Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/10444/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2025 р. Справа № 440/10444/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2024, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, повний текст складено 18.10.24 по справі № 440/10444/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд про: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5 з урахуванням ст.40 Конституції України, ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016; визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним в заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5 з урахуванням ст.40 Конституції України, ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016; визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо надання не у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР строк відповіді на заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5; визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо надання не у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР строк повідомлення на заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій,ветерана Національної поліції, інваліда війни від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5; зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, та надання відповіді на заяву у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені повноваження Міністерства оборони України, та аналіз характеру інформації, яку позивач просив Міноборони надати, свідчать про відсутність у Міністерства оборони України (яке не є розпорядником запитуваної інформації) повноважень, зобов`язання та об`єктивної можливості надати запитувану інформацію. Вказує, що згідно з пунктом 14 розділу ІІ Інструкції №735 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян". Стверджує, що структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, надсилає їх для надання відповідей по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління Збройних Сил України, військових частин. Керівники органів військового управління, командири військових частин, яким надано відповідне доручення на розгляд звернення, забезпечують своєчасний та об`єктивний розгляд звернень. Якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття рішення, вживаються заходи для отримання додаткової інформації. Звертає увагу, що відповідно до резолюції Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації ОСОБА_2 №Ф-110173 від 06.09.2024, поставлене завдання полковнику ОСОБА_3 за дорученням державного секретаря Міністерства оборони України опрацювати звернення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи гр. ОСОБА_1 в термін до 03.10.2024. Відповідно до резолюції начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 №Ф-110173 від 06.09.2024, звернення громадянина ОСОБА_1 надіслано для опрацювання командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанту ОСОБА_5 . Відповідно до резолюції тимчасово виконуючого обов`язки начальника адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 №Ф-81847 від 10.09.2024, за дорученням НШ-ЗК СВ ЗСУ надіслано для опрацювання порушених питань відповідно до вимог законодавства підполковнику ОСОБА_7 . За результатом опрацювання визначено надати відповідь автору звернення встановленим порядком у визначений термін (до 03.10.2024). Відповідно до резолюції начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звернення громадянина ОСОБА_1 доручено опрацювати начальнику юридичної служби. Отже, звернення позивача НОМЕР_5 від 24.07.2024 надіслано до опрацювання за належністю, відповідно до структури підпорядкованості в Збройних Силах України та визначено термін виконання до 03.10.2024. Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, особою з інвалідністю 2 групи, має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується наявними у справі копіями паспорту ОСОБА_1 , посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту Подільської районної у м. Полтаві ради, посвідчення № НОМЕР_2 , виданого УМВС України в Полтавській області 19.06.2015. 24.07.2024 ОСОБА_1 направив через Урядовий контактний центр (Урядова «гаряча лінія» 1545) до Міністерства оборони України заяву (реєстраційний номер НОМЕР_5), адресовану Міністру оборони України Умерову Р.Є., в якій повідомив, що з відповіді в/ч НОМЕР_3 від 19.07.24р. за вих. № 3762 стало відомо, що солдат ОСОБА_8 зарахований в розпорядження командира в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 та проходить там військову службу. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024р. справа №545/3264/20 доручено працівникам відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області встановити місцезнаходження та засоби зв`язку обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого в АДРЕСА_2 , вручити йому повістку про виклик до Полтавського апеляційного суду. Заявник наголосив, що обвинуваченим ОСОБА_8 незаконно проігноровані всі судові засідання Полтавського апеляційного суду справа №545/3264/20, що є порушенням ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. У зв`язку з вищевикладеним, заявник вимагав провести службові перевірки солдату ОСОБА_8 та в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 по факту незаконних ухилень від явок у судові засідання справа №545/3264/20, обвинуваченим ОСОБА_8 , незаконно прикриваючись проходженням служби в ЗСУ, що вплинуло на розумні строки розгляду справи з наданням та створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності за строками давності, надавши копії лише на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого направлення матеріалів до Європейського суду з прав людини. Окремо вимагав з`ясувати, на якій підставі командир в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 не надає можливості обвинуваченому ОСОБА_8 написати заяву до суду та висловити своє бажання на негайний розгляд справи за участі ОСОБА_8 та негайне винесення судом рішення з присутністю обвинуваченого ОСОБА_8 . Заявник вимагав ЗСУ надати всі можливості для обвинуваченого ОСОБА_8 для направлення ним особисто до суду заяв для відновлення розгляду справи №545/3264/20 та реалізації виявлення бажання у ОСОБА_8 отримати вирок суду за свої шахрайські дії та привласнення 300 Біткоїнів заявника, які станом на 24.07.2024 - ОСОБА_8 придбав за кошти заявника та 300 Біткоїнів не повернув та не віддав. Вказане електронне звернення прийнято до розгляду Міністерством оборони України 27.07.2024, про що свідчить реєстраційна картка звернення. За позицією позивача, доказів розгляду звернення та надання відповіді на звернення відповідачем не надано. Відповідні результати розгляду звернення у реєстраційній картці відсутні. Відповідачем до суду надано копії резолюції начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 №Ф-110173 від 06.09.2024, якою надіслано генерал-лейтенанту ОСОБА_5 для опрацювання на надання відповіді особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог законодавства, резолюції тимчасово виконуючого обов`язки начальника адміністративного управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_5 №Ф-81847 від 10.09.2024, якою за дорученням НШ-ЗК СВ ЗСУ надіслано для опрацювання порушених питань відповідно до вимог законодавства підполковнику ОСОБА_7 . За результатом опрацювання визначено надати відповідь автору звернення встановленим порядком у визначений термін (до 03.10.2024); резолюції начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якою звернення громадянина ОСОБА_1 доручено опрацювати начальнику юридичної служби. Вважаючи протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним в цій заяві, а також протиправними дії Міністерства оборони України щодо надання не у встановлений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР строк відповіді на заяву та повідомлення на заяву, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Міністерства оборони України щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, та надання відповіді на заяву у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення, урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі по тексту - Закон №393/96). Частиною 1 ст.1 Закону №393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Згідно зі ст.5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. За приписами ч.ч. 3, 4 ст.7 Закону №393/96 якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Статтею 15 Закону №393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Згідно зі ст.19 Закону №393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. З аналізу положень Закону №393/96 випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19. За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб`єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п`ятиденний строк. Наведений вище висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.12.2018 року по справі № 804/9185/15. Також суд враховує, що у постанові від 24.11.2021 у справі № 380/2272/20 Верховний Суд, аналізуючи приписи Закону №393/96-ВР, зауважив, що законодавець, передбачаючи право/обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об`єктивний та всебічний розгляд його заяви. Водночас, вказаний обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов: питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень; звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні; пересилання повинно відбутися в термін не більше п`яти днів; про факт пересилання обов`язково повідомляється громадянин, який подав звернення. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Міністерства оборони України щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024 (реєстраційний номер НОМЕР_5), адресованої Міністру оборони України Умерову Р.Є., в якій заявник вимагав провести службові перевірки солдату ОСОБА_8 та самій в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 по факту незаконних ухилень від явок у судові засідання справа №545/3264/20, обвинуваченим ОСОБА_8 , незаконно прикриваючись проходженням служби в ЗСУ, що вплинуло на розумні строки розгляду справи, з`ясувати, на якій підставі командир в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 не надає можливості обвинуваченому ОСОБА_8 написати заяву до суду та висловити своє бажання на негайний розгляд справи за участі ОСОБА_8 та негайне винесення судом рішення з присутністю обвинуваченого ОСОБА_8 , ЗСУ надати всі можливості для обвинуваченого ОСОБА_8 для направлення ним особисто до суду заяв для відновлення розгляду справи №545/3264/20 та реалізації виявлення бажання у ОСОБА_8 отримати вирок суду. Вказане електронне звернення прийнято до розгляду Міністерством оборони України 27.07.2024, про що свідчить реєстраційна картка звернення. Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з метою організації роботи зі зверненнями громадян, їх прийому в системі Міністерства оборони України наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі по тексту - Інструкція №735). Розділом ІV Інструкції № 735 унормовано порядок розгляду звернень громадян, що надійшли на урядову телефонну «гарячу лінію». Так, відповідно до пункту 1 розділу ІV Інструкції №735 звернення громадян, що надходять від державної установи «Урядовий контактний центр» (далі - УКЦ), розглядаються відповідно до Порядку взаємодії органів виконавчої влади та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення оперативного реагування на звернення, що надходять на урядову «гарячу лінію» та Урядову телефонну довідку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 898 (із змінами). Прийняття, реєстрацію та розгляд звернень громадян, які надійшли до Міністерства оборони України з урядової телефонної «гарячої лінії», з УКЦ, здійснює структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян. Згідно з пунктом 3 розділу ІV Інструкції №735 для прийняття на розгляд звернень у Міністерстві оборони України створюється електронна база даних, в яку вноситься відповідна інформація. У разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції Міністерства оборони України, таке звернення не пізніше наступного дня переадресовується іншому органу виконавчої влади, про що вноситься до бази даних відповідна інформація. За змістом пунктів 5-10 розділу ІV Інструкції №735 структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, надсилає їх для надання відповідей по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, військових частин. Керівники органів військового управління, командири військових частин, яким надано відповідне доручення на розгляд звернення, забезпечують своєчасний та об`єктивний розгляд звернень. Якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття рішення, вживаються заходи для отримання додаткової інформації. Звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються протягом п`яти днів, а ті, що потребують додаткового вивчення, - протягом п`ятнадцяти днів після дня їх надходження. У разі якщо прийнято рішення про продовження строку розгляду звернень, про це в установленому порядку інформуються заявник, а також структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, для внесення відповідної інформації до бази даних УКЦ. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 30 днів. Про результати розгляду звернень заявники інформуються у письмовій формі. Для оперативності дозволяється додаткове інформування заявника шляхом використання телефонного зв`язку. Структурний підрозділ Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інший орган військового управління, військова частина, відповідальні за розгляд звернення, направляють копію відповіді заявнику або скановану копію на електронну адресу до структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за організацію розгляду звернень громадян. У такому разі, коли відповідь на звернення громадянина виконується за архівними документами, що знаходяться на зберіганні у Галузевому державному архіві Міністерства оборони України, та в результаті чого виконано архівну довідку, архівний витяг чи знято копію, Галузевий державний архів Міністерства оборони України тільки інформує, коли та за якими вихідними реквізитами їх було надіслано заявнику, без надання їх копій. В інших випадках архів направляє копію відповіді заявнику. Інформація про результати розгляду звернень вноситься до бази даних УКЦ структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за організацію розгляду звернень громадян, разом з копією листа в електронному вигляді, яким поінформовано заявника. Аналіз викладених положень Інструкції №735 свідчить, що звернення громадян, які надійшли до Міністерства оборони України з урядової телефонної «гарячої лінії», з УКЦ, у разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції Міністерства оборони України, не пізніше наступного дня переадресовується іншому органу виконавчої влади, а у разі якщо порушені питання належать до повноважень Міністерства оборони України, - розглядаються по суті шляхом надсилання їх структурним підрозділом Міністерства оборони України, відповідальним за організацію розгляду звернень громадян, для надання відповідей по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, військових частин і керівники органів військового управління, командири військових частин, яким надано відповідне доручення на розгляд звернення, забезпечують своєчасний та об`єктивний розгляд таких звернень. Суд зазначає, що відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба (абзац 3 пункту 1). В силу вимог пп. 80-2 пункту 4 Положення №671 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань організовує контроль за станом правопорядку, укомплектованості Збройних Сил та Держспецтрансслужби особовим складом, їх оснащеності сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, запасами матеріальних засобів та станом готовності до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період. Із реєстраційної картки звернення ОСОБА_1 слідує, що заява останнього від 24.07.2024, реєстраційний номер НОМЕР_5, має статус «прийнято до розгляду». Доказів пересилання вказаної заяви для розгляду іншому органу державної влади із повідомленням заявника відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Разом з тим, у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» (один місяць від дня надходження) заяву ОСОБА_1 від 24.07.2024, реєстраційний номер НОМЕР_5, відповідачем не розглянуто. Відповідні результати розгляду звернення у реєстраційній картці відсутні. Документів, що свідчать про продовження керівником або його заступником строку розгляду заяви, до суду не надано. При цьому, надані відповідачем до суду копії резолюції начальника Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України полковника ОСОБА_4 №Ф-110173 від 06.09.2024, якою надіслано генерал-лейтенанту ОСОБА_5 для опрацювання на надання відповіді особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог законодавства, резолюції тимчасово виконуючого обов`язки начальника адміністративного управління штабу командування Сухопутних військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_6 №Ф-81847 від 10.09.2024, якою за дорученням НШ-ЗК СВ ЗСУ надіслано для опрацювання порушених питань відповідно до вимог законодавства підполковнику ОСОБА_7 ; резолюції начальника штабу - заступника командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », якою звернення громадянина ОСОБА_1 доручено опрацювати начальнику юридичної служби, свідчать про те, що відповідачем після сплину встановлених Законом України «Про звернення громадян» строків та після відкриття провадження у цій справі почали вживатися заходи, спрямовані на забезпечення розгляду звернення позивача. Станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано доказів розгляду звернення позивача із наданням йому відповіді по суті звернення, при тому, що максимальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, - сорок п`ять днів з дня надходження звернення також сплинув. Доводи апелянта про відсутність у Міністерства оборони України, яке не є розпорядником запитуваної інформації, повноважень, зобов`язання та об`єктивної можливості надати запитувану інформацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки доказів переадресування звернення іншому органу виконавчої влади з тих підстав, що питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції Міністерства оборони України, відповідачем не надано. Натомість наявні у матеріалах справи копії резолюцій щодо розгляду звернення підтверджують факт доручення розгляду питань, порушених у зверненні ОСОБА_1 , Генеральному штабу ЗС України, іншим органам військового управління та надання відповіді, яка підлягає внесенню до бази даних УКЦ структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за організацію розгляду звернень громадян, разом з копією листа в електронному вигляді відповідно до пунктів 5-10 розділу ІV Інструкції №735. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України, не здійснивши розгляд звернення ОСОБА_1 від 24.07.2024, реєстраційний номер НОМЕР_5, із наданням відповіді, у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», допустило протиправну бездіяльність. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч.1 ст.308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, та надання відповіді на заяву у строк, встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», та зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2024р., реєстраційний номер НОМЕР_5, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 по справі № 440/10444/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий