Постанова 4811 № 465/1226/24

Справа № 465/1226/24 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С. М. Провадження № 22-ц/811/2761/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючої: Н.П. Крайник суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри при секретарі: Л.М. Чиж розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту родинних відносин та внесення змін до актового запису про народження, - в с т а н о в и в: 05 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив встановити факт батьківства, а саме що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов обґрунтовував тим, що його мати - ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 01.08.1995 року його прізвище було зазначено зі слів матері - ОСОБА_7 , а по батькові ОСОБА_8 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встигли зареєструвати шлюб, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер у віці 26 років. При цьому за життя ОСОБА_5 визнавав його ( ОСОБА_3 ) своїм сином, опікувався та допомагав матері у його вихованні, не ухилявся від виконання батьківських обов`язків. Протягом всього сімейного життя вони так і не зареєстрували шлюб, однак разом виховували дитину, вели спільне господарство, разом організовували свій побут, проводили дозвілля. З долучених до позовної заяви фотографій вбачається, що померлий ОСОБА_5 неодноразово проводив час з ним та ОСОБА_4 , що безспірно свідчить про спільне проживання його батьків та визнання померлим його сином. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , яка була його бабусею. Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належне їй майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 . 23.05.2023 року він звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юрків О.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 . Однак, приватним нотаріусом йому було роз`яснено, що з огляду на те, що в його свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 01.08.1995 року зазначено прізвище ОСОБА_7 , встановити, що ОСОБА_5 був його батьком, а ОСОБА_9 - бабусею, неможливо. Тому, встановлення батьківства необхідне йому для оформлення спадщини після смерті бабусі. Крім того, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрків О.М. повідомила, що до неї звернулась невідома йому особа з заявою про прийняття спадщини за заповітом від 03.03.2016 року, згідно якого ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . У липні 2023 року він звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луцевич М. Д. в реєстрі за номером 168 від 03 березня 2016 року (справа №463/5630/23). Судом у даній справі відкрито провадження, однак станом на час звернення до суду з даним позовом така по суті не розглянута. Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що ОСОБА_3 не долучено до позовної заяви та не надано суду належних доказів на підтвердження того, що його мати та ОСОБА_5 спільно проживали та вели спільне господарство до його народження, спільно виховували та утримували його, а також належних доказів того, що померлий ОСОБА_5 за життя визнавав позивача своїм сином. Позивачем було долучено до позовної заяви копії фотографій, з яких неможливо встановити хто на них зображений, копію закордонного паспорта ОСОБА_5 та копію його екзаменаційної картки водія. Вважає, що зазначені докази не можуть бути достатніми для ухвалення рішення про встановлення факту батьківства. Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3 , врахував як докази пояснення свідків щодо визнання померлим ОСОБА_5 батьківства щодо позивача. Проте зазначені свідки не вповній мірі були обізнані з зазначеними обставинами, оскільки свідок ОСОБА_10 на час народження позивача проживала поза межами України в російській федерації, повернулася в Україну вже після народження позивача у 1996 році. Показаннями свідка ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на думку апелянта, не підтверджується, що ОСОБА_5 спільно проживав з матір`ю позивача та вони вели спільне господарство до його народження, спільно виховували та утримували дитину, а також того, що померлий ОСОБА_5 за життя визнавав позивача своїм сином. Свідок ОСОБА_13 є бабусею позивача та матір`ю третьої особи ОСОБА_4 , а відтак її покази слід оцінювати критично, оскільки вона є близьким родичем позивача та зацікавлена у позитивному для нього вирішенні справи. При цьому, клопотання про її допит було подано та задоволено судом з порушенням вимог ч. 2 ст. 91 ЦПК України, оскільки було подане поза межами підготовчого провадження. Крім того, показання свідків є поверхневими та не послідовними. Разом з тим, встановлення факту батьківства не може ґрунтуватися лише на показаннях свідків. Позивач не надав суду першої інстанції належних доказів на підтвердження підставності позовних, вимог, зокрема листування, інформації про спільні покупки, анкети тощо, на підтвердження доводів позивача про стійкі, тривалі стосунки його матері ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_5 . Таким чином, достовірних доказів визнання померлим ОСОБА_5 свого батьківства щодо ОСОБА_3 позивачем не надано, що є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У засіданні колегії суддів представник ОСОБА_1 - Чліянц А.А. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, однак, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Відповідно до ч. 3ст. 53 КпШС України при встановленні батьківства суд бере до уваги сумісне проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини та особою, батьківство якої встановлює суд, до народження дитини, або сумісне виховання чи утримання ними дитини, або докази, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Згідно ст. 55 КпШС України при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. Як зазначено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_1 , виданого 01 серпня 1995 року), його батьками зазначено ОСОБА_13 та ОСОБА_4 . Згідно актового запису про народження № 4318 від 01 серпня 1995 року, підствою для запису відомостей про батька ОСОБА_3 є заява матері. Відповідно до запису акта про смерть № 6967 від 03 грудня 1998 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_5 померла матір ОСОБА_5 - ОСОБА_9 . 23.05.2023 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юрків О.М. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Юрків О.М. повідомила ОСОБА_3 про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 у зв`язку з відсутністю документів на підтвердження його родинних зв`язків з померлою ОСОБА_9 . Також від приватного нотаріуса Вронському М.Г. стало відомо про наявність складеного ОСОБА_9 заповіту від 03 березня 2016 року, згідно якого ОСОБА_9 заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту батьківства, ОСОБА_3 посилався на те, що до та після його народження ОСОБА_4 (матір) та ОСОБА_5 , прізвище якого у свідоцтві про народження позивача зазначено як ОСОБА_7 , до моменту смерті останнього проживали разом та вели спільне господарство, померлий визнавав себе його батьком та брав безпосередню участь у його вихованні. Згідно пояснень третьої особи ОСОБА_4 , наданих в суді першої інстанції, ОСОБА_5 був її цивільним чоловіком. Вони разом проживали у АДРЕСА_3 . У 1995 році в них народився син ОСОБА_14 (позивач). Сина ОСОБА_15 записала в РАЦСі на своє призвище, оскільки реєструвала його сама та працівника РАЦСу їй було роз`яснено необхідність внесення саме таких даних щодо батька дитини. На підставі показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом проживали за адресою АДРЕСА_3 без реєстрації шлюбу. Вони планували одружитись, однак ОСОБА_5 у віці 26 років захворів і помер. За час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у них народився син ОСОБА_14 , якого померлий ОСОБА_5 вважав своїм сином. У матеріалах справи наявні фотографії, на яких зображені матір позивача разом з позивачем та ОСОБА_5 , фотографії позивача з ОСОБА_5 . Проаналізувавши досліджені судом письмові докази та покази свідків, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що матеріалами справи доведено, що при житті ОСОБА_5 визнавав факт свого батьківства стосовно позивача, проживав разом з ним та його матір`ю ОСОБА_13 за адресою АДРЕСА_3 , займався його вихованням та утриманнням, що є підставою для встановлення факту, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, на день смерті ОСОБА_5 позивачу було не більше трьох років, а відтак за такий короткий проміжок часу інших доказів на підтвердження доводів про стійкі, тривалі стосунки його матері ОСОБА_4 з померлим ОСОБА_5 , про які зазначає апелянт, зокрема листування, інформації про спільні покупки, анкети тощо, він не взмозі надати. Однак, позивачем до матеріалів справи долучено копії особистих документів померлого ОСОБА_5 , а саме - копію закордонного паспорта та копію його екзаменаційної картки водія, що може підтверджувати проживання останнього разом з матір`ю позивача, оскільки такі документи залишилися в квартирі матері позивача. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, районний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку в їх сукупності та взаємозв`язку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, при цьому обґрунтовано врахував покази свідків як один з належних засобів доказування у даній категорії справ. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28 березня 2025 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: Я.А. Левик М.М. Шандра