Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6865/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6865/24 пров. № А/857/21874/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року (суддя Хома О.П., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Львів, повний текст складено не зазначено), в адміністративній справі №380/6865/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Управління Служби безпеки України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 01.02.2020р. по 31.01.2024р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; 2) зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 01.02.2020р. по 31.01.2024р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004р.; 3) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004р.. Відповідач позовних вимог не визнав. В суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.01.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.02.2020 по 31.01.2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Україні від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Україні від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд не в повній мірі перевірив всі обставини справи, а також не врахував доводи відповідача, викладені у відзиві і наданих під час судового засідання поясненнях, надав невірну оцінку позовним вимогам позивача, у зв`язку з чим дійшов хибних висновків стосовно правильності застосування норм законодавства, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що із набранням чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 не відбулося жодних змін тієї базової арифметичної величини - 1762 грн, виключно із застосуванням якої у період з 01.03.2018 по теперішній час розраховуються/визначаються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, тобто базова величина для обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями є сталою з 2018 року по теперішній час. Судом при ухваленні оспорюваного рішення не врахована та обставина, що починаючи з 20.05.2023 Кабінет Міністрів України скасував підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України №704, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, та вніс зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 й установив, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні без прив`язки такої величини до будь-якого показника, в тому числі розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01.01.2018, та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 20.05.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року не є розрахункової величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим звання зокрема військовослужбовцям органів СБУ. Як наслідок, суд безпідставно визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати за період з 20.05.2023 року по 31.01.2024 року позивача грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року. При цьому, здійснений Управлінням розрахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 року по 31.01.2024 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, відповідає вимогам п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року. Що свідчить про законність проведених нарахувань ОСОБА_1 та їх виплати, а відтак вказує на правомірність дії регіонального органу. Щодо правомірності нарахування виплат компенсаційного характеру, зазначає скаржник, що судом при ухвалені рішення не враховано те, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" ( в редакції до 12.05.2023 року) визначає що прожитковий мінімум для працездатних осіб є розрахунковою величиною тільки для посадового окладу та окладу за військовим званням. Отже, одноразова грошова допомога при звільненні, а також грошова компенсація за невикористані відпустки виплачуються з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, що отримує військовослужбовець на день звільнення з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 розраховуються, виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому покликаючись на необґрунтованість змісту та безпідставність вимог апеляційної скарги просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 проходив службу в УСБУ у Львівській області. Згідно до витягу з наказу начальника УСБУ у Львівській області від 22.01.2024 №37-ОС/дск ОСОБА_1 з 31.01.2024 виключено зі списків особового складу (а.с.15). З одержаної на адвокатський запит інформації про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 2020 по 2024 року встановлено, що у період з 01.02.2020 по 19.05.2023 відповідачем грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу виплачувались відповідно до пункту 4 Постанови №704 на основі розрахунку, згідно з яким розмір посадового окладу, окладу за військовим званням визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а з 20.05.2023 грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, компенсація невикористаної основної та додаткової відпустки позивачу виплачувались відповідно до пункту 4 Постанови №704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481), згідно з яким розмір посадового окладу, окладу за військовим званням розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні (а.с.16, 17, 24, 25). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704. Постановою №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III). Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3). Апеляційний суд наголошує, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, апеляційний суд вважає, що зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ. Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-IX (далі Закон № 1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX (далі - Закон № 1928-IX); Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX), Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 №3460-ІХ (далі Закон №3460-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, відповідно не містять. Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом (актами) вищої юридичної сили. Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені у статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 (дата набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закон № 1082-IX, Закону № 1928-IX та Закону № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Спірним у даній справі є здійснення перерахунку грошового забезпечення обумовленого підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом № 294-IX, Законом № 1082-IX, Законом № 1928-IX, Законом № 2710-IX, Законом №3460-ІХ. Суд при вирішенні даного спору також бере до уваги висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 (адміністративне провадження № К/9901/37717/21), зокрема пункт 62, а саме: "(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; (3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.". Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України «Про Державний бюджет України на відповідний рік»). Разом з тим, колегія суддів враховує, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі Постанова №481), якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14». При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Постанова № 481 набрала чинності з 20 травня 2023 року і жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів. За обставинами цієї справи, підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача виникли у зв`язку із набранням чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 та зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Отже, на переконання колегії суддів, посадовий оклад позивача, його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року"). Аналогічний підхід до правозастосування висловлений Верховним Судом у постанові від 15 березня 2024 року в справі № 420/6572/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення з лютого 2020 по травень 2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №

704. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у вказаній частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відносно позовних вимог, охоплених періодом з 20.05.2023 року по 31.01.2024 року, колегія суддів враховує те, що Постановою №481, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб. Натомість, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.. Колегія суддів звертає увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин Постанова №481 є чинною, у передбаченому законом порядку не скасована, а тому підстав застосування попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України №704, у суду немає. Водночас, відповідач у своїй діяльності повинен керуватися, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку. Як наслідок, відповідач правомірно обчислив розмір грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 31.01.2024, виходячи з розрахункової величини, визначеної Урядом, у розмірі 1762,00 грн.. З урахуванням наведеного не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки відповідач правомірно здійснив нарахування вказаних виплат компенсаційного характеру з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. На таке правове регулювання суд першої інстанції уваги не звернув, та на переконання суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог за період з 20.05.2023 по 31.01.2024 ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому у вказаній частині оскаржуване рішення суду необхідно скасувати, а саме, в частині задоволення позовних вимог: - про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 31.01.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року; - зобов`язання відповідача перерахувати позивачу грошове забезпечення з 20.05.2023 по 31.01.2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; - зобов`язання відповідача перерахувати позивачу грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, і в цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити. У решта частині оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч.6 ст.139 КАС України). При цьому колегія суддів зауважує, що положення статті 139 КАС України не передбачають компенсації судових витрат суб`єктом владних повноважень щодо сплати судового збору. Отже, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги перерозподілу не підлягають. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Львівській області задоволити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в адміністративній справі №380/6865/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про: - визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 31.01.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року; - зобов`язання Управління Служби безпеки України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20.05.2023 по 31.01.2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; - зобов`язання Управління Служби безпеки України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів Україні від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб з урахуванням раніше виплачених сум, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум; і в цій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити. У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в адміністративній справі №380/6865/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль