023р. 20 000,00 грн.). Заборгованість складає 171 926,00 грн. (за видатковою накладною № 148/23 від 21.09.2023р., у розмірі 11 480,00 грн., № 159/23 від 05.10.2023р. - 81 480,00 грн., № 170/23 від 12.10.2023р. 67 512,00 грн., № 198/23 від 15.11.2023р. 870,00 грн., № 190/23 від 15.11.2023р. 9 528,00 грн., № 435/23 від 19.12.2023р. 1056,00 грн.). Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості поставленого товару та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів внаслідок порушення (прострочення у виконанні) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі товару. Беручи до уваги правову природу укладеного між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ СТАЙЛ ДМ" Договору поставки №890 від 31.05.2023р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору. Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України, ст. ст. 655, 662 та 663 ЦК України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором, разом з товаросупровідними документами. Означений обов`язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання коштів за поставлений товар та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати поставленого товару за договором, що зумовлює право Позивача у разі неповної або несвоєчасної оплати товару на нарахування у відповідності до ст. 625 ЦК України матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, та трьох процентів річних, а також суми вартості товару у розмірі встановленому умовами договору. Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач зазначає про те, що Відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки №890 від 31.05.2023 р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість, в сумі 171 926 грн. 00 коп.. На підставі ст. 625 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати за загальний період з грудня 2023р. по липень 2024р., в розмірі 8 495,02 грн., а також 3% річних, за загальний період прострочення з 06.11.2023р. по 19.08.2024р., розмірі 3 930,06 грн.. Судом першої інстанції встановлено, що строк оплати товару на суму 171 926,00 грн. 00 коп. є таким, що настав. Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву також вбачається, що Відповідач не заперечує факт отримання товару, при цьому, вважає, що строк його оплати не настав, з огляду на те, що Позивачем не було надано Відповідачу пакет документів, передбачений, зокрема, п. 2.2. договору. Доводи Скаржника щодо не доведення Позивачем доказів виникнення у Відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, виходячи з наступного. Верховний Суд у постанові від 29.08.2019р. у справі № 905/2245/17 зазначив наступне: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України". Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018р. у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 р. у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 р. у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 р. у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 р. у справі № 915/400/18). Отже, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за поставлений товар. За своєю природою, рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки №890 від 31.05.2023р. та видаткових накладних № 148/23 від 21.09.2023р., № 159/23 від 05.10.2023р., № 170/23 від 12.10.2023р., № 198/23 від 15.11.2023р., № 190/23 від 15.11.2023р., № 435/23 від 19.12.2023р.. Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, передбачені ст. 666 ЦК України. Так, відповідно до ст. 666 ЦК України:

1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Слід зазначити, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів: звернення Відповідача до Позивача з вимогою надати документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання; відмови Відповідача від договору поставки №890 від 31.05.2023р.; доказів повного повернення отриманого за видатковими накладними № 148/23 від 21.09.2023р., № 159/23 від 05.10.2023р., № 170/23 від 12.10.2023р., № 198/23 від 15.11.2023р., № 190/23 від 15.11.2023р., № 435/23 від 19.12.2023р. товару, на суму 171 926 грн. 00 коп.; відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання Позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі. Отже, Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження реалізації ним можливостей, передбачених ч. 2 ст. 666 ЦК України щодо відмови від отримання товару в зв`язку з ненаданням йому необхідних документів. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк оплати товару настав з урахуванням строку, визначеного у Специфікаціях №2 від 24.07.2023р., № 3 від 09.11.2023р., № 4 від 11.12.2023р.. Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості, у розмірі 171 926,00 грн. сторонами не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми з відповідача на користь позивача, у розмірі 171 926,00 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вказане вище спростовує також і доводи апелянта про відсутність у нього обов`язку зі здійснення оплати 3% річних та інфляційних. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549 - 552, 611, 625 ЦК України. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (пункт 8.35). Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 (п. 8.22)). Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що вимоги Позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних, які перераховані судом першої інстанції, підлягають стягненню відповідно до оскаржуваного рішення, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки. Судова колегія зазначає, що рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог, про стягнення з відповідача пені, у розмірі 37 443,70 грн. не є предметом апеляційного оскарження, отже, в силу положень ст. 269 ГПК України, оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції. Доводи апелянта, який вважає себе звільненим в порядку п. 6.1. Договору від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань з посиланням на лист Торгово-промислової палати України (далі ТПП) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які у зв`язку з введенням воєнного стану з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання по договору, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст.14-1 Закону «Про ТПП в Україні»). Верховний Суд у постанові від 07.06.2023р. у справі № 906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. Умовами п. 6.1. договору сторони погодили, що сторона, винна в повному або частковому невиконанні своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин, а саме: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження у судових і державних органів, стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, що перешкоджають або роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором. При настанні зазначених вище обставин непереборної сили сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за договором, повинна в десятиденний термін будь-якими способами сповістити про них іншу сторону. У разі недотримання зазначених умов сторона не має права посилатися на форс-мажорні обставини, як на підставу невиконання (неналежного виконання) своїх договірних зобов`язань. Зазначені обставини і момент їх настання повинні бути належним чином підтверджені Торгово-промисловою палатою України (п. 6.2. договору). Термін виконання зобов`язань за договором автоматично продовжується на час дій обставин непереборної сили, за умови своєчасного повідомлення про настання названих обставин (п. 6.3. договору). Якщо обставини, зазначені в п.6.1., будуть тривати більше 2-х місяців, кожна зі сторін має право розірвати договір з здійсненням взаємних розрахунків на день розірвання (п. 6.4. договору). Колегія суддів акцентує увагу на тому, що хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Матеріали даної справи не містять жодного доказу сповіщення відповідачем позивача, в порядку визначеному п. 6.2 договору, про наслідки виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, що наступили і можливі їх наслідки. Верховний Суд у постанові від 25.01.2022р. по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 р. по справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із Позивачем по договору поставки № 890 від 31.05.2023р., як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 р. в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором. Введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 р. у справі № 904/3955/24 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя О.Г. Іванов