Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/7049/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7049/24 Головуючий І інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 09.09.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 04.03.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування їй компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016р. №178) без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2024р. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44); - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно за весь час затримки виплати - з дати зарахування на військову службу по день її фактичної виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час виключення зі списків особового складу і всіх видів забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 неправильно розраховано компенсацію за належне, але не отримане речове майно. На думку позивача, компенсація має розраховуватись без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними наказом Адміністрації Держприкордонслужби на 2024р. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016р. №178) без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2024р. наказом Адміністрації Держприкордонслужби, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації. У задоволенні решти позовних вимог - відмолено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 27.09.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9.005.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 08.10.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Позивач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на апеляційне оскарження даного судового рішення та (або) подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Позивач - капітан юстиції ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Держприкордонслужби (Військова частина НОМЕР_1 ). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби від 03.02.2024р. №75-ос «Про особовий склад», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення позивача, старшого юрисконсульта групи юридичного забезпечення, яка звільнена з військової служби у запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.01.2024р. №25-ос зі пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». У наказі, зокрема, зазначено, що остаточною датою закінчення проходження військової служби є - 03.02.2024р., вислуга років на 03.02.2024р. становить: календарна військова: 07 років 03 місяців 08 днів, пільгова військова 00 років 08 місяців 27 днів, всього військова 08 років 00 місяців 05 днів. 03.02.2024р. позивачу виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби у сумі - 64643 грн. Позивач звернулася до відповідача із заявою від 03.02.2024р., в якій просила надати довідку-розрахунок про вартість речового майна, що належало до видачі, та виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, права на яке вона набула при проходженні військової служби, та здійснити перерахунок грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2016р. №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженнями Адміністрації Держприкордонслужби за 2024р. 16.02.2024р. відповідач листом повідомив ОСОБА_1 про те, що нарахування компенсації за невикористане речове майно здійснюється відповідно до вимог «Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (затв. наказом МВС України від 31.10.2016р. №1132), який виданий у відповідності до ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підставі наказу від 03.02.2024р. №322-АГ «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно» було виплачена сума в розмірі 76278,74 грн. з врахуванням податків. В додатку до відповіді надано Довідку №2 про вартість речового майна, що належить до видачі капітану юстиції ОСОБА_1 , за якою сума до виплати становить - 64643 грн. З таким розрахунком належної до виплати вартості неотриманого речового майна позивач не погодилася, що, власне і стало підставою для її звернення до суду із даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII. У відповідності до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За абз.2 ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної вище норми Закону №2011-ХІІ Уряд затвердив «Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016р. №178). За правилами п.п.3-5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби чи загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої, з-поміж інших, Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. Отже, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв`язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020р. у справі №815/5826/16 та від 14.11.2018р. у справі №809/1488/16. Організацію ж та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначає «Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (затв. наказом МВС України від 31.10.2016р. №1132, яка діяла на час спірних правовідносин). Згідно з п.10 Інструкції №1132, речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. При цьому, нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення Закону №2011-ХІІ, якими чітко передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в даному випадку Інструкцією №1132. Натомість, порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком №178. Так, згідно з формою Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі (Додаток до Порядку №178), то така видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, і не передбачає проведення розрахунків компенсації за речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Разом із тим, як правильно встановлено судом 1-ї інстанції з матеріалів справи, а саме з довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу - капітану юстиції ОСОБА_1 , за найменуваннями речового майна до компенсації визначена не ціна нової одиниці, а визначена сума, яка зменшена в залежності від часу носіння. Тобто, відповідачем було застосований п.10 розділу І Інструкції №1132, яким встановлено нарахування грошової компенсації військовослужбовцям за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно із застосуванням пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, що не заперечується відповідачем. Відповідно, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно на підставі довідки, яка не відповідає формі і змісту встановленому Порядком №178, який, в свою чергу, прийнятий Кабінету Міністрів України відповідно до вимог ст.9-1 Закону №2011-XII. З огляду на нормативне регулювання спірних правовідносин та обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2024р. Аналогічний підхід під час надання оцінки аналогічним спірним правовідносинам застосовано Верховним Судом у постанові від 25.02.2021р. у справі №380/2458/20, правові висновки якої враховуються судом апеляційної інстанції в досліджуваній ситуації. Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 27.03.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко