Постанова Одеський апеляційний суд № 523/17021/21

Номер провадження: 22-ц/813/736/25 Справа № 523/17021/21 Головуючий у першій інстанції Далеко К.О. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.03.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 17 вересня 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (- далі АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.10.2019 у розмірі 13 659 грн 50 коп, яка станом на 15 березня 2021 року складається із: -загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 12 781,72 грн; -заборгованості за пенею та комісією 877,78 грн; -витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» від 02.12.2019, шляхом підписання відповідачкою анкети заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Порушення відповідачем зобов`язань по вказаному договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказала, що позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що додані позивачем копії документів є недопустимими доказами, оскільки вони не завірені належним чином. Крім того, відповідачка вказує, що взагалі не отримувала будь-які кредитні кошти, оскільки невстановлена особа шляхом обману зняла з її банківської картки грошову суму яку вимагає позивач, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Банк у позові не вказує яким чином виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. Ні зі змісту позовної заяви, ні з наданого розрахунку не вбачається отримання саме відповідачекою кредиту. У відповіді на відзив представник позивача вказує, що боржник приєднавшись до умов договору шляхом підписання анкети - заяви, отримавши карту не звертався до банку з непогодженням про зміни Умови і правил надання банківських послуг, тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг, та продовжував користуватися карткою, а отже з ними погодився. Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту записана процента ставка, пеня, комісія. Договір є обов`язковим для виконання. Відсутність підпису боржника на паперовому екземплярі Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифів за карткою «Monobank», Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту «Карта Monobank» не свідчить про не укладання договору про споживчий кредит. Правова природа договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. У банку використовується електронний договір та застосування електронного підпису. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банка, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність ознайомлення з Умовами і правилами надання банком послуг, Тарифам, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, про відсутність повідомлення про сукупну вартість кредиту умови кредитування є спробою приховати фактичні обставини справи та спростовуються накладенням у застосунку «Monobank» боржником електронним підписом. Матеріли справи містять достатньо доказів з яких вбачається, що між позивачем та відповідачкою був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, умови якого позивачем були виконанні в той час як відповідачка свої зобов`язань не виконала належним чином, у зв`язку із чим виникла заборгованість. Щодо шахрайських дій та зняття невідомими особами коштів з рахунку відповідачки, представник позивача зазначив, що як вбачається зі звернення відповідачки до банку, ОСОБА_1 сама передала код для прив`язки до Apple Pay невідомим особам. Відповідачка звернулася до банку лише 05.10.2019 о 8:32 год з повідомленням про шахрайські дії, коли вже всі операції були реалізовані. Відповідно до підпункту 8 пункту 8 розділу 1 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.201-4 705 (надалі - Положення) внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити порядок подання користувачем повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які не виконувалися користувачем, і внесення електронного платіжного засобу до стоп-списку та його вилучення. Відповідно до пункту 6 розділу 6 Положення користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. За розголошення пін-коду картки несе відповідальність тільки власник картки. Тобто, без розголошення з боку Боржника пін-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа не мала б змоги переказати кошти. Згідно пункту 3.3 Умов та правил Операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки, з введенням відповідного ПІН-коду або із введенням коду, наданого Банком в рамках технології 3D-Secure, або операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки без введення ПІН-коду, або з використанням реквізитів Платіжної картки, або з використанням аутентифікаційних даних, у тому числі в Мобільному додатку - визнаються підтвердженими Клієнтом та ініційованими ним власноруч. Відповідачка повідомила про шахрайські дії 05.10.2019 о 08:32 год, що не відповідає критерію негайності, після вчинених операцій /підтверджується роздруківкою з робочого столу клієнта), а також про те що сама дала данні для підв`язки своєї картки до Apple Pav. Отже, клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його картою. Саме так записано у вищевказаних пунктах публічного договору укладеного між Банком та Відповідачем (відповідно до пункту 6 розділу 6 Положення, п.п. 5.9.1, 5.3., 4.2.8, 4.2.9 Умов). Зареєстрована заява відповідачки у поліції жодним чином не спростовує того, що нею було отримано кредитні кошти та її права як сторони кредитного договору були порушенні позивачем. 20 січня 2022 року до суду від представника відповідачки адвоката Шепеля В.С. надійшли заперечення, згідно яких він зазначив наступне: відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань невстановлена особа шляхом обману зняла з банківської картки «Монобанк» відповідачки грошову суму, яку вимагає позивач. Таким чином, відповідачка взагалі не отримувала будь-який кредит від позивача. Позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на анкету-заяву від 02.10.2019, в якій відсутнє зазначення бажаного кредитного ліміту по платіжній картці. 24 січня 2022 року до суду надійшли письмові заперечення на заперечення від представника позивача, згідно яких він зазначив наступне: відповідно до пункту 3 Анкети-заяви від 02.10.2019 підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг. Як вбачається із звернення відповідачка до банку, вона самостійно передала код для підв`язки до Apple Pay невідомим особам. Операції по переведенню грошових коштів (відповідно до виписки) сталися 04.10.2019. Відповідачка звернулася до банку лише 05.10.2019 о 08:32 год з повідомленням про шахрайські дії, коли всі операції вже були реалізовані. За розголошення пін-коду картки несе відповідальність тільки власник картки. Тобто, без розголошення з боку боржника пін-коду своєї картки, номеру своїх карток, інша особа не мала б змоги переказати кошти. Отже, клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його карткою. Зареєстрована заява до поліції жодним чином не спростовує того висновку, що відповідно до п. 8.11 Умов та правил, клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації та аутентифікації, а також що відповідно до п. 8.15 Умов та правил, у разі якщо клієнт дає згоду на проведення операції з Картками або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі, Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням пін-коду. 13 вересня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення від представника АТ «Універсал Банк», згідно яких останній зазначив наступне: підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» від 02.19.2019 клієнт погодився, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (пункт 2 Анкети заяви). Окрім цього, клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту Банк надсилає Клієнту у мобільний застосунок (п. 3 Анкети-заяви). У Анкеті заяві зазначено, що клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Так як суду не надано доказів, що Клієнт звертався до Кредитора з вимогою надання роз`яснень та незрозумілості умов договору, і протягом певного часу виконував умови такого договору, це свідчить про розуміння умов договору та їх погодження. Щодо шахрайських дій, то сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я відповідача, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідачка зазначає, що 04.10.2019 невстановлена особа шляхом обману під приводом видачі бізнес візи зняла з банківської карти банку «Монобанк» грошові кошти у сумі 56 000 грн. Перевіривши зазначену інформацію банком встановлено, що під-час оформлення нібито «бізнес-візи» на фішинговому веб-сайті Відповідачка повідомила код-доступу для додавання її картки до електронного гаманця Apple Wallet. Саме внаслідок таких дій, у зловмисників був доступ до проведення несанкціонованих операцій за допомогою використання технології Apple Pay. Клієнт зобов`язувався зберігати ПІН-код, Коди доступу, Аутентифікаційні дані в таємниці, і ні за ніяких обставин не повідомляти їх третім особам (п.п. 6, 8 Умов і правил). Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму кредитної заборгованості (анкета - заява до Договору про надання банківських послуг від 02.10.2019) у розмірі - 10 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 661,64 грн. Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог процесуального та матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 274, ч. 1 ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України). Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом першої інстанції встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив проект monobanк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobanк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobanк за заявою клієнтів АТ «Універсал Банк» встановлює кредитний ліміт. Особливістю проекту monobanк є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту, надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 02 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.10.2019. У судовому засідання відповідачка не заперечувала проти того, що на Анкеті-заяві від 02.10.2019 міститься саме її підпис. Зі змісту Анкети заяви від 02.10.2019 вбачається, що ОСОБА_2 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на своє ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору наведених нижче умов. Згідно п. 2 Анкети заяви від 02.10.2019 вбачається, що ОСОБА_1 погодилась з тим, що надана ОСОБА_3 заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує, та зобов`язується виконати його умови. Відповідно до п. 3 Анкети заяви від 02.10.2019 вбачається, що ОСОБА_2 погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний застосунок (пункт 3 Анкети заяви). Довідкою АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 24.12.2021 підтверджується, що на ім`я ОСОБА_2 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , дата та час активації картки 02.10.2019 (15-20), строк дії 07/24. Дата отримання картки 02.10.2019. Довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту підтверджено, що за карткою належно ОСОБА_1 було встановлено 02.10.2019 (15:20) кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн. Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 02.10.2019 становить 12 781,72 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 877,78 грн заборгованість за пенею та комісією. Випискою по картці від 24.12.2021, за період 02.10.2019 15.03.2021, клієнт ОСОБА_1 , підтверджується встановлений кредитний ліміт 10 000 грн, та здійснення наступних операцій по рахунку: - 02.10.2019 поповнення рахунку на 14 999 грн та 10 000 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 зняття 2 379,49 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 поповнення рахунку на 14 000 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 поповнення рахунку на 10 500 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 04.10.2019 здійснено чотири операції списання грошових коштів з 22:07:50 по 22:12:31, на суми: 38 609 грн, 11 700 грн, 5 850 грн,

780. Деталі операції: IP ОСОБА_4 ; - з 01.11.2019 по 01.03.2020 за рахунком здійснювалось списання банком відсотків, коштів за прострочення по кредиту. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» в частині стягнення з відповідачки суми процентів, пені та комісії за користування кредитними коштами, суд першої інстанції вказав, що в Анкеті заяви до Договору про надання банківських послуг, підписаної ОСОБА_5 від 02.10.2019, процентна ставка, пеня та комісія не зазначені. Так, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, включив до суми заборгованості у тому числі суми за прострочення кредиту, пеню та комісію. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.10.2019, та Виписки за рахунком, посилався на Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи», Витяг з «Тарифів Банку», розміщених на офіційному сайті позивача (https://www.monobank.ua/terms) як невід`ємні частини спірного договору, Паспорт споживчого кредиту. Витягом з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи» та Витягом з Тарифів, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи», Витяг з Тарифів розумів відповідач, та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету заяву від 02.10.2019, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_6 та правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи» та Витяг з Тарифів, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи» та Тарифи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ОСОБА_5 , і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, оскільки Витяги з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи», Тарифів, не містять підпису ОСОБА_1 , то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.10.2019 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, пені та комісії за користування кредитними коштами. Колегія суддів апеляційного суду також погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача фактично списаної з рахунку відповідачки суми кредитних коштів у межах кредитного ліміту в розмірі 10 000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що не надавала згоду позивачу на видачу кредиту, кредит в позивача не отримувала та не витрачала коштів зі свого рахунку. З приводу зняття коштів з її рахунку, відповідачка повідомила про відкрите кримінальне провадження за фактом шахрайства. Однак апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки як встановлено матеріалами справи операція по зняттю кредитних грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 стала можливою лише виключно в результаті розголошення особисто нею конфіденційної інформації по своїй карті, шляхом передачі даних та паролей третій особі. Так, як встановлено матеріалами справи згідно виписки по картці від 24.12.2021, за період 02.10.2019 15.03.2021, клієнту ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт 10 000 грн, та здійснено наступні операцій по рахунку: - 02.10.2019 поповнення рахунку на 14 999 грн та 10 000 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 зняття 2 379,49 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 поповнення рахунку на 14 000 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 03.10.2019 поповнення рахунку на 10 500 грн. Деталі операції: Термінал IBOX; - 04.10.2019 здійснено чотири операції списання грошових коштів з 22:07:50 по 22:12:31, на суми: 38 609 грн, 11 700 грн, 5 850 грн,

780. Деталі операції: IP GRUCUNOV UKVI. 05 жовтня 2019 року о 08:32 відповідачка ОСОБА_1 звернулася до банку із повідомленням про шахрайські дії. 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про те, що 04.09.2019 невстановлена особа шляхом обману під приводом видачі бізнес візи зняла з банківської картки банку «Монобанк» грошові кошти у сумі 56 000 грн. На підставі наведеної заяви, 09.10.2019 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12019161500002512. Згідно відповіді Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 від 03.01.2022, на даний час триває досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019161500002512 від 09.10.2019, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення, кримінальне провадження за №12019161500002512 від 09.10.2019 перебуває на стадії досудового розслідування. Так, копії матеріалів кримінального провадження за №12019161500002512 містить копію протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 від 09.10.2019, згідно якої остання пояснила, що 27.09.2019 вона познайомилась на сайті знайомств з чоловіком, на ім`я ОСОБА_7 , який запропонував їй оформити бізнес-візу до ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_7 залишив їй свою електронну пошту та номер телефона. У подальшому ОСОБА_7 пояснив їй, що потрібно оформити банківський рахунок в системі «Монобанк», що вона і зробила, і внесла на рахунок 46 000 грн. У подальшому їй видали картку. На даній картці був відкритий кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22:30 їй зателефонував ОСОБА_7 і пояснив, що йому необхідно назвати дані її картки, а саме: номер картки, ОСОБА_9 код та строк дії картки, що вона йому і повідомила. Потім ОСОБА_7 попросив вказати йому код, який прийшов їй в смс-повідомленні, який вона також йому повідомила. Він пояснив їй, що це необхідно для блокування грошових коштів на картці, що є обов`язковою умовою отримання візи. Вона погодилась і назвала ОСОБА_7 всі необхідні дані. У подальшому, грошові кошти були зняті з банківської картки у розмірі 56 000 грн, з яких 46 000 грн, які вона внесла на картку, та 10 000 грн кредитних коштів. У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Таким чином, наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Якщо ці обставини не доведена, споживач банківських послуг не повинен нести відповідальність за такі операції. До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі колегії суддів Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22. У даному випадку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що банком доведено, а матеріалами кримінального провадження за №12019161500002512 підтверджено, що операція по зняттю кредитних грошових коштів з карткового рахунку відповідачки ОСОБА_1 стала можливою лише виключно в результаті розголошення нею конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третій особі. На підставі вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не здійснювались операції щодо зняття грошових коштів з її карткового рахунку, а такі дії були здійсненні шахрайським способом невідомою їй особою, а тому вона не має зобов`язання щодо повернення коштів перед банком. Інших доводів апеляційна скарга не містить. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши доводи позивача, та заперечення відповідачки, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 27 березня 2025 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда