Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/11296/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/11296/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 28 березня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кадрового центру Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в серпні 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Кадрового центру Повітряних сил Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами та зобов`язання вчинити дії. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 01.11.2024 позов залишив без розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що представник позивача ще з лютого 2024 року вчиняла дії в інтересах позивача і не була позбавлена можливості звернутись до суду із позовною заявою з дотриманням місячного строку звернення визначеного частиною 5 статті 122 КАС України. Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкоджали вчасно пред`явити позов до суду адвокатом в інтересах позивача не наведено. На переконання суду, наведені представником позивача мотиви поважності причин пропуску, встановленого процесуальним законом, строку звернення до суду не вказують на існування об`єктивних та непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що пропуск строку звернення до суду безпосередньо обумовлений тим, що позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації. Також представником позивача вказано, що предметом спору є бездіяльність відповідача щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби, що має триваючий характер та, на думку позивача, порушує його право і на час звернення до суду. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивач у період з 01.05.2024 по 01.08.2024 участі у бойових діях не приймав, у районах де ведуться активні бойові дії та й просто бойові дії не перебував, а перебував у Львівській області у відрядженні до обмінного пункту фельдєгерсько-поштового зв`язку № 2 військової частини НОМЕР_1 , тобто військової частини в якій він проходить і так проходить військову службу де займався забезпеченням фельдєгерсько-поштового зв`язку, тобто повсякденною діяльністю військової частини НОМЕР_1 . Забезпечення фельдєгерсько-поштового зв`язку, зокрема переміщення (перевезення) військової кореспонденції, згідно керівних документів наведених у листі командира військової частини НОМЕР_2 від 14 листопада 2024 року вих. № 1162/145/2273/пс, і є для військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 виконанням бойових (спеціальних) завдань, тобто їх повсякденною діяльністю. Також зазначає, що позивачу 16.05.2024 стало відомо про рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 викладене у листі за вих. № 193/160/3/3736/пс від 08.05.2024 за результатами опрацювання подання командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 та доданих документів, в тому числі рапорту ОСОБА_1 , про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Абзацом 1 частини 2 статті 122 КАСУ визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини 3 статті 122 КАСУ для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Тобто, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 123 КАС України. Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи зазначене, строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Із змісту позовних вимог встановлено, що позивач, окрім іншого, просить суд визнати протиправною бездіяльність Кадрового центру Повітряних сил Збройних сил України щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами. При цьому, із матеріалів справи судом встановлено, що позивач виявив небажання продовжувати проходити військову службу та 03.05.2024 подав через начальника відділення фельд`єгерського-поштового зв`язку рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Втім, листом №193/160/3/3736/пс від 08.05.2024 року Кадровий центр Повітряних сил Збройних сил України подання та додаткові матеріали ОСОБА_1 щодо звільнення останнього з військової служби у запас повернув на доопрацювання. Додатково роз`яснено, що у разі надання відповідного висновку про потребу громадянки України ОСОБА_2 у постійному догляді, рішення щодо звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами буде прийнято у визначеному законодавством України порядку. Вказаний лист позивач отримав 16.05.2024, що підтверджується рапортом який долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву. Тобто, із дати отримання листа Кадрового центру Повітряних сил Збройних сил України №193/160/3/3736/пс від 08.05.2024, позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки саме цей лист було підготовлено відповідачем за результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Натомість, до суду позивач звернувся 23.08.2024, тобто з пропуском місячного строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України. Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано спростував помилкові доводи позивача, що предметом оскарження у даній справі є бездіяльність відповідача, що має триваючий характер, оскільки бездіяльність є формою пасивної поведінки, а повернення подання та додаткових матеріалів на доопрацювання є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень, а не проявом бездіяльності, як про це вказує представник позивача. Поряд з цим, визначаючись стосовно протиправності або правомірності бездіяльності відповідача щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби, суд має виходити саме з правомірності дій відповідача щодо повернення подання та додаткових матеріалів на доопрацювання, у той час як мотиви прийняття такого рішення (повернення на доопрацювання) наведені саме у листі від 08.05.2024. Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що формування позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо належного розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, не змінює момент, з якого особа дізналась про порушення своїх прав, тобто з моменту отримання листа Кадрового центру Повітряних сил Збройних сил України №193/160/3/3736/пс від 08.05.2024, а саме 16.05.2024. Колегія суддів також враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду у постанові № 760/8560/21 від 24 липня 2024 року сама по собі обставина перебування учасника справи у складі Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили; у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконанням ним зазначеної процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили. В даному випадку, для підтвердження неможливості позивача звернутись до суду у встановлений місячний строк через проходження військової служби надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 17.09.2024 №1162/145/1802/пс з якої видно, що ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання у визначеному районі у період з 01.05.2024 по 01.08.2024. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивач у період з 01.05.2024 по 01.08.2024 участі у бойових діях не приймав, у районах де ведуться активні бойові дії та й просто бойові дії не перебував, а перебував у Львівській області у відрядженні до обмінного пункту фельдєгерсько-поштового зв`язку № 2 військової частини НОМЕР_1 , тобто військової частини в якій він проходить і так проходить військову службу де займався забезпеченням фельдєгерсько-поштового зв`язку, тобто повсякденною діяльністю військової частини НОМЕР_1 . Забезпечення фельдєгерсько-поштового зв`язку, зокрема переміщення (перевезення) військової кореспонденції, згідно керівних документів наведених у листі командира військової частини НОМЕР_2 від 14 листопада 2024 року вих. № 1162/145/2273/пс, і є для військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 виконанням бойових (спеціальних) завдань, тобто їх повсякденною діяльністю. При цьому, в матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги №LE-38 від 24 травня 2024 року, який укладено між адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною та ОСОБА_1 в період виконня позивачем бойових (спеціальних) завдань. Також встановлено, що дану позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 подано його представником - адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною. Крім того, до позовної заяви представником позивача долучено відповіді на адвокатські запити ОСОБА_3 . Комунального некомерційного підприємства "Якушинецький центр первинної медико-санітарної допомоги" №01-46 від 22.02.2024 та Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи №254/03-02/24 від 28.02.2024. Із аналізу змісту наведених відповідей прослідковується, що представник позивача ще у лютому 2024 року вчиняла дії спрямовані на збір документів, які необхідні для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Отже, представник позивача ще з лютого 2024 року вчиняла дії в інтересах позивача і не була позбавлена можливості звернутись до суду із позовною заявою з дотриманням місячного строку звернення визначеного частиною 5 статті 122 КАС України Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач скористався своїм правом на отримання правової допомоги, що свідчить про відсутність необхідності його особистої присутності при оформленні та подачі позовної заяви у цій справі. Будь-яких обставин непереборної сили, що перешкоджали вчасно пред`явити позов до суду адвокатом в інтересах позивача не наведено. На переконання суду, наведені представником позивача мотиви поважності причин пропуску, встановленого процесуальним законом, строку звернення до суду не вказують на існування об`єктивних та непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом. Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропущення строку звернення до суду з позовом неповажними, та позов залишив без розгляду. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.