Постанова 4824 № 757/59424/23-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 березня 2025 року м. Київ Справа № 757/59424/23 Провадження: № 22-ц/824/3953/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С. В., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, в с т а н о в и в: У грудні 2023 року ОСББ «Старонаводницька 6-Б» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 червня 2016 року відбулися установчі збори співвласників вказаного будинку та створено ОСББ «Старонаводницька 6-Б». Фактичну діяльність з управління вказаного будинку ОСББ «Старонаводницька 6-Б» почало з 01 квітня 2018 року. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У відповідача перед ОСББ наявна заборгованість по цільовому одноразовому внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію у розмірі 3 805 грн (88,5*43грн). Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року позов ОСББ «Старонаводницька 6-Б» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Старонаводницька 6-Б» суму заборгованості з оплати цільового одноразового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію у розмірі 3 805 грн, судовий збір у розмірі 2 481 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив визнати нечинним рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у представника позивача відсутні належні повноваження на представництво ОСББ «Старонаводницька 6-Б», оскільки ОСОБА_2 не мала право підписувати договір та /або видавати довіреності без відповідного рішення загальних зборів. Також вважав, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки вказаний спір стосується захисту права особи як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного діяльністю юридичної особи. Вказав і про те, що матеріали справи не містять доказів несплати ним, відповідачем, цільових внесків. Вважав, заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу не доведеними та не співмірними із розміром заявлених позовних вимог. Ухвалами Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Золотопуп С.В. в інтересах ОСББ «Старонаводницька 6-Б» заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи, 02.06.2016 на підставі ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 за рішенням установчих зборів, що оформлені протоколом, для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території було створено ОСББ «Старонаводницька, 6-б». Державна реєстрація проведена 02.02.2018. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Управителями зазначеного будинку є ОСББ «Старонаводницька, 6-б» на підставі протоколів установчих зборів від 02.06.2016, від 07.12.2018, від 31.05.2021. Фактична діяльність із управління багатоквартирним будинком ОСББ «Старонаводницька, 6-б» почалась з 01.04.2018, після його державної реєстрації, яка відбулась 02.02.2018. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку затверджено рішеннями загальних зборів членів ОСББ «Старонаводницька, 6-б» від 02.06.2016, від 07.12.2018, від 31.05.2021. 31.05.2021 на загальних зборах ОСББ «Старонаводницька 6-Б» було прийнято рішення про організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 та затверджено одноразовий внесок на їх фінансування в розмірі 43 грн кв.м, який підлягає оплаті в розмірі 50% від цієї суми протягом місяця, який настає за місяцем прийняття рішення загальними зборами ОСББ «Саронаводницька 6-Б» з цього питання порядку денного та 50% протягом наступного місця. Відповідач не виконував свої зобов`язання щодо вчасної сплати щомісячних внесків, затверджених рішеннями загальних зборів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 3805,50 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Так, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 4 зазначеного Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Відповідно до абз.5 ч.9 ст.10 Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту. Також згідно з абз.1-5 ч.20 ст.10 Закону до компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням. Відповідно до ч.3 ст.13 вказаного Закону, у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду. У відповідності до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаній брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Утримання будинку та прибудинкової території об`єднання співвласників багатоквартирного будинку забезпечується як самим об`єднанням, так і відповідними підприємствами-виконавцями послуг. Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Згідно з ч.ч.1,2 ст.7 України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Отже, згідно із зазначеними нормами чинного законодавства співвласники квартир (нежитлових приміщень), які є фактичними споживачами послуг, що надаються створеним у такому будинку ОСББ зобов`язані оплатити всі необхідні внески та платежі, пов`язані з утриманням будинку та прибудинкової території. Факт відсутності договору про надання таких послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення співвласника від оплати послуг у повному обсязі. Схожий по суті правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц. Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачів є щомісячна сплата позивачу внесків (платежів) на утримання будинку та прибудинкової території. За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1 та споживач послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надає ОСББ «Старонаводницька 6-Б», зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири та прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані послуги. Матеріали справи свідчать, що позивач ОСББ «Старонаводницька 6-Б» свої зобов`язання виконує належним чином, здійснює надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , в якому відповідач ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 . Натомість відповідач,отримуючиі користуючисьцими послугами, вчасно їх не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість по цільовому одноразовому внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію у розмірі 3805,50 грн. Крі того, встановлено, що відповідач не звертався до позивача із заявами про неякісне і неналежне надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території, та не відмовлявся від їх отримання. Ураховуючи відсутність даних про своєчасну сплату відповідачем вказаного одноразового внеску, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача одноразового цільового внеску в сумі 3 805,50 грн. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не спростував факту наявності у нього вказаної заборгованості, крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що зазначені рішення загальних зборів ОСББ «Старонаводницька 6-Б», зокрема, в частині встановлення видів послуг та їх вартості, визнані судом незаконними та скасовані. Відхиляючи доводи скаржника про відсутність будівельних та бухгалтерських документів щодо введення в експлуатацію та взяття на бухгалтерський облік ОСББ будівель та споруд, задіяних в організації режиму доступу до будинку, як на підставу звільнення відповідача від сплати цільового внеску на організацію режиму контролю доступу на прибудинкову територію, оскільки ОСББ«Старонаводницька 6-Б» відповідно до ч.5 ст.4, абз.2 ч.2 ст.22 Закону України «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» господарче забезпечення діяльності об?єднання здійснює власними силами (шляхом самозабезпечення) за рахунок внесків співвласників. Безпідставними є і доводи скаржника про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки предметом позову у цій справі є зобов`язання, які виникли у зв`язку з обов`язком відповідача сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, а не захист права відповідача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного діяльністю юридичної особи (позивача). Заявлені позивачем позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ, відповідач таких вимог також не заявив. Отже, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, вказанийспір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Відхиляються колегією суддів й доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Золотопуп С.В. не має права на представництво позивача у суді за відсутності рішень загальних зборів і правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б». Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Частиною сьомою статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про ЄСІТС та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У частинах першій, другій та четвертій статті 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує ЄСІТС. ЄСІТС - це система, яка забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 05 жовтня 2021 року почали офіційно функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про ЄСІТС. Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», що розміщено за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Тому альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет». Пунктами 30-31 підрозділу 2 розділу III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), визначено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства. Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Згідно з пунктами 32-35 підрозділу 2 розділу III Положення передбачено, що довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення). Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення. Змістовний аналіз вказаних норм Положення свідчить про те, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронна довіреність видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі така електронна довіреність автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», разом з цим у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такої електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника. Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді та має додаватися до документів, відправлених представником засобами Електронного суду автоматично. Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені ОСББ «Старонаводницька 6-Б» була подана адвокатом Золотопупом С.В. через систему «Електронний суд» на підставіелектронної довіреності, виданої від імені голови правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б» ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСББ «Старонаводницька 6-Б» в судах адвокатом Золотопупом С.В.з наданням йомувсіх прав, які надані законом стороні по справі, сформована у встановленому порядку в системі «Електронний суд». Доказів того, що станом на час звернення до суду з указаним позовом відносини представництва між адвокатом Золотопупом С.В. та ОСББ «Старонаводницька 6-Б» були припинені відповідно до ст.248 ЦК України, матеріали справи не містять. Отже, відсутні підстави вважати, що адвокат Золотопуп С.В. не мав повноважень складати процесуальні та інші документи в інтересах ОСББ «Старонаводницька 6-Б» або він діяв з перевищенням своїх повноважень. Відхиляючи доводиапеляційної скарги про відсутність повноважень голови правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б» БезкоровайноїЮ.М. діяти від імені ОСББ «Старонаводницька 6-Б», колегія суддів ураховує, що заданими Витягу із державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань про державну реєстрацію ОСББ «Старонаводницька 6-Б» Безкоровайна Ю.М. є керівником ОСББ «Старонаводницька 6-Б», і діє від його імені без довіреності. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Скаржником не наданого жодного доказу на підтвердження зворотного. Не приймаються до уваги колегії суддів доводи скаржника про відсутністьправового зв?язку між адвокатом Золотопупом С.В. і АБ «Тарас Кулачко та партнери», з яким ОСББ «Старонаводницька 6-Б» уклало договір про надання правничої допомоги 19/12/2023-1від 19.12.2023 року, оскільки згідноч.6 ст.14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»ним здійснюється адвокатська діяльність в організаційній формі адвокатського бюро, що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України, копія якого додається. Вказаний договір є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався. Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим,чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Така правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц. Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зазначила, що відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України). Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги №19/12/2023-1 від 19.12.2023 року, а також акт приймання-передачі наданих послуг від 19 грудня 2023 року, згідно якого вартість наданої послуги становить 3 500,00 грн. Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем були надані належні докази, у тому числі і детальний опис робіт (наданих послуг), які зазначені у акті приймання-передачі наданих послуг. Виходячи з вищевикладених норм процесуального права, враховуючи відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, надання позивачем доказів понесених ним витрат на правничу допомогу, у тому числі і детальний опис виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, які пов`язані з даною справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоовлення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова