Постанова Київський апеляційний суд № 369/5147/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5003/2025 Справа № 369/5147/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 березня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Кафідової О.В., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Фінагеєвої І.О. в м. Київ 23 жовтня 2024 року щодо відмови в скасуванні заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція Адміністративних послуг» Гуцуляк Тетяна Віталіївна, Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В серпні 2024 року АТ «Сенс-Банк», який є правонаступником відповідача АТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2024 року в справі № 369/5147/21. Заяву мотивував тим, що 21 квітня 2021 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . В подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Разом із тим, питання скасування заходів забезпечення, вжитих ухвалою від 21 квітня 2021 року, не вирішено в суді першої інстанції. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову відмовлено. Відповідач АТ «Сенс-Банк», не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити її клопотання та скасувати заходи забезпечення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав хронологію судового розгляду в справі № 369/5147/21, наводив зміст ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку», вказував, що наявність забезпечувального арешту перешкоджає АТ «Сенс-Банк» реалізовувати свої права як іпотекодержателя, а права позивача наразі відновлені шляхом прийняття відповідних судових рішень, які набрали законної сили, тому у вжитих заходах забезпечення (для цілей і підстав, визначених в ухвалі суду), немає потреби, а підстави, за яких їх вжито, перестали існувати. Підсумовував, що судом першої інстанції невірно трактовано норми права, а саме ч. 7 ст. 158 ЦПК України, якою передбачено вичерпний перелік обставин, при настанні яких заходи забезпечення втрачають свою дію або можуть бути скасовані судом, наслідком чого в свою чергу стало ухвалення неправомірної ухвали. Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважав ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із додержанням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилався на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 про те, що суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Наводив зміст ст. 149, 150 ЦПК України, ст. 142 Конституції України, вказував, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Посилався на судову практику ЄСПЛ у справах «Дорани проти Ірландії», «Каіч та інші проти Хорватії», підсумовував, що скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування, отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Пояснював, що в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, станом на дату розгляду даної справи ОСОБА_1 ще не виконав рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області та не перереєстрував домоволодіння і земельну ділянку за собою, тому підстав для скасування заходів забезпечення позову немає, в зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги АТ «Сенс-Банк» необхідно відмовити. Сторони в судове засідання 26 березня 2025 року не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронних кабінетів та на поштові адреси, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли; представники АТ «Сенс-Банк» та ОСОБА_1 направили заяви про розгляд справи без їх участі, в яких також підтримали викладені ними у апеляційній скарзі та у відзиві на неї позиції. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» (назву змінено на АТ «Сенс-Банк») про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису. Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2007 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014-256-КП. Для забезпечення зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 05 липня 2007 року № 014-256-КП між ним та банком укладено іпотечний договір № 014-256-КП, згідно з яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 . 13 серпня 2019 року на територію домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , яке є його власністю, проникли невідомі особи, які пояснили, що вони є представниками нового власника нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки. Для огляду було надано копію інформаційної довідки (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна) від 02 липня 2019 року № 172249882, з якої він дізнався, що нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності було перереєстровано 24 червня 2019 року. Новим власником зазначено АТ «Укрсоцбанк». Відповідно до інформаційної довідки, 24 червня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. право власності на вказане нерухоме майно перереєстровано за АТ «Укрсоцбанк», індексний номер рішення про державну реєстрацію - 47540788, від 24 червня 2019 року, номер запису про право власності: 32172293, підставою реєстрації права власності на нерухоме майно є: дублікат іпотечного договору № 014-256-ЗП, серія та номер 478, виданий 05 червня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Сень-Силкою І.В.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер 13.3-03/96-103В, видане 27 лютого 2019 року, видавник АТ «Укрсоцбанк». Вказував, що вимоги, на підставі якої здійснено державну реєстрацію суб`єктом реєстрації, а також повідомлення від державного реєстратора (на виконання вимог статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») він не отримував. Крім того, постановою про накладення арешту на майно серія та номер: 57828628 від 03 грудня 2018 року, яку було зареєстровано за № 44374577 приватним виконавцем Солонько М.М., було накладено арешт на все нерухоме майно, що знаходиться у його приватній власності. За таких обставин, вважав, що при наявності у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна, державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційні дії, поки таке обтяження не буде зняте. Зауважував, що у вказаному домоволодінні зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, його дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (станом на момент реєстрації 17 років). Разом з тим, законом заборонено позбавляти неповнолітніх дітей права користування житловим приміщенням. Також посилався на те, що у порушення вимог частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» оцінка домоволодіння іпотекодержателем не проводилася, вартість нерухомого майна за якою іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність позивачу не повідомлялась (оскільки для проведення процедури оцінювання експерту необхідний доступ до приміщення). Стверджував, що, укладаючи у 2007 році іпотечний договір, він не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто у порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т. В., яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та у подальшому за його правонаступником - АТ «Альфа Банк», згідно з передавальним актом між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер: 10221-10229, виданий 11 жовтня 2019 року, видавник: Розсоха С. С. п/н Київського міського нотаріального округу та об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006, реєстраційний номер 1860820832224, номер об`єкта в РПВН 18975304), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис номер 32172293 від 24 червня 2019 року внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», Київська область, Гуцуляк Т. В., підставою внесення якого стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу) індексний номер: 47540788 від 27 червня 2019 року АДРЕСА_1 . Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на домоволодіння, загальною площею 454,5 кв.м, житловою площею 235,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1860820832224, яке належить на праві приватної власності акціонерному товариству «Альфа-Банк». Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 3222486001:01:003:0006, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 1860799832224, яке належить на праві приватної власності акціонерному товариству «Альфа-Банк». В іншій частині заявлених вимог відмовлено (а. с. 81 - 89 т. 1). Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами дійсно існує спір щодо захисту права власності заявника на спірне домоволодіння та земельну ділянку, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2021 року залишено без змін (а. с. 109 - 113 т. 1). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Гуцуляк Т.В. з індексним номером 47540788 від 27 червня 2019 року, яке стало підставою для внесення запису про право власності № 32172293 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та, у подальшому за його правонаступником АТ «Альфа Банк», на підставі передавального акту між АТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа Банк», серія та номер 10221-10229, виданий 11 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., на об`єкт нерухомого майна (домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860820832224) та земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1860799832224, кадастровий номер 3222486001:01:003:0006), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 4 - 17 т. 3). Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 81 - 86 т. 3). Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року скасовано, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року залишено в силі (а. с. 179 - 185 т. 3). Отже, рішення суду у вказаній справі набрало законної сили 15 листопада 2023 року. 02 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу виконавчих листів (а. с. 217 т. 3). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. На момент вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, доказів виконання рішення суду не надано, що вказує на передчасність вимог про скасування заходів забезпечення позову. Обґрунтування, на які посилається представник відповідача як на підстави скасування заходів забезпечення позову достовірно не свідчать про те, що відпали підстави для забезпечення даного позову або ж змінились обставини, що зумовили його застосування. Крім того, заявником не наведено обставин, з підтвердженням належними засобами доказування, які б давали підстави вважати, що потреба в заході забезпечення або в забезпеченні позову взагалі відпала, оскільки домоволодіння та земельна ділянка, на які було накладено арешт, являються предметом розгляду даної справи. Вказані заявником обставини не є підставами для скасування заходів забезпечення позову згідно ст. 158 ЦПК України. Апеляційний суд не може повністю погодитись з такими висновками, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішення законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 158 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 158 ЦПК України, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову в зв`язку з тим, що заявником не наведено обставин, з підтвердженими належними засобами доказування, які б давали підстави вважати, що потреба в заході забезпечення або в забезпеченні позову взагалі відпала, оскільки домоволодіння та земельна ділянка, на які було накладено арешт, є предметом розгляду даної справи, судом першої інстанції залишено поза увагою, що розгляд справи на даний час завершено, рішення, яким позов частково задоволено, набрало законної сили 15 листопада 2023 року і 90-денний строк, протягом якого заходи забезпечення позову продовжували діяти відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, сплив 14 лютого 2024 року. Встановивши, що на момент вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову доказів виконання рішення суду не надано, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 8 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення лише в тому випадку, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження. Разом із тим, з відкритої інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавчі провадження, у яких стягувачем є ОСОБА_1 , відсутні. Саме по собі ймовірне фактичне невиконання судового рішення у справі, в якій було вжито заходи забезпечення позову, не є передбаченою законом підставою для продовження їх дії на необмежений час. Права позивача наразі відновлені шляхом прийняття відповідних судових рішень, які набрали законної сили, тому у вжитих заходах забезпечення (для цілей і підстав, визначених в ухвалі суду), немає потреби, а підстави, за яких їх вжито, перестали існувати. Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову є передчасними та помилковими. Таким чином, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи по суті клопотання АТ «Сенс-Банк» про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд враховує, що оскільки рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2023 року, яким позов ОСОБА_1 частково задоволено, набрало законної сили 15 листопада 2023 року, і дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили минуло 14 лютого 2024 року, докази відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, та приходить до висновку, що клопотання АТ «Сенс-Банк» про скасування заходів забезпечення позову знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягає задоволенню. Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, станом на дату розгляду даної справи ОСОБА_1 ще не виконав рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області та не перереєстрував домоволодіння і земельну ділянку за собою, тому підстав для скасування заходів забезпечення позову немає, не ґрунтуються на положеннях ч. 7, 8 ЦПК України, не є підставами для відмови в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову та відхиляються апеляційним судом. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та прийняття нової постанови про задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 3028 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» задовольнити. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2021 року у справі № 369/5147/21. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» (м. Київ вул. Велика Васильківська 100 код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати в розмірі 3028 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Кафідова О.В. Яворський М.А.