Постанова Одеський апеляційний суд № 522/16250/23

Номер провадження: 22-ц/813/2381/25 Справа № 522/16250/23 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.03.2025 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С. за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д. 13 серпня 2024 року у м. Одеса, - встановила: У серпні 2023 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача частину заборгованості за кредитним договором №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року у розмірі 36480,00 доларів США. В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» зазначало, що 27 березня 2008 року між ВАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №69/П/04/2008-840, відповідно до якого банк надав останньому кредит у розмірі 78000 доларів США строком до 20 березня 2023 року. Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки КД №69/П/04/2008-840, укладеним з ОСОБА_2 . Відповідачі своїх зобов`язань за даними кредитними договорами не виконували, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яку позивач просив стягнути на його користь. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року позов ТОВ «Консалт Солюшенс» було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» частину заборгованості за кредитним договором №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року у розмірі 36480 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: позивачем пропущено строк позовної давності; позивач втратив право на стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням поруки; матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу ОСОБА_2 повідомлень по договору поруки; суд не прийняв до уваги довідку банку про відсутність претензій за кредитом. Сторони про розгляд справи на 11 березня 2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ТОВ «Консалт Солюшенс». Сповіщення ОСОБА_1 здійснено за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23 січня 2023 року № 28 Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №69/П/04/2008-840, згідно якого банк надав кредит в розмірі 78000 доларів США строком до 20 березня 2023 року. Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки до КД №69/П/04/2008-840, укладеним з ОСОБА_2 24 квітня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим №125, за яким ПАТ КБ «Надра» передало, а ТОВ «Консалт Солюшенс» прийняло зокрема право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року, договором поруки до КД №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року та договором іпотеки до КД №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л.А., та зареєстрованим в реєстрі за №1648. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачі свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували протягом тривалого часу, не здійснювали відповідні обов`язкові платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у останніх перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості становить 36480,00 доларів США. Згідно пункту 1.4. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит строком до 20 березня 2023 року. Згідно пункту 3.3.2. кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1140 доларів США. Пунктом 3.3.3. Кредитного договору встановлено, що Позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно до 20 числа місяця наступного за звітним. Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за спричинені простроченням збитки. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором. За змістом ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст. ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Таким чином, позичальник ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання щодо виконання його умов, зокрема, пов`язаних із повернення кредиту. Так, за умовами кредитного договору, позичальник зобов`язаний був щомісячно до 20 числа вносити мінімальну суму на погашення кредитної заборгованості в розмірі 1140 доларів США до кінця дії кредитного договору, тобто до 20 березня 2023 року, а відтак, у ОСОБА_1 існують окремі зобов`язання з внесення таких щомісячних платежів. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) зазначила, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів». Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Консалт Солюшенс» просило суд стягнути заборгованість, яка складається з несплачених щомісячних мінімальних платежів з 20 серпня 2020 року по 20 березня 2023 року (закінчення строку дії кредитного договору). Тобто, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті окремих щомісячних в межах трирічного строку позовної давності. Стягнення заборгованості за щомісячними платежами поза межами трирічного строку позовної давності позивачем не заявлялись. Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності Щодо доводів представника відповідача відносно строку позовної давності на вимогу відносно поручителя, то суд першої інстанції правильно прийняв до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 408/8040/12, в якій зазначено, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Як вбачається з умов кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 1140 доларів США, тобто вказана сума складає окреме щомісячне грошове зобов`язання позичальника. За таких підстав, порука припиняється лише до частини щомісячних платежів, які стягуються поза межами строку передбаченому ч. 4 ст. 559 ЦК України. Разом з тим, судом правильно враховано, що у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначений шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції станом на 2012 рік), який станом на сьогодні становить 3 роки, у зв`язку зі змінами в ЦК внесеними на підставі Закону України № 2478-VIII від 03 липня 2018 року. Оскільки ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся з вказаним позовом в 2023 році, то застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 559 ЦК України саме у чинній редакції. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. (ч. 4 ст. 559 ЦК України в чинній редакції). Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» просило стягнути заборгованість за кредитним договором, в тому числі з поручителя, в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Аналогічно безпідставними є доводи представника відповідачів щодо відсутності належних доказів наявності заборгованості за кредитним договором з наступних підстав. Так, згідно п. 3.1 Кредитного договору, надання кредиту проводиться шляхом, зокрема, видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума в якій зазначена у іноземній валюті доларах США. Додатки до позовної заяви містять копію Заяви на видачу готівки № NL-183 від 27 березня 2008 року, що є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт видачі кредитних коштів. 17 грудня 2020 року Верховний Суд у справі № 278/2177/15-ц підтвердив раніше висловлену правову позицію щодо належних доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів, до яких належить, зокрема, і заява на видачу готівки. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. П.п. 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. Єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки. Таким чином, доводи Відповідачів про відсутність первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи. Крім того, апелянт ОСОБА_1 не заперечував факт отримання ним кредитних коштів, а в своїй заяві про застосування строків позовної давності також підтвердив факт того, що ним було сплачено мінімальний щомісячний платіж за кредитним договором майже за 3 місяці у розмірі 3190,29 доларів США. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17). Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що розрахунок ТОВ «Консалт Солюшенс» здійснений у відповідності до умов кредитного договору з зазначенням мінімального щомісячного платежу, строком дії кредитного договору та з урахуванням строку позовної давності. Контррозрахунку відповідачами надано не було. Також, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс», ОСОБА_1 у запереченні на позов та у в апеляційній скарзі посилається на довідку № 179/01-23 від 23 січня 2015 року про відсутність претензій по кредиту. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторона відповідача не посилається на факт відсутності в нього заборгованості за кредитним договором №69/П/04/2008-84 від 27 березня 2008 року, а зазначає лише про незгоду з розрахунком заборгованості та пропуск строку позовної давності. Крім того, наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором підтверджується і самим фактом укладенням між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» договору №GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за №

125. За змістом пункту 18 Додатку 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення права вимоги від 24 квітня 2020 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за кредитним договором №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року, договором поруки до КД №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року та договором іпотеки до КД №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л.А., та зареєстрованим в реєстрі за №1648. За змістом п. 18 Додатку 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення права вимоги від 24 квітня 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №69/П/04/2008-840 від 27 березня 2008 року складає 206494,34 доларів США 34, з яких: - основна сума боргу (тіло кредиту): 74809 доларів США 71 цент; - відсотки: 121679 доларів США 90 центів; - комісії: 10004 долари США 73 центи. Також матеріали справи містять копію листа НБУ №20-0006/54116 від 16 червня 2021 року, з якого вбачається, що довідка від 23 січня 2015 року №179/01-23 або інша довідка про погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості відсутні. Також представником ТОВ «Консалт Солюшенс» було долучено до матеріалів справи копію листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку №089-57-1043/21 від 10 вересня 2021 року, з якого вбачається, що за період з 02 квітня 2012 року відсутні будь-які платежі за кредитним договором №69/П/04/2008-840 та станом на 01 січня 2014 року наявна заборгованість. Верховного Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 755/15457/14-ц дійшов висновку, що сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути покладена судом в основу висновку про припинення кредитного зобов`язання внаслідок його виконання боржником, і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України. Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс». Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач втратив право на стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням поруки, та про те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу ОСОБА_2 повідомлень по договору поруки. Колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що він не є законним представником прав та інтересів ОСОБА_2 , а відтак, позбавлений передбаченого законом права виступати від імені останньої та вирішувати питання про наявність порушеного права ОСОБА_2 . Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_2 , яка є повнолітньою дієздатною особою, не скористалась своїм правом щодо оскарження судового рішення та/або приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 27 березня 2025 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді Є.С. Сєвєрова О.М. Таварткіладзе